«Половина жовтого сонця» — один із найпотужніших, драматичних і насичених емоційними картинами сучасної Африки роман, який коли-небудь бачив світ та в якому авторка вдало поєднала інтимні історії героїв із загальнополітичним контекстом війни та долі Нігерії.

Про авторку

Чімаманда Нґозі Адічі — це видатна нігерійська феміністська письменниця, поетеса та лекторка. Її називають найвидатнішою з «низки критично налаштованих молодих англомовних авторів, яким вдалося привернути увагу нового покоління читачів до африканської літератури».

Придбати книгу можна на сайті видавництва #книголав.

Зібрали для вас 15 цитат із книги:

Реєстрацію на Business Wisdom Summit 2026 відкрито!

15 квітня в Києві відбудеться Business Wisdom Summit. Бізнеси сміливих — захід для власників і лідерів, які не чекають кращих часів, а формують їх самі. Понад 500 учасників і 40+ спікерів зберуться, щоб говорити про зростання під тиском, відповідальність як нову норму бізнесу, силу системних рішень та технології, що працюють на майбутнє. Business Wisdom Summit — платформа для лідерів, які беруть на себе відповідальність і задають напрямок розвитку країни.

Забронюйте Вашу участь за найкращими умовами!

ЗАБРОНЮВАТИ УЧАСТЬ

Справжня трагедія нашого постколоніального світу полягає не в тому, що у більшості людей ніхто не питав, хотіли вони цього нового світу чи ні, а радше в тому, що більшість людей не мала змоги обговорити умови цього нового світу.
А з твого боку неправильно думати, що любов більше ні для чого не залишає місця. Можна щось любити і водночас ставитися до цього зверхньо.
Здавалося, що люди в цьому місті з високими соснами хотіли вхопити все, що можуть, перш ніж війна позбавить їх вибору.
Тітчине обличчя мало непроникний вираз, тон її був рівний: так поводяться люди, що знають більше поганих новин, ніж розповідають.
Світ німував, коли ми помирали.
Усе рухалося дуже швидко. Він не проживав своє життя; натомість життя проживало його.
Якщо небеса були справедливими, нещастя будуть взаємовиключними.

Чи це любов — ця невиправдана потреба мало не весь час бачити тебе поруч? Чи це любов — ця безпека, яку я відчуваю в нашому мовчанні? Чи вона — цей зв’язок, ця повнота?
— Ось це наша планета, однак люди, що накреслили цю мапу, вирішили зобразити свою землю над нашою. Немає ні верху, ні низу, бачиш?
Він говорив нормальним, спокійним голосом, наче авіарейди були буденністю, наче смерть не дихала йому в потилицю якихось кілька хвилин тому.
Це кохання — низка збігів, що набували ваги й ставали чудом.
Так дивно, правда, що ці люди не здатні контролювати свою ненависть одне до одного. Звісно, ми всі когось ненавидимо, але вся справа у контролі. Цивілізація вчить, як себе контролювати.
…я хочу сказати, що єдина справжня ідентичність африканців — плем’я, — вів далі господар. — Я — нігерієць, бо білий чоловік створив Нігерію і дав мені цю ідентичність. Я темношкірий, бо білий чоловік зробив так, щоб «темна шкіра» якнайбільше відрізнялась від його «білої шкіри». Але до приходу білого чоловіка я був ібо.
— Не можна написати в голові сценарій, а тоді змусити себе за ним жити. Дай собі спокій.
…горе було торжеством любові, ті, хто зазнав справжнього горя, мали щастя любити.