Рольові моделі. Чи достатньо їх у наших дітей? Якщо дівчаткам останнім часом все більше демонструють приклади незалежних, яскравих жінок, які досягли успіху, розповідають про альтернативи традиційним жіночим ролям, то хлопчикам треба бути сміливими і сильними — і крапка. Не плакати, не жалітися, не відступати, досягати й бажати більшого, бити першим, бити у відповідь. І що ми маємо у підсумку такого виховання хлопців? Токсичну маскулінність. Неможливість бути щасливим і бути собою, нездатність зробити комфортним життя інших поруч. Агресію. А як щодо того, аби бути добрими? Чи є на світі такі хлопці, які захищають нас добротою? Так! І вони — герої. Про них написав книгу Роб Кемп, фахівець з батьківства, маскулінності та чоловічого здоров`я.
Тут зібрані історії дивовижних чоловіків, серед яких Мухаммед Алі, Ліонель Мессі, Сергій Жадан, а також маловідомі герої, як-от Джеймс Гаррісон, який мало не все життя здавав свою рідкісну кров, щоб врятувати мільйони немовлят. У виданні автор розповідає про важливі вчинки справжніх героїв і простих чоловіків і доводить, що бути добрим справді круто. В українському виданні, що вийшло у #книголав, розповідається також про Миколу Пирогова, Антона Макаренка, В’ячеслава Чорновола, Сергія Жадана і Валентина Фречку.
Вступ
Тут є спортсмени і політики, винахідники та бізнесмени. Усі вони — видатні люди, і кожен з них допоміг зробити наш світ кращим. Ось що дивно: коли думаєш, хто такий «видатний чоловік», доброта та щедрість не одразу спадають на думку. Навпаки, чоловіків зазвичай хвалять за силу, за владу, за успішність чи багатство (чи за все одразу), а не за доброту. Але я хотів би показати, що одне іншому не заважає. Можна мати усі п’ять цих благ. Тож, хоча деякі хороші хлопці у цій книзі справді сильні, стійкі чи успішні, я пропоную відзначити те, як вони піклувалися про інших і як хотіли зробити суспільство справедливішим та кращим для всіх.
Обрати п’ятдесят чоловіків для цього переліку було не так просто, як я думав. Адже якщо замислитися, то що таке доброта взагалі? Зрештою я вирішив, що доброта може означати багато різного: це і підтримати суперника, якого ти щойно переміг у змаганні, і заснувати компанію, яка потенційно може врятувати все людство. Існує безліч способів зробити щось добре. Також я усвідомив, як складно бути добрим постійно. Скажу чесно, дехто з цих чоловіків не завжди був таким вже й хорошими. І я хотів показати їхні позитивні вчинки, не приховуючи при цьому інші сторони їхнього життя. Сподіваюся, це в мене вийшло.
Джеймс Гаррісон: Донор, що дарує життя
Сказати, що Джеймс Гаррісон — щедра людина, це не сказати нічого. Понад 60 років Джеймс навідувався до лікарні в австралійському штаті Новий Південний Уельс і регулярно здавав кров для переливання. Мільйони людей по всьому світові добровільно здають кров. Згодом вона допомагає вижити тим, хто отримав травму або захворів. Серед цих людей Джеймс вирізняється тим, що у нього не зовсім звичайна кров. У 14 років Джеймсові довелося пережити операцію з видалення одного з легенів. Після операції йому перелили сумарно тринадцять літрів донорської крові, щоб він зміг одужати. Невдовзі Джеймс вирішив, що в майбутньому буде також здавати кров: так він хотів висловити подяку тим, чия кров допомогла йому вижити. І Джеймс виконав заплановане на сто відсотків: відтоді як йому виповнилося 18 років, він здав кров близько 1200 разів, а отже, приходив до донорського центру майже щотижня!
Уже після кількох таких донорських пожертв лікарі клініки зрозуміли, що медичні процедури, через які Джеймс пройшов у підлітковому віці, дещо змінили його кров. Тепер вона мала унікальну плазму, повну потужних антитіл, які допомагають людям перемогти деякі хвороби. Саме тоді лікарі безуспішно намагалися подолати проблему, що називається «резус-конфлікт». Резус-конфлікт може виникнути у вагітних жінок і привести до смерті дитини. Вчені у відчаї шукали, як подолати цю проблему, і завдяки Джеймсу нарешті знайшли вихід.
На основі плазми крові, яку здавав Джеймс, розробили ліки для імунної системи. Тепер лікарі можуть зробити спеціальне щеплення вагітним жінкам із загрозою резус-конфлікту і попередити шкідливий вплив на дитину. Підрахували, що від часу того наукового прориву кров, яку пожертвував Джеймс, врятувала життя більш ніж двох мільйонів малюків.
У 2003 році Джеймс Гаррісон потрапив до Книги рекордів Гіннеса за найбільшу кількість крові, надану одним донором. Також його нагородили Медаллю ордена Австралії за те, що він надихнув багатьох інших людей також стати донорами. Одним з них був його онук, який вперше здав кров у день свого шістнадцятиріччя — щойно як отримав на це законне право.
В’ячеслав Чорновол: Борець із тоталітаризмом
В’ячеслав народився 1937 року на території нинішньої Черкаської області. З дитинства він швидко вчився й опановував нове: читати почав з чотирьох років, а до школи пішов одразу в другий клас. Вже в студентські роки, під час навчання на факультеті журналістики, В’ячеслав потерпав від власних, неприйнятних для радянського режиму, поглядів. Попри успіхи в навчанні його не взяли до аспірантури, адже він уперто виступав за свободу української культури та мови і захищав політв’язнів. Втім, всі ці залякування та цькування на В’ячеслава не подіяли.
Він був одним із учасників найяскравішої акції протесту проти арештів української інтелігенції. У вересні 1965 року в кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» троє людей піднялися й публічно висловили протест проти репресій. Одним із них був В’ячеслав. Після акції його допитали, провели вдома обшук і звільнили з роботи.
Чим голосніше виступав Чорновіл, тим жорсткіше поводила себе радянська влада. За тримісячним строком примусових робіт послідував новий вирок: три роки в таборах суворого режиму. В’ячеслав писав жорсткі тексти про свавілля влади, за кордоном його друкували й нагороджували численними публіцистичними преміями, а в СРСР саджали за ґрати. Сумарно В’ячеслав провів у неволі 17 років. Лише 1985 року він повернувся із заслання до України і знову писав, виступав, протестував.
В’ячеслав став одним із ідеологів Народного руху України — громадсько-політичної ініціативи, яку вважають рушійною силою боротьби за незалежність нашої держави. В’ячеслав ініціював проголошення ключових документів в історії сучасної України: Декларації про державний суверенітет і Акту проголошення незалежності. Десятиліття правозахисної, національно-визвольної та ідеологічної боротьби привели до того, що Україна стала суверенною, незалежною і демократичною державою.
1999 року В’ячеслав за нез’ясованих обставин загинув у автокатастрофі. Сумний, але красномовний факт: його похорони стали чи не наймасовішими в історії України. Попрощатися з видатним правозахисником, публіцистом і громадським діячем прийшли десятки тисяч людей, громадян вільної й незалежної України, за яку все життя боровся В’ячеслав Чорновіл.
Ціна книжки: 261 грн.
Де придбати: yakaboo.ua
