Церкви і паби зачинено: Як живе Ірландія під час епідемії коронавірусу

Станом на 21 квітня в Ірландії зареєстровано 15 652 випадки зараження коронавірусною інфекцією, померли 687 осіб. Як виживають у самоізоляції товариські та енергійні ірландці? Виявляється, вони самі наполягали на введенні обмежувальних заходів. Наталія Годунок живе і працює в Ірландії вже 8 років, останні 3 роки мешкає в Дубліні. Вона працює на Amazon Web Services, тому, на щастя, може працювати з дому в період карантину, але від її уважного погляду не сховалися складнощі, виклики і маленькі радощі дублінців.

Церкви і паби стали останніми закладами, які закрились в Ірландії через пандемію COVID-19, тому ірландці жартують: коли небеса і пекло погоджуються, то це серйозно.

Перший випадок коронавірусу в Ірландії був зафіксований в останній день лютого – школа на півночі Дубліна оголосила карантин на два тижні, коли в одного з учнів діагностували вірус після канікул в Італії. Ми тоді вже кілька тижнів спостерігали за розвитком подій в інших країнах Європи, але дуже мало хто усвідомлював справжній масштаб загрози. Протягом перших двох тижнів березня кількість пацієнтів з кожним днем зростала, та, враховуючи ситуацію на той момент в Італії, стало зрозуміло, що чекати літа ми будемо вдома.

Національний парк Кілларні

Фейки і паніка

Як і в більшості країнах в такий час, багато хто почав поширювати фейкові новини без посилань на джерела приблизно такого змісту, — що потрібно закуповувати сухі продукти, воду та інший провіант, бо скоро закриють країну, введуть комендантський час, і армія буде ходити вулицями і слідкувати чи ніхто не порушує режим. Власне, тоді і почалась досі мені не зрозуміла паніка з масовою закупівлею туалетного паперу. Загалом, я дивуюсь, наскільки ірландці не готові до різного роду стихійних ситуацій. Тут кожного року з Атлантичного океану приходить кілька ураганів, в основному взимку: літають сміттєві баки, гнуться дерева и плавають машини. В Ірландії більшість людей живуть у своїх домах (окрім великих міст як Дублін та Корк), і, здавалось би, чого людям бракує – напакуйте погріб чим потрібно, сидіть вдома і проводіть час з родиною. Але кожного разу обов’язково знаходиться чимало людей, кому обов’язково ось раптом зараз кудись треба піти. Приблизно так і починався карантин. Більшість людей не сприймали загрозу серйозно, всі продовжували відвідувати паби, влаштовувати вечірки та інші заходи. Деякі підлітки вирішили, що це ідеальний час для жартів, «кашляли» на людей в магазинах та в транспорті, за що, звісно, були піймані та притягнуті до відповідальності. У людей почалась паніка – протягом кількох днів з магазинів скуповували абсолютно все що було на вітринах, особливо продукти які можуть довго лежати. Я ваажаю, що однією з причин такої паніки була запізніла реакція уряду та менеджменту продуктових магазинів. Коли людей запевнили, що в магазини не будуть закриватись, і поставки не будуть затримуватись чи зупинятись, ситуація нормалізувалась.

Дублін

Обмежувальні заходи

З перших тижнів березня тут ще не було строгої заборони на переміщення людей, але розповсюджувались загальні рекомендації: по можливості працювати з дому, не ходити в людні місця, старанно мити руки та практикувати соціальне дистанціювання. В Дубліні знаходиться багато офісів великих компаній типу Google, Microsoft, Facebook, Amazon, Twitter, LinkedIn та ін., і деякі з них були першими, хто в Ірландії ввів віддалену роботу з дому майже для всіх працівників та обмеження на бізнес-подорожі. На той момент уряд ще навіть не планував скасовувати парад на День св. Патрика, який кожного року проходить 17 березня. Коли стало відомо, що в інших країнах вже ввели карантин, громадяни почали вимагати закриття пабів, скасування параду на 17 березня та скасування інших заходів – матчів, концертів та конференцій. Звісно, як і всюди, тут у кожного були свої переконання щодо коронавірусу: хтось шалено панікував і готувався до повної блокади, а хтось абсолютно ігнорував ситуацію та вважав, що їм нічого не загрожує, оскільки вони не в зоні ризику.

Каплиця Trinity College у Дубліні.

Але найскладнішим для всіх виявилось відчуття невизначеності, адже до сих пір невідомо, як довго це буде тривати, і які будуть наслідки. Адміністраціям шкіл та університетів знадобився деякий час, поки вони спланували перехід на домашнє онлайн-навчання. Загалом, Ірландія досить традиційна країна в цьому плані, і навчальні заклади не були готові до такого повороту подій. Батьки скаржаться, що школи тільки надають списки онлайн-ресурсів та інструкції, але основний тягар лягяє на плечі батьків, які не встигають працювати повний робочий день з дому, готувати дітей до школи, організовувати для них онлайн-ресурси та слідкувати за ретельним виконанням завдань.
Кількість хворих на коронавірус почала рости з кожним днем, і 24 березня прем’єр-міністр Ірландії Лео Варадкар оголосив про введення жорсткіших заходів, щоб зупинити поширення вірусу. Ця фаза триває і до сих пір, і цього тижня карантин було продовжено до 5 травня.

Що можна і чого не можна

• На даний момент мешканці можуть ходити в магазин за продуктами, гуляти з домашніми тваринами або займатись спортом (бігати) в радіусі не більше 2км від свого дому.
• За порушення правил карантину можна отримати штраф до 2500 євро або ув’язнення до 6 місяців (середня зарплата в Дубліні становить приблизно 2300 євро в місяць).
• Загалом, окрім фізичного здоров’я тут активно обговорюють питання психічного (ментального) здоров’я, тому і обмеження передбачають, що люди будуть виходити на прогулянку або пробіжку хоча б раз в день. Звісно, для деяких працівників є винятки – наприклад, для тих хто працює у лікарнях, будинках престарілих, у роздрібній торгівлі, доставці продуктів, листів та інших речей.
• Оскільки багато людей можуть переносити вірус не маючи проявів симптомів особисто, в магазинах ввели спеціальні години для людей літнього віку (які знаходяться в зоні ризику), коли вони можуть здійснювати покупки.

Допомога від держави

Окрім продуктових магазинів та аптек, майже всі заклади тепер закриті – багато людей залишилось без роботи і без чіткого плану на майбутнє, тому уряд ввів додаткову допомогу малим бізнесам, яким довелось закритись на час карантину і які залишились без доходу, а також громадянам, що залишилися без роботи. Станом на сьогодні, близько пів мільйона мешканців зробили запит на допомогу від держави. Натомість, багато підприємців адаптувались: кафе і ресторани, які раніше цього не робили, здійснюють доставку їжі, а спиртово-горілчані заводи випускають санітайзери для рук! Наприклад, відомий виробник ірландсього джину, Mor, по акції надсилав в подарунок 250 мл дезінфікуючого засобу для рук власного виробництва при замовленні на 25 євро у них на сайті.

Приморське місто Брей, графство Віклов.

Найбільші виклики

Найбільша проблема на даний момент – це лікарні та нестача обладнання. В лікарнях Ірландії і в звичайний час невистачає лікарів: іноді, щоб потрапити до спеціаліста в державній клініці, потрібно чекати кілька місяців. Як і в більшості інших країн, ірландські лікарні, уся система охорони здоров’я та лікарі не були готові до глобальної пандемії. Найскладніша ситуація зараз в будинках для престарілих, де за пенсіонерами доглядають ті ж лікарі та медсестри, які працюють у лікарнях з хворими на COVID-19, адже близько 25% від усіх хворих на коронавірус в Ірландії складають самі працівники сфери охорони здоров’я.

Мушу сказати, що в порівнянні з багатьма країнами Європи, в Ірландії ввели карантин досить рано (часткові заходи вводили з початку березня), що дозволило вчасно стримати та призупинити поширення вірусу. Якби введення карантину затримали на тиждень чи два, це мало би тяжкі наслідки. Цікавий факт: сам прем’єр-міністр зараз працює один день в тиждень в клініці з іншими лікарями, які борються з вірусом, — він раніше працював у лікарні та як сімейний лікар до того, як був назначений міністром охорони здоров’я в 2013-му році.

Наш побут

На даний момент іде п’ятий тиждень карантину, люди по-трохи звикають до нових буденних реалій, але ми все одно будуємо плани на той час, коли всі зможуть повернутись до звичного життя. Всі хочуть знову зібратись із друзями в пабі і поділитись історіями про цей дивний період. Важко сказати, коли карантин закінчиться, і важко сказати, коли економіка повністю відновиться.

В порівнянні з тим, коли все починалось, люди зараз добріші, відгукуються якщо комусь потрібна поміч, знаходять нові заняття та хобі, опановують нові навички чи навіть будують бізнес в інтернеті. На щастя, ми з чоловіком можемо працювати з дому, — робота в IT-сфері дозволяє мати гнучкий графік та планувати свій час, що позитивно впливає на продуктивність. У вільний час ми часто граємо у відео-ігри або дивимось фільми разом, тому особисто для нас не так багато змінилось в наших буднях. Я почала звертати увагу на те, скільки ми заощаджуємо, адже ми зараз не витрачаємо кошти на розваги, кафе, шопінг чи таксі, як раніше. Звісно, хотілось би ходити на довгі прогулянки з улюбленою кавою, оскільки останні тиждень-два якраз після зими вийшло сонце. Але поки що ми будемо відповідальними членами суспільства і прийматимемо сонячні ванни на балконі.

Шкода, що людям довелось дочекатись глобальної пандемії, щоб зрозуміти кілька речей: хто в сучасному суспільстві є дійсно ключовими працівниками, наскільки легко ми можемо прожити без багатьох речей, на які зазвичай витрачаємось, зрозуміти,що мити руки та дотримуватись гігієни не важко, що більшість людей можуть працювати з дому, що планета відновлюється без участі людей, що в світі є багато людей, які раді нажитись на чужому горі, але й що в світі є також набагато більше добрих людей, на котрих і тримається наше суспільство. Коли це все закінчиться, я би не хотіла повертатись, як кажуть, «back to normal», бо ми мусимо створити нові норми, щоб ефективно втілити в життя все, чому навчились за цей час.

Фото з особистого архіву Наталії Годунок, pexels.com.

Матеріал підготувала Тетяна Гордієнко.

Серия репортажей от первого лица «Мир на карантине» регулярно выходит на WoMo.ua с целью познакомить наших читателей с личным измерением эпидемии коронавируса, с реальным положением вещей в отдельно взятых странах и городах через свидетельства непосредственных участников событий и с историями всех тех, кто делит с нами глобальный опыт нелегкого испытания.

• Читайте також: Португалия на карантине: Никаких рукопожатий и поцелуев