WoMo-книга: Купи собі той довбаний букет

Як припинити ненавидіти своє життя, зневажати себе, звинувачувати інших та нарешті відчути радість і досягати значущих цілей? Якби ж то існував універсальний рецепт. Кожне життя — особливе, не схоже на інше, але в дечому усі нещасливі люди дуже схожі. Але чому б не придивитися уважніше до випадків успішного подолання хронічної нелюбові до себе? Прочитайте кілька цінних думок з книги Тари Шустер «Купи собі той довбаний букет: та інші способи зібратися докупи від тієї, котрій вдалось» — можливо це те, що вам зараз потрібно!

Тара Шустер — авторка і драматург на американському телебаченні. Хто б подумав, що дівчина, яка робить успішну кар`єру в індустрії розваг — глибоко нещасна, виснажена болем і гнівом людина? Зрештою, хто б подумав про кожну з нас, що ми аж стільки плачемо ночами і аж так не любимо дивитися на себе у дзеркало.

Ритуали хаосу

Думаю, нас таких багато. Людей, у яких не було АЖ ТАКОГО ПАСКУДНОГО ДИТИНСТВА, людей, у яких воно було «непогане», та попри це, вони постійно плачуть кожен у своїй комірці на робочому місці. Ми досягнули видимих маркерів щасливого, вдалого життя, та насправді нам жахливо вдається жити. Ми кружляємо довкола з нестерпною тривожністю й емоційним болем, а потім відчуваємо провину і сором, бо ж «У мене не було все аж так погано — зі мною все має бути добре!» Моя відповідь вам — ні. Не має бути. Якщо ви теж пройшли через таке лайно, навіть якщо воно видається «незначним», але впливає на ваше життя, тоді ви заслуговуєте на те, щоб розгребти це лайно. І край.

Саме тому я зараз з вами, бо пройшла через це. Була в тому пропащому, жалісливому, сумному місці. Працювала як кінь, щоб виборсатися звідти й купатися у променях зцілення. Згаяла роки на те, щоб створити дорожню карту емоційного видужання, й зараз, я певна, можу запропонувати вам рятівні поради про те, як дбати про себе і не ставитися до свого розуму й тіла, наче до палаючого людиноподібного сміттєвого бака.

Ритуали для розуму

Нині я напучую молодих людей, які потребують фахової поради, бути найліпшими за найгірших обставин. Скори­стайтеся з кожної найжалюгіднішої нагоди, щоб вишпортати з неї якнайбільше користі. У кращому разі ваші зусилля помітить хтось крутий. У гіршому — ви самі знатимете, що чудово впоралися з завданням, навіть якщо воно гівна варте. Усе просто: починай там, де ти є, не переймаючись, як далеко опинишся завтра.

Після двадцять п’ятого дня народження, сидячи на тій своїй квітчастій ковдрі, я вирішила почати там, де я є. (…) Оскільки я не мала інструкції, як користуватися власними думками, то скористалася цитатою з пісні репера Jay-Z як дороговказом: «Єдине, що може мене спинити — це сам я, підвішений на гачок». Я палко вірю першій частині, щоправда, не цілком розумію, що Jay-Z має на думці, кажучи «підвішений на гачок». Починай там, де ти є. Хоч би де це було. Будь найкращою за найгірших обставин. (…)

Відтоді я завжди користувалася тією формулою, й зараз маю інструмент для ефективного відкопування травм минулого без цих ваших виснажливо-висмоктувальних-душевних-мук-і-чому-чому-чому-я-так-себе-мордую?

Визнай думки або почуття, якщо вони вже в тобі є, хоч би якими темними, незначними чи несуттєвими видавались. Дозволь думкам чи почуттям існувати, навіть якщо це щось дрібне, на кшталт Написав сьогодні колишній, і мені було некомфортно від думок “а що було б, якби?”» або щось суттєве, скажімо: «Мене завжди дратувало, що мій тато не обіймається. Ніколи про це не казала вголос, але мені бракувало обіймів».

Пройдися по всіх відчуттях, пов’язаних із конкретною думкою. Це саме нагода зазирнути у власне серце. Наприклад: «Несправедливо, що мій колишній написав мені, хоча й обіцяв триматися якомога далі. Може, цей гівнюк справді хотів «побажати мені всього найкращого»? ОТ ІДІОТ. Я досі гніваюсь за те, як він зі мною розійшовся». Або може щось таке: «Дуже шкодую, що мене не обіймали. Мені досі сумно через це. І мене переповнює злість! Батьки мають обіймати дітей!» Прислухайся, що справді відчуваєш. Не терпи і не заперечуй емоцій, дозволь їм існувати. Опір емоціям тільки доливає олії у вогонь: зроби паузу і погаси його.

Стань допитливою, цікався, чому те чи те приходить до тебе саме тепер: «Можливо, я зараз на емоціях, бо моя найкраща подруга Сара саме з’їжджається зі своїм хлопцем… Я тішуся за неї, але мені дошкуляє власна порожнеча, коли думаю про те, які вони закохані, як багато сміються, і наскільки не закохана зараз я». Або ж таке: «Я усвідомлюю, як складно мені, зрештою, наважитися на близькість, і мені цікаво, чи це пов’язано з дитинством». Запитуй себе, знову і знову. Іноді пошук відповідей потребує часу. Адже ти набуваєш навичку самоусвідомлення. Щоб загоїти рану, треба її знайти! Звичайне собі запитання, яке допомагає завжди: «Чому я так почуваюся?»

Вдайся до життєдайної дії. Справжньої. Не конче значущої. Якщо твій колишній написав, і це тебе за-смутило, то, може, пора скористатися улюбленою зволожувальною маскою Sephora, нагадуючи собі, що він саме той типаж, який любить длубатися в давньому лайні. Може, поведи себе на романтичне побачення в нову мажорну місцину на твоїй вулиці з розкішними барними стільцями. Якщо й досі прикро, що тато не обіймав тебе, то може, пора піти на масаж або попросити найкращу подругу пообійматися, як колись?

Заверши емоційне самокопання фразою: «Мені пощастило, що вичепила цю проблему зараз, ніж якби вона й далі гноїлася десь усередині. За цією хмарою проступає блискуче, платинове сяйво», а потім перелічи, чому це добре, чому це чудово, це ж справжнє диво, матері його, що зараз цим зайнялася. Бо те, за що не берешся ти, береться за тебе. Завжди.

Щоденник

На додачу до роботи з минулими травмами (малими і великими) я з’ясувала, що вести щоденник — це фізичне полегшення й спокій. Бо коли я не пишу вранці, то відчуваю напругу і буваю в такі дні дика і злостива. Стаю тією сучкою в черзі за тобою в Старбаксі, яка глузує й закочує очі, бо ти дуже повільно замовляєш. Це Старбакс. Як це ти не знаєш, що хочеш замовити? А коли пишеш щоденник, то не мусиш власні страхи і тривоги носити з собою весь день, щоб потім неминуче скинути їх на безневинних ближніх. СЛАВА БОГУ!

Утім вести щоденник — не лише спосіб впоратися із «проблемами»: це також практика, що звільняє місце для мрій і бажань. ЗАЛИШАЙСЯ ЗІ МНОЮ, ДОРОГА, НЕ ВСЕ БУДЕ АЖ ТАК ВАНІЛЬНО! Десь по дорозі я відпустила мрію проживати видатне, радісне життя. Ти лузер на всіх рівнях, і Ти ніколи не знайдеш кохання, i Як можна бути аж такою лінивою, щоб не могти забрати речей із хімчистки вже третій тиждень поспіль?! Такі думки заповнювали майже УВЕСЬ мій ментальний простір. Утім, викладаючи всі переживання на сторінки блокнота, я вже мала місце для мрій, а також простір, що давав змогу бути до них уважною. «Може, я могла би працювати з видатними митцями», — написала я одного дня. «У моїй уявній кар’єрі я хотіла би писати і творити. Чи є така царина, в якій я могла би бути Тіною Фей? Ну, не прям НЕЮ, ясно», — писала я. «У моєму ідеальному житті я живу в Лос-Анджелесі, працюю дистанційно, а робочий стіл розвернутий так, що з вікна видно заднє повір’я». Я хотіла переїхати до Лос-Анджелеса? І мати подвір’я? Відколи це?

Поки не почала вести щоденник, я не усвідомлювала, що поставила таку низьку планку для свого життя. Те щоденне писання стало моєю мітлою, її руків’ям я товкла в низьку стелю, яку збудувала над своєю свідомістю і піднімала її. Щоденник допомагає поєднатися з тим, що я називаю «Розум Опри». Нестримний, щедрий розум, який бачить безліч можливостей. Твій «Розум Опри» виграє Оскара, напише книжку, десяток книжок. Він прийме сміливе рішення закрити шалено успішне телешоу і заснувати телемережу, якщо йому заманеться. Цей розум безкрайній як нічне небо. Думаєш, Опра просиджує довгі дні, поглинута переживаннями? Чорта лисого, ні. Вона мусить керувати імперією  новими підприємствами, які спершу уявляє, а потім створює. Вона мріє і думає МАСШТАБНО, і саме цього я хочу для нас обох — для себе і для тебе.

Ціна книги: 240 грн.

Де придбати: yakaboo.ua

• Читайте також: WoMo-книга: Знову вільна