Вчителька з Нью-Йорка про музику, дітей вулиць та булінг на собі

Американка Мелісса Сальгеро, яка увійшла до топ-10 кращих учителів світу за рейтингом Global Teacher Prize в 2019 році, член журі Global Teacher Prize Ukraine, яку вже третій рік поспіль організовує українська «Освіторія», і володарка спецпризу Grammy для викладачів музики, розповіла про освіту у США, дитячу довіру та найгірший урок у своєму житті.

Мелісса Сальгеро викладає музику в Південному Бронксі. Роботою мрії її школу не назвеш навіть із натяжкою: проблемний нью-йоркський район, 59% учнів живуть за межею бідності, багато сиріт і вихідців із неповних сімей.
Щодня 2-4 години в дорозі — і вчителька на місці. Її учні мало схожі на усміхнених янголят із реклами шоколадних напоїв. Хтось із них був свідком вуличної перестрілки, хтось уже спробував наркотики, а деякі прийшли сюди, тільки щоб знайти їжу.
Однак діти Меліссу обожнюють. Вона організувала оркестр, на репетиції якого приходять класи в повному складі. Не втекла з Південного Бронкса після того, як на неї звалилися Grammy і звання фіналістки премії Global Teacher Prize 2019. Та ще й примудряється дивувати дітей на кожному уроці.

У шкільні роки мені було нелегко

У мене дислексія — плутаю літери в словах, читаю із зусиллям. Щоб зрозуміти написане, мені потрібно це почути, краще кілька разів. Крім того, я не раз ставала жертвою глузувань через зайву вагу. А потім навчилася не давати хуліганам влади над собою. Я називаю свій метод принципом доброти і навчаю цього учнів.

На уроках можу влаштувати булінг

У мене є класна вправа: я, вчителька, виходжу в центр класу і дозволяю одному з учнів тут і зараз відкрито говорити мені будь-які образи. Забороняються тільки матюки. «Ти товста», «ти негарна», «у тебе нецікаві уроки», «тебе ніхто не любить» — чого тільки не почуєш у цей момент. Спочатку я реагую: обурююся, махаю руками, закриваю обличчя, ніби ось-ось заплачу, кричу «сам такий» або «я поскаржуся на тебе директору». Мій кривдник розсмаковує ситуацію, образи стають гострішими і голоснішими. Я зупиняю вправу, а потім пропоную повторити. На цей раз після першої ж образливої фрази я відповідаю добротою. Визнаю, що я не ідеальна. Роблю кривдникові якийсь комплімент, хвалю його за щось. Іноді кажу: «Я бачу, що тобі погано. Якщо, ображаючи мене, ти почуваєшся краще — окей. Але я не стану кривдити тебе у відповідь, не дочекаєшся». Це і є принцип доброти, він роззброює і збиває з пантелику.

Моє життя змінила вчителька

Вона ніколи не скаржилася батькам на мою неуспішність. Навпаки, завжди знаходила привід мене похвалити. Одного разу зателефонувала мені додому, щоб особисто запросити на конференцію лідерів. Потім надихнула податися в шкільний патруль. Це учні, які носять яскраво-помаранчеві пов’язки і допомагають людям.
Завдяки цій учительці я почала займатися музикою. Виявилося, що я не невдаха. Я вмію працювати в команді, можу бути важливою частиною шкільного музичного гурту, який став для мене другою родиною. Відтоді я полюбила школу. І зараз для мене важливо дати дітям те, що колись отримала я, — відчуття причетності до колективу, який росте і розвивається разом із тобою.

Звичайно, було страшно переступити поріг моєї школи, вести перший урок

Ні, «страшно» — не зовсім те слово. Я не боялася мешканців Південного Бронкса, але все одно виглядала наляканою: «Як? Невже це я буду зараз когось учити?!» Пам’ятаю, як їхала на заняття з ретельно продуманим планом уроку. Йшла і перевіряла себе: чи все врахувала, чи про все подумала? А потім перший урок — і план довелося викинути.

Насправді, все значно складніше

В той перший день моєю помилкою стала спроба поставити дітей в незручне становище — до того, як я заслужила їхню довіру. Дитину потрібно спочатку зацікавити релевантним матеріалом. Тим, що круто слухати в компанії. Тому ми співаємо, наприклад, «I gotta feeling, wooh-ooh» (The Black Eyed Peas — прим. ред.). Згодом, коли знайомимося трохи ближче, вони починають довіряти, прислухатися до мене. Тоді можна говорити про народні пісні: обговорювати контекст, історію, спокійно розучувати і співати. Вони вже не бояться виглядати смішно або некруто.

Цікавість має бути в основі кожного заняття

Коли ми вивчаємо природу звуку, я влаштовую цілі вистави. Одного разу принесла на урок моркву і дриль. Діти стали переглядатися: «Що зараз буде? Може, вона з’їхала з глузду?» Я просвердлила дірку і грала на морквині як на флейті. Ще я частенько перевтілююсь у ведучу наукового шоу: «Зараз ми будемо вивчати природу звуку! Де мій бубон? Хто хоче побачити, що зараз станеться?» Ідеї для експериментів і «шоу» вигадую сама або беру в інтернеті.

Відсутність або мінімум обладнання в школі вчать винахідливості

Одного разу на уроці я захотіла показати, як важливо експериментувати. У мене не було під рукою навороченої техніки або спеціальних матеріалів для презентацій, тільки папір. Я запропонувала: «Виріжте отвір, досить великий, щоб пролізти крізь нього». Діти одразу ж заперечили: «Це нереально!» А я відповіла: «Реально, пробуйте».

Освіта — це про налагодження стосунків

Діти не стануть вчитися у тих, хто їм не подобається. І будуть пам’ятати тих, хто щиро намагався їм допомогти.

П’ять чеснот

П’ять чеснот, які я прищеплюю учням, складаються в абревіатуру TIGER (з англ. «тигр» — прим. ред.). T — team work, робота в команді. I — integrity, сумлінність. G — gratitude, вдячність. E — empathy, співчуття. R — respect, повага. Останнє дається особливо важко. Мені щодня доводиться працювати з їхньою жагою помсти і бажанням поквитатися. Хтось наступив комусь на ногу в черзі — випадково або навмисно, це не так важливо. Перше бажання — наступити на ногу у відповідь. Ось вона, помста. Але чого насправді хочуть учні? Не помсти, а справедливості. Вони хочуть, щоб усе було чесно. Це складно, тому що світ несправедливий. Мій перший крок — учити повазі: «Коли наступного разу хтось наступить тобі на ногу — скажи про це, адже людина могла не помітити, що зробила таке. Можливо, вона вибачиться, і тобі не доведеться мститися».

Спілкування з українськими вчителями дало мені поживу для роздумів

Одна з учасниць воркшопу запитала мене: «Як бути, якщо в нашій країні добрий, не суворий учитель вважається непрофесіоналом? Можливо, для вашої країни тема доброти ще важливіша, ніж я думала, і за той час, поки я буду в Україні, мені вдасться відкрити українцям нові грані освіти.

 

Автор: Анна Синящик

• • Читайте також: Олександр Жук: «Найголовніше, що має робити вчитель — не позбавляти учнів дитинства»