Татьяна Гордиенко
Условимся, что грудное вскармливание не в счет. Конечно, папы этого не могут, но они могут дать ребенку бутылочку с молоком. Все остальное они делать прекрасно в состоянии: менять подгузник, гулять с малышом, быть с ним в больнице, играть, кормить, укладывать спать. Артем Чапай «отсидел» в декрете с двумя маленькими сыновьями полтора года и доказал, что папы могут все. Просто некоторым не хватает желания.
Новое исследование ученых Университета Корнелла и Университета Миннесоты показало, что появление детей делает более счастливыми отцов, чем мам. Дело в том, что родителей, участвовавших в эксперименте просили вести дневник, где они ежедневно записывали, что делают и как себя чувствуют. Мамы, которые отмечали как вид деятельности, кроме ухода за малышом, уборку, готовку, закупки и прочее, чувствовали себя уставшими и раздраженными чаще, чем папы, которые дома в основном играли с детьми. Кроме того, у пап, в отличие от мам, было достаточно времени для сна и полноценного отдыха. Параллельное исследование университета Калифорнии обнаружило, что сегодняшние американские отцы проводят с детьми в 4 раза больше времени, чем в 1965 году. Приятная тенденция. Наблюдается она и в Украине, но хотелось бы, чтобы больше отцов не просто забавляли малышей, но и честно делили работу по дому и уходу за детьми. Как это сделать? Можно начать с книги Артема Чапая.
А вам не важко з двома?
«Першого разу лишившись сам із двома на кілька діб, я зрозумів, як людина може здуріти в декреті. Як то кажуть, діти — квіти життя. Проте, якщо займатись виключно «квітникарством» — із квітникарем може статись і депресія, і психоз, і навіть кондрашка. Діти — радість, однак для самоздійснення, для відчуття повноцінності життя дорослому потрібно й інше. (…) Хай би як тобі зносило дах від браку спілкування з дорослими, від почуття втрачених можливостей чи просто від утоми й недосипання — ти не припиняєш любити дітей. Хай би як ти любив дітей — часом хочеш відпочити від них, мати час на щось іще в житті».
Привілей чоловіка
«Знаєте, у чому різниця між жінкою й чоловіком, які ідуть в декрет? Чоловік має вибір. Хай би як тобі було важко в окремі дні, хай би як ти страждав, що «годинник цокає, ти міг би стільки всього зробити», — тобі легше від відчуття, що ти пішов на все добровільно. Наприклад, із міркувань справедливості щодо жінки, для якої також «годинник цокає», яка теж може багато чого хотіти від життя, але в більшості випадків у перші роки життя дитини вибору не має».
Декрет і робота
«Я прекрасно усвідомлюю, що далеко не всім людям для самореалізації потрібна саме робота. І я чудово розумію, що не обов`язково мати якісь там високі амбіції. Але ж абсолютно все те саме стосується і чоловіків!
Коли я поскаржився, як мені зносить дах від того, що нічого не звершую, одна людина, що теж нині перебуває у декреті, резонно відповіла:
— Ну, я коли на роботу ходила, відчуття булоте саме: нічого не звершую. Сиджу в офісі, гаю роки життя. На роботі так само може зносити дах.
Абсолютна правда! У чоловіків те саме трапляється, і досить часто. А в декрет все одно йдуть жінки».
Діти і творчість
«Якщо ми з Оксаною в моменти стресів ламаємося, забуваємо про принципи взаємодопомоги та взаємної підтримки й починаємо з`ясовувати, хто кому винен пятнадцять хвилин, — ані я, ані вона нічого не встигаємо.
Підсумок: здається, тут є дві основні опції.
Варіант перший. Покласти всю «рутину» на іншу людину і творити за її рахунок. І зрештою ти можеш виявитися Хемінгуеєм або Бредбері. А можеш- Джигурдою.
Варіант другий. Намагатися поводитися по-людськи — і це стосується не тільки декрету чи піклування про старших дітей. Творити менше, повільніше чи, навпаки, похапцем. Або з великими перервами. Дратуватися і мучитися, проте мати совість, не експлуатувати іншу людину. (…) Обираючи перший варіант, ти маєш реальні шанси нічого не виграти і все програти. Обираючи другий — реальні шанси нічого не програти і все виграти».
Татусi бувають різні
«Перш за все очевидне: тато в декреті і хороший тато — далеко не тотожні поняття. Можна піти в декрет і тиранити дітей. А можна цілими днями працювати, але при цьому бути хорошим батьком.
Хто, як і скільки доглядає за дітьми — питання не стільки стосунків між батьками та дітьми, скільки взаємин між дорослими партнерами».
Няньки, гроші, таємниці
«Ми можемо собі дозволити ніяковість: нам психологічно важко платити людині за виконання наших сімейних обовязків заради того, щоб за той самий час заробляти в кілька разів більше. (…) Наймана жінка не годує чужих дітей своїм грудним молоком. Чому решту, для власних дітей, не може під час роботи матері робити батько?»
Ода бабусі
«(Сарказм: ON) На макросуспільному рівні теж особливо сприяє один чинник. Пенсійний вік жінок підвищують — і водночас в більшості підприємств відбуваються скорочення. (…) враження таке, що насамперед скорочують жінок передпенсійного віку. А на нові роботи таких людей беруть в останню чергу. Як наслідок — ці жінки на декілька років, аж до пенсії, лишаються без постійного прибутку. Підробляють, чим можуть. Але через брак постійної роботи мають час на те, щоб бути експлуатованими молодшим поколінням. (Сарказм: OFF)»
Районна дитяча лікарня
«Мабуть, не треба уточнювати, що в районній дитячій лікарні не існує такого поняття, як чоловіча палата? Ночівля чоловіка з дитиною не передбачена як явище. Я мусив спати одягнутий, у джинсах — як прийшов з поїзда, — немитий».
Покращення
«Якщо уникати місць, де обох водночас мусиш оберігати від небезпек, — із двома простіше, ніж з одним. Одного доводиться розважати. А коли їх двоє — так розважають один одного, що лишається тільки дивитись, аби вони від надмірних веселощів не повбивалися». [traqli_related]
Страшне питання
«Насправді, я й досі не уявляю, як люди відбувають у декретах по три, чотири і більше років. (…) Зайдеш на Facebook і бачиш: той написав книжку, той презентував. Той поїхав робити репортажі в іракський Курдистан. Той з`їздив у Нагорний Карабах. А ти згадуєш домогосподарку, сестру прем`єр-міністра та взірцеву маму з мелодрами Love Actually, яка іронізує з себе:
— Мимоволі порівнюєш. Що сьогодні зробив мій брат? Захистив честь країни. А що зробила я? Голову омара із пап`є-маше.
І водночас ти отримуєш від декрету дедалі більше задоволення. Ти звик, а діти ростуть, і чимраз складних моментів стає менше, а на приємні звертаєш більше уваги».
Читала книгу Татьяна Гордиенко. Фото из личного архива Артема Чапая.