Марія Шагурі, кураторка проекту перекладів коміксів у видавництві «Рідна мова», ексклюзивно для WoMo розповідає про те, чому в Україні потрібна книжка, в якій немає «прекрасного принца». Точніше, він є, але нікого не рятує: рятувати доводиться його самого двом принцесам, які, врешті-решт, беруть шлюб.

Чому ви запропонували видавництву опублікувати цю книжку?

Дійсно, «Рідна мова» завжди спеціалізувалася на традиційних дитячих книжках, і в принципі, з виходом «Принцес» нічого суттєво не змінилося, адже один комікс погоди не робить і загальну стратегію видавництва змінити не може. Утім, в 2016 році з’явилася серія «Young Adult» — книжки для підлітків, яких так не вистачало на ринку, а в 2017-му — комікси DC, які не можна назвати чимось традиційним для нашого книговидання. На коміксах DC, в успіх яких в Україні не вірили навіть фанати, я вирішила не зупинятися, тож уже цього року ми почали співпрацю з низкою провідних комікс-видавництв — Dark Horse, Marvel, Image та Oni Press. І, звісно ж, не можна було оминути дитячого сегменту: окрім освітніх науково-популярних коміксів я вирішила звернути увагу на сучасні дитячі комікси, відзначені нагородами на Заході. Першим таким коміксом, який трапився мені на очі, став «Tea Dragon Society», що отримав нагороду Айснера (вийде восени під Форум видавців). Трошки заглибившись у тему, я з’ясувала, що в авторки, Кейті О’Нілл, є ще кілька коміксів, кожен з яких піднімає важливі теми. І найпершим із них хронологічно були «Принцеси». Ми вирішили, що потрібно видавати всі.

Що ж, комусь ця книжка дійсно видаватиметься провокаційною. Утім, для мене на першому місці були інші ідеї, які доносить авторка: важливість власного вибору, важливість діалогу і пошуків порозуміння, усвідомлення того, що всі люди різні і мають право на інакшість.

Чи отримували ви вже якісь критичні відгуки від читачів/покупців?

Дискусія, яка розгорнулася в суспільстві через цей комікс, була прогнозована і очікувана: навіть книжки для дорослих, що так чи інакше торкаються тематики ЛГБТ, часом викликають обурення і засудження. Відповідно, коментарі у соцмережах особисто мене не здивували. Я бачу в цьому лише плюс: якщо комікс обговорюють, значить, він торкається болючих тем, які дуже на часі. Отже, це ще один шанс про них поговорити і донести свою думку.

Комікс було презентовано на Книжковому Арсеналі у Києві, але презентація відбулася без ексцесів.