Анастасія Ніколаєнко
Однією з ключових проблем у комунікації є те, що люди забувають одну просту річ — інші теж можуть бути «не ок». Те, що ваші співрозмовники роблять та говорять, не зовсім те, щоб вони зробили чи сказали, якби були у порядку.
Треба фіксувати в інших такі стани, визнавати їх та ставитися до людей у таких станах відповідно. Не ображатися, не сперечатися, не доводити власну думку, не карати, а попіклуватися про безпеку та допомагати повернутися до адекватності.
Коли про це йдеться в умовах постійної взаємодії, наприклад, взаємодії командира взводу та його солдатів або взаємодії лінійного менеджера та його підлеглих, то ми радимо звертати увагу на будь-яку зміну поведінки в типових ситуаціях. А особливу увагу приділяти зменшенню піклування про себе.
Наприклад, якщо чоловік не поголився, хоча зазвичай голиться, то це уже червоний прапорець. Роздратованість, відчуженість, використання специфічної лексики також можуть бути такими ознаками.
У подібних випадках варто відразу змінювати власне ставлення до ситуації. Найкраще таку поведінку сприймати як неусвідомлене прохання про допомогу. Тиснути та вимагати «правильної поведінки» у такій ситуації — дуже погана стратегія, тому що результат вочевидь буде поганим. Треба якось допомогти, наприклад, приділити людині кілька хвилин, або скористатися алгоритмом посібника «Поговори зі мною». А якщо проблема стає хронічною, то шукати системне рішення.
