Тетяна Марінова
Заплутані історії кохання, які глядачкам пропонує сучасне кіно, спонукає жінок проводити паралелі між власним життям та стосунками у героїв. Дехто навіть починає свідомо обирати партнера за схожістю з кіногероєм улюбленої стрічки. Глядачки не усвідомлюють, наскільки ризикують життям та здоров’ям, адже вигадки сценаристів з хепі-ендами далекі від клінічного перебігу тих, проблем, які зазначаються авторами фільму. Однією з таких стрічок є «Мій король» з Венсаном Касселем у головній ролі. Womo.ua вирішив поцікавитись: чи варто йти на стосунки, які починаються з таким куражем? Стрічку переглядала та аналізувала психолог Мері Кучухідзе.
Вступаючи у стосунки, кожен приходить зі своїм сценарієм батьківської родини та наявністю або відсутністю особистого досвіду. Якщо й лунають на початку тривожні дзвіночки, то їх відкидають стандартними надіями: «зі мною цього не станеться», «любов змінить на краще» тощо. Але насправді ми надягаємо на партнера не його «сорочку» і сподіваємось, що він буде носити її з радістю. А коли хтось із пари опирається та знімає її, то стає «не весело», як сказала головна героїня фільму «Мій король».
Ця стрічка, на мій погляд, є повчальною. У ній багато хто може побачити саму себе та для себе, як виглядають співзалежні стосунки. Я, працюючи лікарем-психологом, побачила фільм з позиції клініциста.
Головний герой має хімічну залежність, яку вміло приховує. Джорджо – особистість на публіку соціально успішна. Має свій бізнес. Матеріально незалежний. Але «за лаштунками» не справляється з борговими зобов’язаннями, доводячи ситуацію до крайнощів (у фільмі видно, як забирають меблі з його дому в рахунок боргу). Не здатен будувати зрілі стосунки та брати відповідальність на себе. Доводячи Тоні до емоційного зриву, звинувачує її в тому, що це вона не справляється. Переходить від одних стосунків до інших, не завершуючи попередні. Навіть після розлучення з Тоні він не зміг завершити стосунки тепер уже з колишньою дружиною. І це, зокрема, вказує на інфантильний компонент особистості. Так, незрілі особистості веселі! Але сімейне життя – це не тільки веселощі, але й відповідальність за ту роль, на яку ми погоджуємось. У фільмі ми не бачимо спільних сімейних цінностей. Для Джорджо особиста свобода в пріоритеті. Відповідно, маніпулюючи ситуацією, що вагітній дружині потрібен спокій, залишає її та переїжджає до іншої квартири. Вчинок передбачуваний. Адже чоловік не приховував від Тоні, що він не негідник, а Король Негідників. Він відкрито заявляв про свій розгульний спосіб життя, але, щоб зберегти спокій Тоні, зазначав, що це було в молодості. Хоча вони знову зустрілися через деякий час у нічному клубі, де Джорджо не відмовляв собі ні в чому. Але «людей кидають саме через те, через що до них прив’язались з самого початку».
Так, ініціатором стосунків була Тоні. Молода, успішна жінка, яка має адвокатську практику. Стереотипно глядач може подумати: «маючи адвокатську практику, вона не змогла його розгледіти?» . Але коли в зрілому віці виникає шанс мати те або бути з тим, з ким хотілося, – на перший план виходить ейфорія і надія, що з нею він буде іншим. Особливо коли надія закріплюється словами та певними діями.
І Тоні сама не усвідомила, як опинилася у співзалежних стосунках. Навіть після розлучення вона приймала Джорджо не тільки як батька своєї дитини, але й у свою постіль. Їй дуже хотілося його врятувати. І в деяких випадках вона приймала рішення не на користь собі, віддаючись емоціям.
«Щоб любити по-справжньому, не озираючись, треба, щоб втрачати було нічого. Вирішити підійти до цієї прірви можна, лише коли всі страхи позаду. Треба стільки всього пережити, стільки всього згубити, щоб тепер, з тобою, не губити вже нічого!» – відкрилася Тоні. Але для читача відкрию маленький секрет: губити завжди є кого – СЕБЕ!
Хибно розраховувати на те, що ми можемо когось врятувати. Врятувати можливо того, хто хоче врятуватися. Завжди прислухайтеся до партнера. Ви завжди отримаєте від нього інформацію: чи то жарти про себе, обмовки тощо. Ставте собі питання: «Що я маю, якщо прибрати надію та ейфорію?». Якщо ви готові відмовитися від себе на користь партнера, то що в обмін на це ви отримуєте? Чи робить вас компенсація щасливою/им? Якщо дозволяєте стосункам себе руйнувати, то чому ви це припускаєте?
«Який вихід з усього цього?» – запитає читач. Відповідаю: обрати СЕБЕ! Хтось скаже: «Я не впораюся»! Відповідаю: «Ви не пробували впоратися!». Так, це складно! Так, це також боляче, — обирати себе! Але в кінцевому результаті кожен вирішує для себе сам: обрати тимчасовий біль на благо собі та зберегти себе або обрати біль, що руйнує вас.