Татьяна Гордиенко
Друга неділя жовтня — Всесвітній день дітей, які відійшли від нас під час вагітності чи після народження. Протягом тижня обізнаності (9 — 15 жовтня) батьки, що втратили дітей, та їхні сім’ї і друзі об’єднуються один з одним та іншими людьми по всьому світу, щоб вшанувати пам’ять немовлят, які загинули під час вагітності та невдовзі після народження. Як бути поруч з людьми, які переживають подібну травму, пояснює психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст Катерина Габрієль.
Працюючи психологом, травмотерапевтом, я, в першу чергу, маю справу із глибинними травмами й втратами. Тема втрати дітей — досить складна та виснажлива. Адже немає найбільшого горя для батьків, ніж смерть дитини. Те, що проживають батьки, напевно, складно зрозуміти і відчути навіть найріднішим людям. Та все ж горе — це закономірний процес, який має обов`язково відбутись, щоб згодом стало легше. І під час переживання складного періоду нашими близькими, ми стикаємось із такою проблемою, як невміння приймати їхнє горе. Дуже часто ми робимо вигляд, що ніхто не помер — ось найвірогідніша стратегія близьких, котрі дізнаються про смерть малюка. І не варто поспішати звинувачувати їх у безсердечності. Це відбувається тому, що ми теж стаємо учасниками горювання і зазвичай просто не знаємо як правильно підтримати. Здається, що безпечніше відсторонитися від горя, аніж наблизитись до нього. А ще до такої поведінки нас спонукають стереотипи про те, що плакати «на людях» не слід, адже сльози часто бентежать оточуючих і виходить, що навіть такий природній процес як плач є ніби забороненим і табуйованим. Отже я хочу пояснити, що варто, а чого не варто робити задля того, аби батьки у смуті відчули підтримку.
Що слід робити
Найсильнішим відчуттям втрати переймається мама ненародженого малюка, тому що саме в неї вже сформувався глибинний зв`язок із дитиною і вона потребує оплакування втрати цього зв`язку. Тому, підтримуючи її ви маєте зробити наступне.
Бути поруч. Інколи, саме найліпше, що ви можете зробити, — просто бути поруч. А мовчання може стати найкращою відповіддю на біль людини.
Дати можливість плакати. Горе кожного — унікальне. Тому тато і мама ненародженого малюка по-різному можуть проживати цей процес. Але якщо ви бачите, що у когось із них є необхідність поплакати, створіть максимально дбайливі умови для цього.
Вислухати. Для жінки, котра переживає втрату, розмови про малюка є необхідними. Слухайте її, допомагайте говорити, не соромтеся її та власних почуттів щодо цього. Обійміть, дозвольте поплакати в вашій присутності стільки, скільки їй це необхідно. Говоріть, що вам шкода, що співчуваєте.
Поговорити про горе. Поговоріть про те, що у горя є… право. Про те, що горе — унікальне і воно може проявлятись так, як вважає за потрібне жінка або чоловік.
Виявляти чуйність і терпимість. Будьте чуйними і терпимими до почуттів. Пам`ятайте, що горю потрібні слова, бо коли горе буде мовчати — серце буде розбитим.
Надати психологічну підтримку. Коли батьки будуть готові, то ви можете разом пошукати психолога. Хорошою ініціативою буде, якщо ви знайдете групи підтримки батьків, котрі проживають таку ж втрату. Якщо віра у Бога — це важлива складова у житті мами або тата, то запитайте, чи це необхідно їй/йому зараз. Сходіть вдвох до церкви, відшукайте місце спокою та розради.
Допомогти по господарству. При нагоді допоможіть із побутовими питаннями, адже досить часто люди, котрі перебувають у стані гострого горя, забувають про фізіологічні потреби (поїсти, поспати, відпочити).
Чого не слід робити
Використовувати «фальшиві розрадники», тобто слова, які спричиняють ще більше болю. Наприклад: «На все воля Божа…», «Напевно, у цієї дитини була б складна доля», «Час лікує», «Та ви ще молоді — у вас ще будуть діти!», «Я прекрасно розумію як ти почуваєшся!». Не кажіть нічого подібного. Ви не знаєте як почувається жінка, яка втратила малюка, якщо ви не маєте такого ж досвіду. Ви не знаєте, чи вона захоче мати дитину в майбутньому. Тому не потрібно фальшиво підтримувати.
Уникати розмов про втрату, знецінювати, занижувати значимість того, що відбувається.
Використовувати загальні фрази, типу: «тримайся», «кріпись», «все буде добре» і т.д.
Намагатися відшукати «позитивні сторони». Наприклад: тепер не треба буде йти в декрет й пропускати навчання/роботу, будеш спокійно спати вночі й т.ін.
Не підбадьорювати, наприклад, фразою «Живи заради інших дітей/батьків/чоловіка/дружини».
Обговорювати ситуацію із сторонніми людьми.
Нав`язувати почуття провини, використовуючи фрази «Ну, ти ж сама сумнівалась, хочеш ти цю дитину чи ні» й т.ін. Пам`ятайте, що батьки, котрі втратили малюка вже дуже сильно любили свою дитину.
Фото: Kamila Schneltser