Татьяна Гордиенко
Письменник Дорж Бату, він же Андрій Васильєв, не так давно працював ведучим новин і готував репортажі з гарячих точок. А от сьогодні він працює оператором корекції траєкторій Центру керування польотами Національного управління з аеронавтики та досліджень космічного простору США. На початку квітня у «Видавництві Старого Лева» вийшла друком його книжка про неперевершену Франческу та інших колег з «NASA». Франческа — далеко не єдина жінка у команді, взагалі, присутність жінок у традиційно «чоловічих» професіях для США — норма. Але у нас не так. Чому? І що буде, якщо не ламати гендерні стереотипи? Про це письменник влучно висловився на своїй сторінці у Facebook.
Клуб «веселих та кмітливих»
Пам‘ятаєте таку «комедійну» пару з КВК, «Ігорь і Лєна»? Здається, це були два хлопця з команди «Сборная Днєпропєтровска». Ймовірно, за задумкою авторів, «Лєна» мала б бути злегка тупуватою істеричкою, а «Ігорь» – дотепним і розумним підкаблучником. Ну, звісно, «Ігорь» утримує «Лєну», а «Лєна» регулярно виносить мізки «Ігорю». Говорять, зараз це дуже популярні образи у Росії. Якось, на роботі, мене попросили показати приклад українського стендап-шоу. Я навмання знайшов ролик і показав. Це були «Ігорь і Лєна». Поки я перекладав всю цю маячню, я зловив себе на думці, що ця пародія на пару аніскільки не смішна.
— Джорджіо, в Україні це вважається смішним? — бридливо спитала Франческа, вигнувши чорну брову.
— Якщо чесно, то так, — я почувався дуже незручно, ба більше, мені було страшенно соромно.
— Колись і тут так жартували, — зауважив старший офіцер Баррел. І раніше це вважалось абсолютно нормальним. Я і сам, бувало, коли знайду старі шоу, дивуюсь – як я міг над цим сміятись? Яке щастя, що мої діти виросли на інших шоу!
— Дивно. Люди засуджують расизм і шовінізм, але дискримінують і сміються з жінок. — Сарі МакКарті ролик також не сподобався. — Я так зрозуміла, Джорджіо, це метафорична пародія на середньостатистичну українську пару?
Мені дуже хотілось сказати «Ні, такого не буває, це просто вони сміються над тими, хто сміється з таких, як «Ігорь і Лєна»!». Але я не зміг. Я сказав: «Так».
Історія з Синтією Ніксон
Цей випадок трапився ще минулого року, і я вирішив про це не писати. Але сьогодні я побачив у стрічці текст своєї колишньої колеги Тетяни Урбанської, котрий вона написала під враженням перегляду одного з ранкових шоу на українському телебаченні: «В студии двое ведущих, мужчины. И один прямо ухахатываясь рассказывает, что актриса из сериала «Секс в большом городе» вдруг вздумала баллотироваться на пост губернатора Нью-Йорка. «Это ж как будет выглядеть ее работа?» — задается вопросом ведущий. Мол, «подтянет» своих подружек из сериала, и будут обсуждать мужиков. По крайней мере, так думает этот жеманный «телемужчина», транслируя на зрителя тупые сексистские ярлыки. К сведению таких людей, как этот «мачо» из украинского утреннего телевизионного шоу, Синтия Никсон — отнюдь не только актриса из известного сериала со словом «секс» в названии (хотя он и был знаковым в ее карьере). Она еще и театральная актриса, а также театральный режиссер. Обладательница театральной премии «Тони» и двух телепремий «Эмми». Не говоря уже о куче номинаций, в том числе, на «Золотой глобус», активной политической позиции и участии в разных социальных проектах. И не таким людям, как вышеописанный украинский телеведущий, рассуждать, каким она будет губернатором, если сумеет им стать», – пише Тетяна.
Тест на толерантність
Сумно, чи не так? А ще сумніше, коли ультраправі молодики, прикриваючись «традиційними цінностями», б’ють учасниць ходи за права жінок, коли зривають презентації книжок про гендерну рівність, тощо. «Ведеш себе, як баба», «дауни», «аутисти» – такі вислови дозволяють собі народні депутати, актори, письменники, журналісти, і волонтери. Аніскільки не соромлячись. Публічно.
Anna Voschinkina цитує у Facebook вислів відомої волонтерки Діани Макарової: «Так от. Шановні мої дальтоніки від інтелекту. Отріцатєлі логіки. Люди, які страждають на дислексію. Хочу вам побажати — не будьте такими. Це некрасиво. Це навіть трохи тупо. Це навіть дуже тупо, я вам скажу. І ви не повірите — але це дуже сильно кидається в очі. Вас видно, таких». Думаю, зміст висловлювання зрозумілий. І таких прикладів тисячі. Ба більше – так думає більшість. На жаль.
Жінки у NASA
Колись до нас приїхали колеги з ESA (The European Space Agency). І вони висловили захоплення: «Вау, у вас працює стільки жінок!», — на що професор Рассел спокійно зауважив: «До пропорції 50/50 нам, на жаль, ще далеко».
Один із забанених назавжди мною, колишніх друзів, сміявся з мене, коли я тільки-но почав писати свої оповідання про Франческу: «№го, скільки у вас там жіночок працює! Напевно, розмов тільки про мужиків і косметику, а ви, чоловіки тягнете лямку?» Після цього коментаря мені захотілось прийняти дезінфікуючий душ.
У NASA і у SpaceX працює дуже багато дівчат. А якщо, за печерною логікою творців «Ігоря і Лєни», і українських телеведучих ранкових шоу, про котрих писала Тетяна Урбанська, жінки здатні тільки «обговорювати чоловіків», то чому авіакосмічна промисловість США найкраща у світі? Це все дуже і дуже погано. І коли я ставлю на одну ланку сексизм і шовінізм, я аніскільки не перебільшую. Можна хоч скільки захоплюватись Маском і NASA, але допоки отакі істоти засідатимуть в українських медіа, і на сцені досі жартуватимуть про «Ігоря і Лєну», про прогрес можна взагалі забути.
Фото: Todd Spoth