WoMo-книга: Міфи про PR

Поганого паблісіті не буває та інші хибні уявлення

«Міфи про PR» Річа Лі — це цілком новий погляд на сферу зв’язків з громадськістю та медіаіндустрією. Як не втрапити у пастки PR-контенту, не потонути у засиллі інформації, а використати її на свою користь, як врешті здобути у цьому руслі власний комерційний успіх? Річ Лі вичерпно, неймовірно доступно і цікаво відповідає на кожне з цих питань. Зокрема, що найголовніше,— розвінчує міфи про PR, що часто формують у нашій свідомості не зовсім правильне розуміння сутності інформаційного простору навколо нас. Книжка стане в пригоді не тільки PR-гуру чи тим, хто пов’язує з PR свою професійну діяльність, а й тим, хто хоче орієнтуватись у сучасному світі комунікації, де зв’язки з громадськістю посідають базовий щабель.

Чому саме ця книжка?

Міфи завдають шкоди. Вони нас стримують та перешкоджають чітко і розсудливо дивитися на речі та давати їм належну оцінку. Наявний наразі асортимент книжок та матеріалів про PR є справді відмінним, проте багато з  них є  надто обтяженими теорією, а  деякі взагалі малодоступними. Моєю метою під час написання цієї книжки було створення чогось більше схожого на інсайдерський посібник для індустрії PR. Чогось, що можна легко зрозуміти, і головне — щоб цим могли користуватися студенти, власники компаній та інші індивіди, які в майбутньому (чи навіть і в теперішньому) отримуватимуть користь від паблік рілейшнз,
ну і, звісно ж, PR-професіонали. Я  покладаю надію на те, що кожна із цих груп зможе взяти із цієї книжки щось для себе. Сьогодні медійний ландшафт має менш чіткий вигляд, аніж раніше. Нам стало легше, ніж будь-коли до того, взаємодіяти та активно знаходити потрібну авдиторію, адже журналісти, які раніше стояли на варті цих процесів, уже більше не здатні нас стримувати. PR перебуває в унікальній позиції, коли, залишаючись індустрією впливу та для
впливу, ми мусимо або добре орієнтуватися в  цьому мінливому світі впливовості, або залишитися далеко поза його межами.

Міф 1:  PR — це спін, димова завіса та брехня

Коли я обговорюю свою кар’єру з будь-ким, не пов’язаним із PR, як правило, я чую одну з двох типових фраз: перша — «Я не зовсім знаю, що це таке» і друга — «А-а, то ти заробляєш собі на життя брехнею?». Перший варіант є найбільш поширеним, і мені знадобились роки для
того, аби навчитися у стислий спосіб відповідати на нього так, щоб мій співрозмовник при цьому не помирав від нудьги. Я  вже втратив лік разів, коли відразу після мого пояснення людина відповідала: «О, то це зовсім як «вставте сюди професію, яка не має нічого спільного з PR, як-то персональний помічник». Я  добре розумію, що у  сфері PR це доволі звичне явище, проте моя мама лише нещодавно перестала почуватися засмученою щоразу, коли читала ім’я журналіста під статтею, до створення якої доклав руку особисто я.

Друга і менш поширена відповідь значною мірою виникла з нашої власної вини. Ми ховаємося за спинами наших клієнтів рівно настільки, наскільки вони воліють, аби ми там залишалися, тож людині, яка не обертається в  цій сфері, дуже важко розібратися, що саме ми там робимо. Трейсі Клемент, досвідчена професіоналка з Атланти, штат Джорджія, написала: «Хороший PR повинен бути невидимим» (Clement, 2011), і, хоча особисто я із цією точкою зору не погоджуюся, адже вона применшує цінність, яку суспільство покладає на хороший PR, зовсім неважко зрозуміти, чому самі піарники, а  заразом і  їхні клієнти, бажають, аби ми й надалі залишалися в тіні. (…)

Звісно ж, саме за такі заслуги ми й отримуємо платню від наших клієнтів, які в  такий спосіб віддячують професіоналам за досвід та конфіденційність, і  це співзвучно з  висловом Трейсі Клемент про те, що справді хороший PR — невидимий. Проте це значить, що:

а) Створюючи хороший образ інших брендів та осіб або надаючи їм для цього необхідну платформу, ви чи ваша команда маєте дуже мало можливостей отримати заслужене визнання. Така нестача публічної подяки та оцінки роботи є  насправді притаманною саме нашій індустрії — ми щасливі, а інколи навіть відчайдушно прагнемо платити за те, аби бути визнаними.

А тому ще більш важливим є:

б) Той факт, що широкому загалу заледве відомо про ваше існування, служить утримуванню ролі піарника в  секреті, змушуючи лише здогадуватися, у  чому саме полягає його справжня роль. Це дозволяє міфам та помилковим уявленням (таким як твердження, що всі піарники брешуть) множитися без будь-якої перевірки і підтвердження.

Я свідомий того, що в  цьому розділі, ставши на захист PR, я  так і  не пояснив його ролі, так само як не розповів у деталях, що саме ми там робимо. Я  намагався продемонструвати, що хибне уявлення (там, де це уявлення взагалі присутнє) про те, що всі ми прагнемо в  той чи
інший спосіб обдурити публіку,— це щось, чому ми самі дозволяємо існувати. Люди поза індустрією самі заповнили ті прогалини, про які ми мовчали.

Якщо нам вдасться покращити не лише публічне сприйняття самого PR, а й те різноманіття людей, які його творять (а ми наче саме над цим і працюємо), тоді все, про що йшлося в цьому розділі, має змінитися. Ми не можемо дозволити людям, які не мають права виступати
від імені нашої галузі, говорити за нас. Ми маємо опиратися бажанню бути мовчазними просто тому, що ми так робили завжди; окрім того, ми маємо поміркувати над способами подальшого включення PR до загальної освіти. Як я ще неодноразово повторю в наступних розділах,
я вірю, що PR здатен творити дивовижні речі для підприємств, бізнесів та індивідів, проте якщо для самої себе наша індустрія робить все навпаки, нас це повинно турбувати.

Коротко про себе

За майже десятиліття роботи у  сфері PR мені пощастило співпрацювати та вести кампанії для таких клієнтів, як Confused.com, Paddy Power, Premier Inn, IKEA, Gocompare.com, Just-Eat.com, та сотень інших. Я керував удостоєними нагородами кампаніями під час роботи у PR агенції 10 Yetis у  Глостері та Frank PR у  Лондоні; був включений до списку «29 до 29» галузевим журналом PRWeek як один із  «перспективних молодих професіоналів»; увійшов до короткого списку Mark Henson Award, які відзначали «найяскравіших молодих комунікаторів
соціальних медіа» у рамках UK Social Media Communications Awards; заснував незалежний популярний PR блоґ PRexemples.com. Окрім того, я є співзасновником блоґерської бази даних bloggabase.com. Зараз я  керую власною PR-агенцією Radioactive PR (RadioactivePR.com), яку заснував 2014 року. У  нас два офіси у  Великій Британії  — один на півночі Манчестера та один на півдні Глостера,— і ми працюємо з клієнтами всіх форм та розмірів.

 

Ціна книги: 240 грн.

Де придбати: fabulabook.com

 

Мы в Facebook