Пластувати, готуватись до конференції унікальних тінейджерів «Завтра_2037», займатись танцями і одночасно працювати над науковим проектом, який може змінити на краще життя багатьої людей — усе це встигає наша сьогоднішня героіня Софія Петришин, яка у 16 років розробила комп’ютерну програму, що перетворює друкований текст на шрифт Брайля. Як їй вдається усе це поєднувати — Софія розказала нам в інтерв’ю.

Ти — програмістка, пластунка, займаєщся танцями і, як і будь-хто із старшокласників, готуєшся до ЗНО. Яким чином ти обираєш «свою» справу»?

Своя справа перш за все повинна вам подобатись! Тому її найкраще обрати, пробуючи різні активності. Я вважаю, що потрібно пробувати себе скрізь і всюди. У 9 класі я вирішила, що для майбутнього досвіду мені буде корисно пробувати себе у різноманітних конкурсах. Тож саме з цього часу, користуючись усіма можливостями, у яких я бачила перспективу, я йду до своєї мети. Я ходила на економічні турніри, олімпіади, міжнародні конкурси по бізнесу, танцювальні змагання, командні конкурси. Вони всі допомагали мені ставати впевненішою у собі та давали зрозуміти, що все попереду, а з кожним розом буде ще краще. Так, кожного року, напрацьовуючи свої навики, мені хотілося придумати щось своє. От я і взялась за наукове відкриття.

Розкажи про свій проект. Як виникла його ідея?

Я з дитинства мріяла, щоб мене в 16 років показали по телевізору з якимось винаходом. У 10 класі я їздила в маршутках, шукаючи відповідь на питання, як написати наукову роботу і що це таке взагалі. Тож влітку між 10 і 11 класом до мене прийшла ідея з перекладачем для німих. У цей час у мене зіпсувся зір і я, проконсультувавшись, з науковим керівником вирішила, що корисно б було розробити доступний прилад для передачі цифрових даних для людей із вадами зору. Оскільки я люблю брати участь у багатьох конкурсах, то з даним приладом побувала спершу у Києві на конкурсі Intel ISEF Ukraine, а пізніше пройшла на міжнародну конференцію науковців ICYS у Сербії. Проте довелось обирати між всеукраїнським конкурсом-захистом МАН. Тож я відмовилась від участі у конференції. Шкодуючи, що так склались обставини, я й подумати не могла, що мені запропонують участь у Genius Olympiad в Америці.

Які подальші плани щодо проекту?

Насправді, мені б дуже хотілося знайти інвестора і співпрацювати з конкретним банком для того, щоб вдосконалити даний механізм та запустити таку платформу у банкових автоматах. Думаю, це важливо, щоб незрячі змогли самостійно користуватись послугами банкоматів. У мене є прототип є, проте його ще не використовують. Зараз я вдосконалюю його функції. Узагалі я планую багато проектів, не знаю, чи саме в такому напрямку, але наразі я однозначно зацікавлена такою тематикою.

Що би ти порадила тінейджерам, які не вміють визначитись з тим, що їм подобається?

Усім однозначно важливо зважити, до чого вони здібні і який урок вони готові робити у свій вільний час. Якщо ви під час перегляду фільму можете бездоганно робити математику, можливо, це ваше! Обравши свій напрямок, не потрібно забувати подивитись на професії, які ви можете мати в майбутньому. Зваживши перспективи та переваги, обирайте те, що ближче до душі. Ще важливо не забувати розвиватись не лише у своїй галузі, але й у інших. Адже це впливає на вашу впевненість, та й взагалі, усі хобі з часом стають активним і корисним відпочинком.