Татьяна Гордиенко
«День V» — це 14 лютого, але йдеться не про День святого Валентина. Присвятити цю дату боротьбі з ґендерно обумовленим насильством запропонувала 21 рік тому Ів Енцлер, авторка культової і провокаційної книги «Монологи вагіни». WoMo долучається до руху V-Day та пропонує фрагменти з її твору (видавництво «Book Chef»).
Про V-Day
Ідея V-Day виникла як логічне продовження вистави «Монологи вагіни» у 1998 році. Стало зрозуміло, що тема насильства над жінками, яку висвітлила Енцлер через розповіді своїх персонажів, які пережили інцест, зґвалтування, побиття, каліцтва геніталій, потребує не тільки широкого обговорення, а й конкретних дій. Наприклад, збору коштів на допомогу тим, хто її потребує, на фінансування спеціальних програм та установ. Перший «День V» було проведено у 1998 році в театрі Гаммерштейн в Нью-Йорку. Тоді завдяки залученню таких акторок, як Вупі Ґолдберґ, Ґленн Клоуз, Сьюзан Сарандон, Каліста Флокгарт, вдалося зібрати близько $150 тисяч. У 1999 році «День V» пройшов у лондонському театрі Олд-Вік. Запрошеними до участі були Кейт Вінслет, Кейт Бланшет, Джилліан Андерсон та Мелані Ґріффіт, зібрали для фонду $275 тисяч. З роками до акції V-Day долучались театральні колективи, коледжі, університети, громадські організації, підтримуючи фінансування місцевих, національних та міжнародних організацій боротьби з насильством.
Літера «V» у назві руху походить від «victory», «valentine» і «vagina».
Діяльність Дня «V» ґрунтується на чотирьох основних тезах.
1. Мистецтво має владу трансформувати мислення й надихати людей на дію.
2. Тривалі соціокультурні зміни тримаються на простих людях, які роблять надзвичайні речі.
3. Місцеві жінки знають потреби своєї спільноти і можуть стати непереможними лідерками.
4. Щоб цілком осягнути явище насильства над жінками, слід комплексно розглядати проблеми класової несправедливості, екології, ґендерних упереджень, імперіалізму, мілітаризму, патріархату, бідності, расизму й війни.
Діяльність Дня «V» спрямована на подолання замовчування — публічного й приватного, — яке уможливлює продовження насильства над жінками. День «V» прокладає шлях до дії через постановки «Монологів вагіни» й інших робіт, написаних самою Ів Енслер або під керівництвом авторки чи Дня «V» (включно з «Кожна з нас: голоси із в’язниці», «Спогад, монолог, проповідь і молитва», «Я — емоційне створіння» і «Пливти проти течії»). Майже щороку, починаючи з 2002-го, Ів пише по «прожекторному» монологу у відповідь на актуальні проблеми жінок, таким чином розширюючи сценарій Дня «V».
Уривок із книги «Монологи вагіни»: «Маленька шпаруля, яка змогла»
Спогад: грудень 1965; п’ять років
Матуся каже мені страшним, гучним, погрозливим голосом припинити терти мою шпарулю. Я починаю боятися, що стерла її звідти. Я більше не торкаюся себе, навіть у ванній. Я боюся, що туди затече вода й переповнить мене, і я вибухну. Я клею на свою шпарулю пластир, щоб закрити дірочку, але він мокне й відпадає. Я уявляю, як затикаю її пробкою, затичкою для ванни, аби туди нічого не потрапило. Я сплю в трьох парах бавовняних трусиків у веселі сердечки під задертою піжамою. Я досі хочу торкатися себе, але стримуюся.
Спогад: сім років
Десятирічний Едґар Монтейн злиться на мене і з усієї сили б’є мене між ногами. Відчуття таке, наче він розбив мене всю. Я шкутильгаю додому. Не можу пісяти. Матуся питає мене, що сталося з моєю шпарулею, а коли я розповідаю, що зробив Едґар, починає кричати на мене й наказує нікому не дозволяти торкатися мене там. Я намагаюся пояснити, що він не торкався, матусю, він ударив.
Спогад: дев’ять років
Я стрибаю на ліжку, падаю і простромлюю свою шпарулю вертикальною перекладиною бильця. Я видаю пискляві звуки, які йдуть прямо з рота моєї шпарулі. Мене везуть до лікарні, де зшивають те, що порвалося.
Спогад: десять років
Я вдома в тата, у нього нагорі вечірка. Усі п’ють. Я граюся наодинці в підвалі і міряю нові білі трусики й бюстик, які подарувала мені татова дівчина. Зненацька найкращий татів друг, здоровань Альфред, підкрадається ззаду, стягує з мене мої нові трусики і запихає свого великого твердого прутня до моєї шпарулі. Я кричу. Я брикаюся. Я намагаюся дати йому відсіч, але він уже там. Тоді з’являється батько, і в нього пістолет, тоді лунає жахливий постріл, і тече кров, по мені й по Альфреду, багато крові. Я переконана, що моя шпаруля все-таки випала. Альфред паралізований на все життя, а мама не дозволяє бачитися з батьком іще сім років.
Спогад: тринадцять років
Моя шпаруля — дуже погане місце, місце болю, гидоти, штрикання, вторгнення і крові. Там постійно трапляються неприємні випадки. Це зона невдач. Я уявляю шосе в себе між ніг і мандрую кудись далеко звідси.
- Ціна книги: 144 грн
- Де придбати: bookchef.com.ua
За матеріалами vday.org
Уривки з книги Ів Енцлер «Монологи вагіни» друкуються з дозволу видавництва «Book Chef»
Фото: Театро ді Капуа