Власний досвід: Грудне вигодовування з позиції топ-менеджера

Ділиться маркетинг-директор Philips в Україні Наталія Палій

Із року в рік у серпні за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я проходить Всесвітній тиждень грудного вигодовування (World Breastfeeding Week). Підтримуючи цю кампанію, редакція WoMo попросила поділитися своїм досвідом поєднання кар’єри та материнства маркетинг-директора Philips в Україні, маму двох синів Наталію Палій. У авторській колонці Наталія руйнує міф про те, що робота перешкоджає грудному вигодовуванню.

Про налагодження системи ГВ та активне життя

Як на мене, починати треба не із побудови системи грудного вигодовування (далі ГВ — прим. ред.), а налаштуватись на позитив та пам’ятати про головне: «Щаслива мама – щаслива дитина!». І якщо мама живе активним життям до пологів, то поява дитини – не привід ставити хрест на собі, своїх бажаннях і планах. Хоча, звичайно, рутина сім’ї із появою діток змінюється, про це слід пам’ятати і до цього готуватись. Але я маю на увазі трохи інше: якщо професійний чи особистісний розвиток є важливими у житті мами – цей розвиток треба продовжувати, якщо на це є бажання і сили. Дуже важливо кожній мамі знати і чути себе, і давати собі свободу самореалізації, навіть якщо в суспільстві це не заохочується.

В Україні ще не дуже зріле суспільство, і часто буває, що оточення, особливо старшого покоління, засуджує маму, яка хоче вийти на роботу раніше. На її плечі сипляться «тижемать!» чи «мачуха, а не мама». В такому випадку думку оточення відправляємо в бан, просто на неї не зважаємо. Головне для кожної з нас – як почуваюсь я сама, і що важливо для мого щастя.

Налагодження системи ГВ в більшості випадків відбувається природним чином, адже природа загалом розумна. ГВ потрібне і дитині, і мамі. Для дитини це основа виживання, а для мами ГВ – простий і зручний спосіб забезпечити своє маля найкращим. Правда, я дуже рекомендую або сходити на курси, або почитати поради консультантів на цю тему. Потрібно знати про можливі проблеми у природньому процесі грудного вигодовування. І бути готовою до того, що глянцева картинка із щасливою усміхненою мамою, яка годує рожевощоке маля грудьми може так і залишитись картинкою з Інстаграму, а реально процес може виглядати зовсім інакше. Так, мій особистий досвід із першим сином показує, що пройдені якісні курси із ГВ так і не допомогли мені правильно прикладати малюка на початку, і процес був болісним. Настільки, що чоловік, спостерігаючи за годуванням, прокоментував: «В ідеалі ти мала б усміхатись від щастя материнства при годуванні, але щось твоє обличчя це не доводить». А мені було зле настільки, що я в п’ятах відчувала біль. На курсах нас навчали, що все має бути природньо: годуємо дітей на вимогу, молока буде рівно стільки, скільки треба дитині. А в моїй реальності молока було малувато, і бажано було частіше прикладати дитину і стимулювати доутворення молока за допомогою молоковідсмоктувача. 

Коли ГВ налагодилося, мені та дитині було комфортніше жити в стандартній рутині. Я не називаю це режимом, але все ж таки, орієнтовний розпорядок дня у нас був. Дитина відчуває себе більш захищеною, коли речі відбуваються у зрозумілому їй порядку, ну а мама може планувати свій час та розпорядок життя сім’ї. Курси та поради консультантів – це теорія, а в житті варто бути готовою до різних сценаріїв. І пам’ятати, що те, що підходить вам та вашій сім’ї – і є найкращим для дитини. 

Так, із першим сином десь у віці його 7 місяців я зрозуміла, що не хочу далі заглиблюватися у різницю між прикормом і докормом та читати про протистояння «батьківства природнього» проти «батьківства розумного». Адже я вмію будувати бренди і мені цього вже не вистачає. Через місяць я працювала повний робочий день, зберігши при цьому ГВ. Із другим сином я уже з 3-х місяців працювала спершу на чверть ставки, потім на половину, а десь із 6 місяців я працювала повний день, в основному – в офісі. Бажання працювати було моїм усвідомленим рішенням, і при цьому я усвідомлено хотіла годувати сина мінімум до року. Так з’явилось навіть наше перше спільне відрядження: мені потрібно було на тиждень поїхати в Амстердам, а син був ще на ГВ. Я взяла його, сестру у якості няні – і ми дружно поїхали в подорож. До речі, сестра із моїм сином провели час в Амстердамі чи не краще, ніж я. Протягом дня вони тусили в готелі, в басейні, гуляли в околицях, потрапили на сусідню ферму. Було дуже дивно знаходитись в готелі на офіційних презентаціях і отримувати фоточки сина з басейну і з ферми. До того і пізніше, коли на роботі були насичені дні, я часто брала із собою в офіс няню із сином, вони гуляли із колясочкою на парковці офісу, а я тим часом самореалізовувалась професійно. 

Лайфхаки для сучасних мам

Перший і головний лайфхак – ігнорувати критику чи несприйняття іншими вашого плану дій. Виважене рішення — вас чи вашої сім’ї — для вас та дитини є найкращим. Наприклад, наш старший син перші три місяці спав у колясці на балконі. Ми виходили на вулицю тоді, коли це треба було мені, а не щодня, як вважається необхідним для дитини. І мені було начхати на думку сусідів про те, що я не тягаю коляску пішки на п’ятий поверх, бо «тижемать». Дитина перебувала на свіжому повітрі на балконі, а я отримувала час на себе, на приведення дому до ладу, на чоловіка, на сон, на книжку, на приготування їжі.

Другий лайфхак – бути відкритою до спрощувачів життя, яких у наш час дуже багато. Починаючи від підгузок і закінчуючи хіпсітом чи замороженим грудним молоком. Їх можуть критикувати бабусі, адже в їх час цього просто не було, і материнство було подвигом. Хоча, насправді, це щастя. 

Третій – треба бути готовим до різних сценаріїв, при цьому, приймати ситуацію, як є. Не звинувачувати себе і не відчувати провину за щось, що є поза вашим контролем. Так, наприклад, у ГВ не завжди виходить все налаштувати. У таких випадках мами часто відчувають провину перед дитиною і оточенням, буцімто це їх вина. Як на мене, треба спокійно приймати таку ситуацію, позитив можна побачити в усьому. Наприклад, при штучному годуванні нічне годування може давати не лише мама, а й батько дитини, а у мами будуть такі потрібні додаткові години сну.

Останній, не менш важливий – пам’ятати, що всі ми не ідеальні, ми живі люди, рожеві картинки в реальності можуть виглядати по-іншому. Не зациклюватись на труднощах, а намагатись подолати їх із мінімальними зусиллями. І головне — йти далі. 

Про гаджети для полегшення побуту

У моєму домі є неймовірна кількість девайсів, які спрощують життя. Починаючи із мультиварки-мультипечі-блендера-м’ясорубки на кухні, закінчуючи двома пилососами і паровою шваброю. Через специфіку роботи я знаю про новинки в техніці, і вони всі мені потрібні додому. Я їх постійно купую і не пошкодувала про жоден.

Якщо казати саме про догляд за дитиною, то я активно користувалась з обома дітьми подушкою для годування, шезлонгом, відеонянею (щоб не бігати щохвилини до дитини, і навіть мати можливість попилососити в інших кімнатах, поки дитина спить), бігунками, прикладним до батьківського ліжка ліжечком і т.д. А молоковідсмоктувач, як мені здається, взагалі допоміг мені утримати ГВ на стільки, на скільки я цього хотіла. Адже мої діти набирали і набирають вагу по нижній межі норми, і багато було на моєму шляху порад типу «мамаша, надо докармливать». Саме завдяки молоковідсмоктувачу я змогла розвинути швидше прибуття більшої кількості молока і утримати ГВ, коли я вже почала працювати. У старшому віці при введенні прикорму мені допомогла пароварка-блендер: я легко комбінувала ті продукти, які малий приймав із більшим апетитом, підмішуючи до них нові.

Є ще один девайс, який безпосередньо не стосується материнства і ГВ, але впливає на якість життя. Це очисник-зволожувач повітря. Про потребу зволожувати повітря в опалювальний сезон знають багато, а про те, що повітря вдома сухе і через кондиціонери – одиниці. Всередині приміщення повітря часто гіршої якості, ніж ззовні, тому ми його додатково очищуємо. Мені здається, що не такі часті ГРВІ у меншого сина, як у старшого, — це заслуга очисника-зволожувача. Цей девайс приєднаний до мережі, і я управляю ним на відстані: вмикаю до того, як ми повернемось із прогулянки, щоб удома дихати уже чистим зволоженим повітрям. 

Про систему харчування та дієти

Зі старшим  сином я дуже строго дотримувалась дієти, не їла кольорові продукти, алергени, не пила каву, не вживала консерванти і солодощі. При цьому, у зовсім ранньому віці у сина були алергічні реакції на обличчі. Якось я зустрілась із подругою на ГВ в кафе, де вона замовила тортик і латте. Я була вражена, а її слова перевернули мій світ: «моєму сину потрібна щаслива мама. А мама не буде щасливою, якщо не вип’є чашечку улюбленого латте». Так що із меншим сином я стала дозволяти собі інколи слабкості, проте старалась їсти більше корисної їжі. Добре, що зараз є багато способів приготувати корисну їжу смачно, і я цим користуюсь. Але не толерую алкоголь при вагітності і ГВ – науково доведено, що він шкодить дитині.

Про боротьбу зі стресом

Я завжди налаштовуюсь на позитив. Залучаю всю доступну допомогу від чоловіка, родичів, нянь і т.д. Дозволяю собі бути не ідеальною. Пам’ятаю, що материнство – це був мій свідомий вибір, це один із моїх аспектів самореалізації. 

Під час вагітності та ГВ зовнішні стресові фактори не діють так сильно, адже природа – розумна, і вироблення гормону щастя окситоцину допомагає пережити стрес легше.

Найголовніше – я справді кайфую від спілкування з дітьми. Коли маленькі ручки обіймають зранку, вмить забуваю про те, скільки разів він прокидався сам і будив нас протягом цієї ночі. Материнство – це щастя, і я щаслива ділитись своїми враженнями від нього.

Фото із архіву Наталії Палій

— Читайте також: На перспективу: Навіщо дітям вчитися у німецькій школі

Мы в Facebook