Світлана Ройз: Дитина виливає усю свою напругу на найрідніших. І це – ознака довіри

Сімейна психологиня Світлана Ройз разом із видавництвом #книголав представлять корисну новинку для дітей та батьків «Я сьогодні йду в садок». Це справжня гра-практикум, яка покликана полегшити процес підготовки та звикання до дитячого садочку.

Завдяки інтерактивній книжці дорослі разом із дитиною в ігровій формі проживають всі складні моменти, з якими родини найчастіше звертаються до авторки-психологині: розлука з батьками, переодягання, денний сон тощо. Також у книжці є багато корисних порад і практик, здатних не лише зробити адаптацію до садочка легкою та приємною, але й зблизити дорослих із малюками.

Я сьогодні йду в садок

Коли батьки готові до нової фази розвитку дитини, до садочка, це означає, що не лише малюк потрапляє в незнайоме для себе середовище. Уся родина переживає певну кризу: переходить на новий рівень реалізації, спілкування та взаємодій одне з одним.

Перш ніж малюк вперше піде до садочка, дорослим важливо запитати себе: «Чим я займатимуся, коли в мене з’явиться трішки більше часу, коли фокус уваги моєї дитини перемикатиметься на інших дітей та дорослих?», «Чи не буде «травмувати» мене відчуття, що я стаю менш важливою людиною для дитини?». Перехід дитини в новий статус оприявнює й наші батьківські слабкі місця. 

Якщо дитина стала сенсом життя мами, тата, бабусі чи дідуся, якщо повноту значущості чи власної важливості вони отримують через дитину (а малюк завжди перебуває у дивовижно тісному контакті з тим, що в дорослих неусвідомлюване), адаптація до садочка може розтягнутися надовго.

Техніка безпеки 

1. Перше відвідування садочка не повинно збігатися з народженням братика чи сестрички, бо малюку може здаватися, що мама й тато спроваджують його, щоб «любити» молодшого. 

2. Перш ніж почати адаптацію до садочка, важливо завершити грудне вигодовування. 

3. Важливо, щоб малюку на цей час уже були цікаві інші діти, щоб ми бачили, що він потребує спілкування. 

4. Рішення батьків має бути впевненим, а походи в садочок не повинні викликати у них почуття провини. 

5. Усі розмови про садочок у присутності дітей, зокрема телефонні, мають бути позитивними. 

6. Слід мати на увазі, що є два способи розпочинати звикання до садочка: методом «прямої адаптації» (малюка приводять до садочка зранку) та «зворотної адаптації» (групу відвідують після тихої години). Річ у тім, що деяким малюкам батьків легше відпускати не зранку, а вдень.

Адаптація до садочка триває від півтора місяця до пів року

У кожної дитини – своя «норма», власний період звикання. Для батьків знаком завершення адаптаційного періоду буде те, що малюк почне в цьому новому для себе середовищі їсти, спокійно проситися на горщик чи ходити в туалет.

Ця книжка – гра-практикум – покликана полегшити процес звикання як для малюків, так і для дорослих. У грі дитина найлегше засвоює новий досвід. Якщо є можливість «прожити» роль, дія стає безпечнішою. Грайтеся книжкою разом, даючи малюку можливість вжитись у роль, одягаючи, переміщуючи іграшку — фігурку хлопчика чи дівчинки — сторінками книжки. Спостерігайте за станом дитини, можливо, щось слід буде проговорити, озвучити. Відповідайте на запитання, «оживлюйте» персонажів. Пригадайте щось із власного досвіду відвідування садочка.

У книжці зібрані основні ситуації, з якими дитина зустрінеться в садочку. Також є практики, які я використовувала в роботі з дуже багатьма родинами, вони зроблять процес адаптації легшим і допоможуть вам ще більше зблизитися з малюком.

 Початок підготовки до садочкового періоду:

— Приходимо в дитячий садок на екскурсію (в гості). Знайомимося з вихователькою та знайомимо з нею дитину. У присутності дитини потисніть виховательці руку: так малюк побачить, що тілесний контакт (у прийнятній формі) з новим дорослим безпечний.

— Уже під час першої екскурсії важливо показати дитині, де всі їдять, де граються, куди ходять до туалету. 

— Можна домовитися з вихователями та приходити з дитиною до садочка під час прогулянок. Спочатку разом спостерігати ігри інших дітей з-за паркана, а потім, якщо малюк захоче, то зможе долучитися до них. При цьому потрібно постійно перебувати в полі зору дитини. 

— Напередодні увечері обираємо одяг: він має бути максимально зручним, ідеально, якщо його не потрібно вдягати через голову (як гольф чи светр). Готуємо іграшку-друга, який буде разом із малюком. Виготовляємо браслет-незагублик, проходимо ігри та практики з цієї книжки. 

— Упродовж кількох перших днів варто (це важливо!), погодивши це з вихователями, залишатися з малюком у групі. Перше відвідання може тривати дві години. Після садочка потрібно дати малюку відпочити (одному для цього потрібно побігати, іншому – спокійно погратися, ще комусь – посидіти в матусі чи тата на руках). 

— Важливо відсвяткувати перший день дитини в садочку. Можливо – подарувати щось давно омріяне. 

— Критичний день адаптації – третій. Цього дня важливо, щоб малюка завів у садочок найспокійніший дорослий. Намагаємося, наскільки можливо, не лишати дитину до вечора. Взагалі, перший тиждень краще перебувати в садочку максимум до обіду (якщо в малюка не виникне бажання залишатися довше). Із кожним днем дорослий, який супроводжує дитину, потроху віддаляється, але все ще перебуває в полі її зору. 

— Залишаючи малюка вперше самого в групі (на 2-3 години), слід сказати виховательці в присутності дитині, щоби та зателефонувала, якщо буде потрібно. Повідомте дитині, що у садочку є ваш номер телефону, а також проговоріть, що якщо буде необхідно попити, в туалет чи будь-яка допомога, нехай звертається до виховательки чи її помічниці. 

— Перші кілька місяців можна буде зауважувати «синдром понеділка»: повернення після вихідних до тих самих питань та емоцій. Важливо пам’ятати, що це природно для дітей. 

— Обов’язково слід сказати дитині: «Я заберу тебе й ми підемо гуляти (в кафе, гратися додому тощо)».

— Якщо малюк притискається до вас, не відпускаючи, варто зробити одну з практик книжки. Наприклад, нагадати: якщо покласти ручку на серце, можна слухати «люб-лю».

— Будь ласка, пам’ятайте, що звикання до нового середовища – це величезне навантаження на дитину, причому не лише на її «емоційний рівень», але й на «фізичний». У період звикання малюк може частіше хворіти, втомлюватися, більше вередувати. 

— Іноді, коли малюк зустрічається з батьками після розлуки, у нього помітно «погіршується» поведінка. І тоді люди, які були з дитиною за відсутності батьків, можуть сказати: «До того, як ви прийшли, це була золота дитина». А малюк цілий день накопичував напругу! Наскільки добре не було б йому в садочку чи з іншими дорослими, він почуває себе в найбільшій безпеці поруч із батьками. Щойно ті приходять, дитина «повертає» – виливає на найрідніших усю свою напругу. І це – ознака довіри.

Ілюстрації з книжки «Я сьогодні йду в садок»

-Читайте также: Светлана Ройз: «Дети не пришли в этот мир, чтобы быть нашими батарейками»