Ира Керст
Кінофестиваль «Молодість» проходитиме у Києві з 25 травня по 2 червня. Редакція WoMo радить 10 різножанрових стрічок про проблеми жінок та дівчат, їхнє місце у світі та просте/складне життя.
Віта і Вірджинія/Vita & Virginia
Ірландія, Великобританія, 2018
Режисерка: Чанія Баттон
Історія яскравого і сміливого роману між двома заміжніми письменницями: Вітою Секвілл-Уест і Вірджинією Вулф. «Королева» лондонського бомонду 1920-х років Віта оголошує війну «королеві» модерністської літератури Вірджинії, але ворожнеча переростає у любов та надихає Вулф на створення нового роману.
За що нам усе це?/What Have We Done to Deserve This?
Австрія, 2018
Режисерка: Єва Шпрайтцгофер
Ванда, 49-річній феміністці-атеїстці з Відня, стикається із найстрашнішим кошмаром — її дочка-підліток Ніна прийняла іслам, збирається носити хіджаб і з цього моменту має називатися Фатімою. Вандин світ перевернувся догори дриґом. На додачу до всього, її колишній чоловік знову стає батьком. На цьому тлі колишні «проблеми» із дочкою видаються дрібними — ну, травку курила, ну, у школу не ходила. Теж мені!..
Купи мені револьвер/Buy Me a Gun
Мексика, 2018
Режисер: Хуліо Ернандес-Кордон
У майбутньому у Мексиці масово зникають жінки. Дівчинка на ім’я Гук носить маску, аби приховати свою стать. Разом із кількома хлопцями-розбишаками вона протистоїть місцевому босу мафії, який є причетним до загадкових зникнень.
Подорож до материної кімнати/Journey to a Mother’s Room
Іспанія, 2018
Режисерка: Селія Ріко Клавелліно
Леонор вперше залишає рідний дім. Мати нічим не може заповнити порожнечу і в будинку, і в душі. Час іти, але дочка не знає, чи варто залишитися? Мати теж не хоче, щоб дочка йшла, але також не може змусити її залишитися. Найближчої зими дві жінки вирушають в подорож по своїх кімнатах, щоб перестати бути просто матір’ю і дочкою і дізнатися, ким вони є одна для одної.
Руйнівниця системи/System Crasher
Німеччина, 2019
Режисерка: Нора Фінґшайдт
Бенні маленька, але небезпечна. Де б вона не з’явилась, її одразу женуть геть. Таких, як ця дев’ятирічна дикунка, в органах опіки називають “руйнівниками системи”. Але Бенні і не думає змінюватися, адже у неї лише одна ціль: повернутися додому до мами. Проте матір і сама боїться доньки.
Сібель/Sibel
Туреччина, Франція, Германія, Люксембург, 2018
Режисери: Гійом Джованетті, Чаала Зенджірджі
25-річна Сібель живе з сестрою і батьком у селі, яке розташоване в горах Чорноморського регіону Туреччини. Сібель німа, але спілкується за допомогою свисту і жестів. Вона мріє вполювати вовка, який, як кажуть, нишпорить в сусідньому лісі, викликаючи страхи та всілякі фантазії серед сільських жінок. Там, у лісі, її шлях перетинається з пораненим втікачем, який, на перший погляд, є небезпечним. Але він перший, хто подивиться на Сібель по-новому.
Шлюб/Whole
Болгарія, 2018
Режисерка: Слава Дойчева
Весілля. Дівчина. Шафа. Рішення, яке треба прийняти раз і назавжди: піти проти всіх чи піти проти себе.
Три сантиметри/Three Centimetres
Великобританія, 2018
Режисерка: Лара Зейдан
Чотири подруги випробовують дружбу на міцність. Високо над Бейрутом, на оглядовому колесі, розкриваються таємниці, зростає напруження, і врешті-решт клаустрофобна драма завершується несподіваним зізнанням. Стрічка отримала премію «Тедді» Берлінського МКФ — 2018 у номінації «Найкращий короткометражний фільм».
Мої тата, мої мами і я/My Dads, My Moms and Me
Канада, 2019
Режисерка: Джулія Іванова
У 2007 році режисерка зняла фільм про чотирьох геїв, які стали батьками завдяки сурогатному материнству, всиновленню та спільному батьківству. 12 років потому вона повернулася у ці родини, аби побачити, як вони живуть зі своїми дітьми, що вже стали підлітками.
Моя бабуся: пошук українських ідентичностей/My Babushka: Searching Ukrainian Identities
США, 2001
Режисерка: Барбара Гаммер
“Цей документальний фільм порушує питання громадянських свобод і культурних відмінностей у суспільстві, яке починає відкриватися перед жінкою у пошуку її власного етнічного коріння, ідентичності і сімейної історії в Україні. Проблеми прав людини, антисемітизму, гомофобії постають переді мною, коли я, активістка-феміністка й основоположниця лесбійського кіно, повертаюся на розділену й економічно пригнічену “батьківщину”, яка в муках шукає свою нову ідентичність після гласності,” – Барбара Гаммер.