Данило Кравченко народився у 1982 році в Сімферополі. Письменник, драматург, журналіст, співпрацював із виданнями «Цензор.НЕТ», «Теленеделя», «Панорама». Оповідання публікувалися в «Українській літературній газеті», журналах «Жінка», «Хрещатик» та інших.
Нічний бігун
Данило Кравченко
“Ціль припинила своє існування” і майже одразу вимкнули світло. Можна було сміливо лягати спати. Чіпляючи ліхтар на лоба, я почав наспівувати “Sixteen Tons” та пішов до ванни.
Завтра потрібно буде купити засіб для прочищення труб. І додивитися “Ріплі”. Не забути купити яблук. У коморі згоріла лампочка. Прання!
Холодний душ ненадовго полегшив мій стан. Але задуха дуже швидко повернулася. Я ще не встиг влягтися, як почув, що вона наближається; а ось вже й вмощується на мені, як кішка. Пеститься та облизує.
Накинув футболку на очі, щоб швидше заснути. Сон блукає десь поряд, втім не йде.
Реєстрацію на Business Wisdom Summit 2026 відкрито!
15 квітня в Києві відбудеться Business Wisdom Summit. Бізнеси сміливих — захід для власників і лідерів, які не чекають кращих часів, а формують їх самі. Понад 500 учасників і 40+ спікерів зберуться, щоб говорити про зростання під тиском, відповідальність як нову норму бізнесу, силу системних рішень та технології, що працюють на майбутнє.
Business Wisdom Summit — платформа для лідерів, які беруть на себе відповідальність і задають напрямок розвитку країни.
На стадіоні хтось вийшов на пробіжку. Я чую, як рипить гравій під його чи її взуттям. Скоріше його – навряд чи жінка сама піде в глуху ніч бігати стадіоном. Тож – він.
Потрібно лише викинути всі думки з голови, налаштуватися на цей звук кроків і засинати. Немає нічого простішого та немає нічого складнішого.
Дихати й гнати геть думки. (Як же добре не палити.) Не розбирати день по кісточках, не копирсатися в минулому. (Наприклад, не згадувати про той випадок, коли…) Стоп. Це саме так завжди і починається. Не потрібно, не потрібно, не потрібно. Три рази досить? Краще, ніж два. Точно краще? (Печінку можна було смажити довше. Та нормально смажив ту печінку! Але можна довше).
Чому Орловець?.. Стоп. Ти сам зараз, як той Орловець у Євгена Плужника. Тільки не в сенсі бажання жінки, а сенсі того, що змінюєш думку по сто разів на хвилину. Ані в чому не впевнений. Слухай кроки та спи. Не згадуй нічого. Особливо той випадок у Тунісі, коли та француженка глянула тобі в очі… Ну точно, як у Плужника. Не сміятися!
Відчуваю, як звідкись прибіг прохолодний вітерець, лизнув мене, як собака, і знов побіг по своїх собачих справах.
Спати. Дихати. Раз-два, раз-два…
Нічний бігун біжить по воді. Його кроки утворюють брижі. Це, мабуть, море; ні, це точно воно. Вода не синя і не бірюзова – блаватна. А ось вже він біжить волошковим полем. Волошки риплять під його взуттям. “Ціль припинила своє існування”, – стогнуть вони та помирають. “Ціль припинила своє існування”, – співають вони в останню мить. Їхня пісня ритмічна, як військовий марш.
Нічний бігун не звертає уваги ні на що. Щойно він був на верхівці циркового шатра, аж ось я його бачу на вулиці Полтавський шлях біля будівлі колишнього кінотеатру “Боммер”. Він не втомлюється; обличчя не бачу, але впевнений що воно – сама незворушність. Нічний бігун крокує, стрибає, рине. Замість взуття у нього відстріляні артилерійські гільзи. Спина в нього схожа на замок – з баштами, кріпосним муром та брамою. Нарешті відпускаю його, а сам падаю біля оголених жіночих ніг та починаю вкривати їх поцілунками. Хочу бачити очі цієї жінки, але мене підхоплює якась сила. Підхоплює і штовхає. Жбурляє! Я біжу від неї вночі неосвітленим стадіоном і під моїми ногами рипить гравій.
Немає більше часу. Час – відсутній. Я падаю та прокидаюся.
Пітьма. Проспект віддалено дихає гулом автівок. На стадіоні хтось бігає. Десь далеко зароджується звук. За кілька секунд стане зрозуміло, чи це сирена, чи мотоцикліст.
Анастасія Ніколаєнко
