Щось не так: Погана поведінка та психологічні порушення у дітей

Як розпізнати розлади та допомогти дитині і батькам?

Катерина Габрієль, психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст

Психологічні  порушення (розлади) у дітей – це сукупність поведінкових, інтелектуальних, емоційних  проявів, а також труднощі у встановленні соціальних контактів, що стають помітними у дітей та підлітків і мають тотальний, сталий прояв. Коли можна встановити діагноз?

Початок розвитку захворювання може розпочатись в досить ранньому віці, проте проблема ранньої діагностики та специфіки перебігу захворювання створюють труднощі у ранньому виявленні порушень. Зазвичай, батьки та близькі люди помічають невідповідність поведінки, її особливості після 1-го року життя. Більш явними ці ознаки стають близько 3-х років. Якщо вас не полишає відчуття «З моєю дитиною щось не так» — варто довіряти своїм відчуттям: в цьому випадку найкращим рішенням стане звернення до спеціаліста (дитячий психіатр, психолог, невролог), який зможе  діагностувати розлад і розробити план допомоги дитині та батькам.

Як виглядають психічні розлади у дітей?

Особливості поведінкових, емоційних особливостей умовно можна розділити на 3 кластери, що мають назву А, В, С.

Психічні розлади кластеру А мають наступні прояви:

  • Дивне, ексцентричне мислення
  • Соціальна незграбність
  • Спотворене мислення
  • Невідповідні емоційні реакції
  • Дивне сприйняття світу

До даних розладів необхідно включити параноїдальний розлад особистості, шизотиповий розлад особистості та шизоїдний розлад особистості.

Особливостями кластеру В є:

  • Нестабільність мислення
  • Надмірна емоційна, драматична поведінка
  • Імпульсивна поведінка
  • Проблема з емоційною регуляцією.

Розлади кластеру В включають межовий розлад, асоціальний та опозиційний поведінковий розлад.

Клас С характеризується наступними проявами:

  • Тривожна поведінка, тривожне мислення
  • Уникаюча поведінка
  • Високий рівень тривоги

Кластер С включає в себе обсесивно-компульсивний розлад, уникаючий розлад та залежний розлад особистості, дитячі неврози.

Дитячі депресії

Також варто виокремити дитячі депресії. Основними характеристиками дитячих депресій є:

  • відсутність радості від речей, що приносили задоволення раніше (ангедонія);
  • зниження\підвищення рівня активності; — плаксивість, різка зміна настрою;
  • почуття власної незначущості.

Наголошую на тому, що для встановлення діагнозу необхідна тривала діагностика та спостереження за дитиною у різних соціальних ситуаціях, а також  інтерв’ю з батьками.

Що робити баткам

Чи не найбільший удар після встановлення діагнозу отримують батьки дитини. Відбувається процес втрати «здорової дитини» і наступає горювання. Що можуть відчувати батьки, які дізнались про невтішний діагноз дитини?

1. Шок і завмирання. Психіка отримала удар та намагається оговтатись і таким чином активуються психологічні захисти.

2. Заперечення. «Ні, цього не може бути. Це не так. З ним все добре. Це пройде». Далі починаються пошуки альтернативних лікарів «Ми знайдемо іншого лікаря, який встановить нормальний діагноз».

3. Гнів, агресія, злість. Батьки будуть відчувати злість, гнів – на себе, на лікарів, на дитину (зазвичай це відчуття буде витіснятись). В голові постійно крутиться нав’язливе питання «Чому це сталось з моєю дитиною? Чому це сталось зі мною?»

4. Торги. На цьому етапі з’являється прагнення знайти\купити\зробити будь що, аби стало так як було раніше. Це стан амбівалентності, коли складно прийняти ситуацію\рішення остаточно.

5. Безсилля, депресія. Батьки можуть відчувати на цьому етапі, що «руки опустились» і нічого не можна вдіяти. Ми нічого не можемо змінити. З’являється почуття смутку та горя, втрачаються сенси життя.

6. Прийняття. На цьому етапі відбувається усвідомлення того, що трапилось. «Так, наша дитина має діагноз. І ми маємо з цим щось робити». З’являються шляхи пошуку для того, щоб адаптуватись під нові зміни життя. З’являються нові рішення.

Саме на етапі прийняття відбуваються видимі зрушення та приходить послаблення емоційного напруження – батьки адаптуються до нової реальності. І в цей період надважливо, щоб батьки знали, де просити про допомогу, могли говорити один з одним відверто про свої біль, тривогу та страх. Важливою є психологічна підтримка (групи підтримки для батьків, робота з психологом) – це спосіб витримати та адаптуватись до нових умов життя.  Також варто пам’ятати про відпочинок та переключення уваги – домовленість  між чоловіком та дружиною про це буде дуже доречною. Трапляється і так, що батьків не двоє і удар приймає хтось один, зазвичай це є жінка, і така ситуація є дуже складною. Мамі, жінці дуже необхідна допомога – емоційна та фізична. Тому, якщо ви знаєте близьку вам родину, де є дитина с психічними порушеннями – проявіть підтримку та допомогу!

 

Мы в Facebook