Анастасія Ніколаєнко
Нещодавно у Києві закінчився другий книжковий фестиваль KyivBookFest. Упевнена, багатьом відвідувачам ця подія подарувала чимало яскравих спогадів. Для мене ж цей захід був ще більш особливим, адже у ньому я взяла участь як авторка та головна редакторка департаменту дитячої літератури видавництва «Ранок». Тож, окрім вражень, після фестивалю у мене залишилося і багато думок.
Особливо за підсумками дискусії про ринок комерційної дитячої книжки. Провести цю подію запропонувала я і дуже рада, що до неї долучилися колеги з видавництв Vivat, «Видавництво Старого Лева» та «АССА». Такі обговорення важливі для обміну досвідом, а ще більше — для пошуку шляхів розв’язання галузевих проблем і розвитку нашого книговидання.
Дитяча книжка не потрапляє до топів
А проблеми дійсно є. Ще кілька років тому дитяча книжка лідирувала на ринку. Вона займала більшу частину видавничих портфелів українських видавців і переважала у продажах. Сьогодні ж ринок дитячої літератури переживає стагнацію: зменшуються наклади, падають продажі, а співвідношення назв книг для дітей і книг для дорослих в асортименті видавництв змінилося на користь останніх.
Падіння триває від 2022 року. Початок повномасштабного вторгнення став кризовим періодом для всієї видавничої галузі. Але якщо наклади книг для дорослих поступово зростають, то ситуація з дитячою книжкою залишається незмінною.
Протягом останніх трьох років попит на майже всі категорії дитячої літератури суттєво знизився. За спостереженнями команди «Ранку», найбільше падіння відбулося у сегменті для наймолодших — на майже 50%. Книги для дошкільнят залишаються чи не єдиною категорією, що за показниками не виходить на рівень 2021 року. Навіть попри те, що віднедавна наше видавництво активніше випускає літературу для немовлят.
Такі зміни відчули й наші колеги. У тих видавництвах, що видають книги як для дітей, так і для дорослих, ще у 2018-2020 роках на дитячу літературу припадало від 50% до 60% асортименту, сьогодні — приблизно 30%. Так само скорочуються і наклади дитліту.
Тепер дитяча книжка майже не виходить у топи продажів. Натомість туди потрапляють книги для дорослих, а також для підлітків і молоді — так звані янґ- та нью-едалти. Популярність останніх зросла настільки, що на ринку навіть з’являються нові видавництва та імпринти, як-от Readberry, що спеціалізуються на цій літературі.
Звісно, це все круто. Але що ж відбувається з дитячою книжкою?
Причини та перспективи
Першою причиною, що зумовлює спад дитячої літератури на ринку, є виїзд великої кількості сімей із дітьми за кордон. З початком повномасштабного вторгнення Україну покинули понад 2 млн дітей, з них більш ніж мільйон — дошкільнята. Це діти, які спершу навчаться читати іноземною мовою та які, цілком імовірно, взагалі не матимуть доступу до української книжки.
Наступна причина — здорожчання книг. Через інфляцію та підняття цін на поліграфічні послуги дорожчим стає і друк книжки: сьогодні її середня вартість майже на 50% більша, ніж три-чотири роки тому.
Для дитячих видань різниця суттєвіша. Щороку вартість книг для дітей зростає щонайменше на 20%. На відміну від книг для дорослих, дитячі книги особливі яскравими ілюстраціями, цупким папером, незвичайними елементами, які, однак, ускладнюють виробництво та зумовлюють його здорожчання. А високі ціни впливають на спад попиту.
Кажучи про попит, не можна не згадати про відсутність дієвих способів промоції дитячої книжки. Більшість медіаресурсів цікавляться переважно літературою для молоді та дорослих. Схоже відбувається в букстаграмі чи буктоці: блогерів, які діляться відгуками на дитячі видання, одиниці, а їхня аудиторія зазвичай менша, ніж в інших книжкових блогах.
То чи є якісь перспективи? На жаль, тиражі дитячих книг, імовірно, продовжуватимуть зменшуватися, як і попит на них, а їхня ціна, навпаки, зростатиме. Принаймні така ситуація зберігатиметься доти, доки не будуть вирішені ключові проблеми.
Про позитивне
Звичайно, це не означає, що на ринку взагалі немає позитивних тенденцій. Та ні, вони є. Наприклад, разом із колегами ми погодилися, що якість української дитячої книги зростає. Якщо порівняти стенди країн на міжнародних книжкових виставках, як-от у Болоньї, Варшаві чи деінде, то можна переконатися, що за своїм наповненням, ілюстраціями чи виконанням наша книга часто навіть набагато краща за європейські видання.
Змінюється не лише оформлення, а й теми, жанри, напрями у дитячій літературі, з’являються нові талановиті автори та авторки. Як головна редакторка видавництва я приємно здивована кількістю креативних і цікавих ідей, які ми щодня отримуємо на електронну пошту. Але втілити їх усі сьогодні, на жаль, неможливо.
Тож як зробити так, щоб ринок розвивався, а дитяча книжка ставала дедалі більш популярною? Насправді варіантів декілька. До прикладу, посилювати видимість дитячої літератури у медійному полі та соцмережах, збільшувати частку продажів за кордон. Сьогодні 10% від виторгу видавництва «Ранок» становить продаж ліцензій, що більше, ніж у попередні роки. Українська книжка цікава іноземному видавцю, тож варто активніше пропонувати свій продукт на закордонний ринок.
Для розв’язання проблем бракує підтримки від держави. Маю на увазі як дієві стратегії з популяризації читання, так і окремі програми для розвитку українського книговидання.
Крутою ініціативою є розроблена нещодавно програма книжкових сертифікатів. Тільки є «але», і навіть не одне. Сертифікати для немовлят будуть доступні лише після закінчення воєнного стану. Тим часом програма сертифікатів для 18-річних, що мала б стартувати ще у липні, досі не запрацювала.
Ще одна цікава ідея — закупівля дитячих книг у шкільні бібліотеки. Більшість бібліотек у навчальних закладах не оновлюється роками, тож таке рішення допомогло б вирішити одразу кілька проблем: оновлення фондів, підтримка української дитячої книжки та українського книговидання.
Якими б не були пропозиції, зрозуміло одне: ринок української дитячої книжки має розвиватися. Сподіваюся, що дискусія на KyivBookFest буде лише першою цеглинкою для подальших обговорень і пошуку розв’язання проблеми. А поки що — купуйте українське та читайте українською своїм дітям!