WoMo-книга: По світу по освіту

У червні вийшов онлайн посібник з міжнародного стипендійного навчання “По світу по освіту” авторства Тамари Марценюк і Анни Лисюк. Авторки зробили ґрунтовну аналітику стосовно міжнародних безкоштовних програм, узагальнили власний досвід, зібрали враження інших людей, поділилися порадами стосовно успішного вступу. Чудові ілюстрації авторства Євгенії Олійник, а дизайн та верстка від Ірини Костишиної. Проект має соціальну складову – 10% від продажів йде на освітні програми. Зокрема, у червні проект підтримує стипендії для ветеранів імені Богдана Радченка. Авторки розповіли WoMo про цю корисну книжку і надали можливість нашим читачам ознайомитися з уривком з посібника.

Як виникла ідея зібрати усю корисну інформацію в одну книгу?

Тамара: Стипендійні програми — це чудова можливість отримати якісну освіту, відвідати нові країни, пізнавати нову культуру та познайомитись з новими людьми. Такими можливостями користуються чимало людей. Ми також це робили, і завдяки міжнародним програмам я побувала у Швеції, Британії, США, Канаді і багатьох інших країнах. Головна мета нашої книги, розказати про ці можливості, і на власному прикладі і прикладі наших друзів доказати, що це реально. Для цього не обов’язково мати якісь наддосягнення, бути медалістом чи мати червоний диплом, головне бути відкритим до нових знань та знати де і як їх потім застосувати.

Про що і для кого ця книжка?

Тамара: Книга складається із трьох розділів. У першому розділі ми розказали, які бувають стипендійні програми та описали більше 60 програм, на які можуть подаватись українці. Окрему увагу ми приділили тематиці досліджень у Скандинавії — моєму улюбленому регіоні світу стосовно стипендійного навчання. У другому розділі ми розповіли про літні школи. Третій розділ містить практичні поради про те як успішно підготувати аплікаційні документи. Посібник буде корисний учням старших класів, студентам та молодим спеціалістам (20-35 років), котрі хочуть безкоштовно повчитись за кордоном. У книзі ми зібрали досвід наших перемог і невдач, щоб ви розібралися у всьому різномаїтті міжнародних стипендійних програм, успішно пройшли всі етапи аплікаційного процесу, навчились писати мотиваційні листи і врешті стали фіналістом/фіналісткою омріяної вами програми.

Наскільки актуальною залишиться ця інформація у майбутньому?

Анна: Майже усі програми, що наведені в книзі існують вже більше 10 років. Тому якщо ви не встигнете або ще не готові податись на якусь з програм цього року, ви зможете це зробити наступного року або навіть через два. Дуже часто перелік документів, вимог та дедлайни програм залишаються такими ж з року в рік. Ті, хто вже пробував подаватись на програми, мабуть, добре знають, що дедлайн на програму ім. Фулбрайта — незмінно 16 травня 🙂
У книзі є більше 200 гіперлінків — посилань на ці програми та інші корисні ресурси, тому ви завжди можете дізнатись актуальну інформацію та останні оновлення. Власне, однією з причин чому ми вирішили зробити друге видання в електронному форматі, щоб було зручно працювати з посиланнями.

Хто що робила у вашому авторському дуеті?

Тамара: Оскільки я за освітою соціологиня, то на початку посібника класифікувала програми за певними категоріями: мова, тривалість, наявність чи відсутність стипендії, цільова аудиторія, джерело стипендії тощо. Це надає можливість краще зорієнтуватися у великому переліку програм. Окрім того, я ділюся своїми певними документами (резюме, мотиваційний лист тощо), які були успішними при подачі на ті чи інші програми, наприклад, Міжнародну літню школу в Осло. Я відвідала чимало літніх навчальних програм, тому написала окремий розділ про них. А ще родзинка посібника – це короткі інтерв’ю з майже 30 учасницями і учасниками програм, що дуже оживило текст.

Анна: Тамара запросила мене бути співавторкою цього другого онлайн видання. І я з радістю погодилась, адже я і сама вигравала багато грантів, і допомогала це зробити іншим студентам. Я написала розділ про можливості оплачуваного стажування у провідних американських і європейських музеях. Так як я стажувалась в Музеї сучасного мистецтва (МоМА) в Нью Йорку та Смітсонівському музеї американської історії у Вашингтоні (NMAH), то добре знаю цей процес зсередини. Також я написала поради щодо підготовки до тесту TOEFL, та як фахово підготуватись до інтерв’ю.

РОЗДІЛ 1. Міжнародні освітні стипендійні програми:
знайди своє місце у світі

Принцип “вчитися ніколи не пізно” активно втілюється у міжнародних освітніх програмах. Це лишень в Україні та інших пострадянських країнах вважається, що на здобуття вищої освіти у нас є певний життєвий період, який триває одразу ж після школи, завершується так само швидко. І за п’ять років на початку свого двадцятиліття молодь готова виходити фахівцями і фахівчинями на ринок праці.

З іншого боку, підхід “освіти протягом життя” (life-long education) передбачає, що ми у будь-який період нашої роботи можемо потребувати певних знань чи навичок і готові їх отримати. Тобто, ніколи не пізно вчитися і самовдосконалюватися, причому такий підхід у багатьох західних країнах підтримується на державному рівні інститутом освіти.

Постає питання: для чого нам здобувати додаткову освіту за кордоном, особливо, якщо ми вже “нагризлися” граніту науки вдома? Ми б навели такі причини цього рішення. По-перше, ми, як громадяни України, маємо низку стипендійних можливостей поїхати на навчання за кордон в рамках певних грантових програм. Це гарний шанс, яким варто скористатися.
По-друге, “інший” досвід – це завжди цікаво, адже він не тільки новий, а й стосується іншої країни та культури, інших цінностей та світогляду. Нам видається надзвичайно захопливим спробувати пожити в серцевині мультикультуралізму, якою є низка іноземних країн, чи то США, Канада, чи Франція, Британія, Швеція тощо. Адже, погодьтеся: аби краще зрозуміти свою культуру, слід побачити і відчути інші.

По-третє, кожна країна має свій стиль освіти, і тому корисно для різноманітності спробувати себе в іншому навчальному середовищі, яке може суттєво відрізнятися, зокрема віковими особливостями викладачів і студентів, стилем викладання тощо. Відповідно до іншого стилю освіти у вас буде новий спосіб життя, як-от, необхідність їздити на навчання на велосипеді, іспити не в усній формі, а у вигляді дослідницьких робіт, на які дається кілька місяців. Ви познайомитеся з новими людьми з усього світу, у вас будуть друзі в різних країнах світу, яких принагідно можна буде відвідати. Звісно, зважитися покинути своє оточення і відправитися до нової країни – непросто, але справа того варта! Розширення власного світогляду та кола спілкування, перегляд ціннісних орієнтацій – розумна ціна за такий ризик.

1.1. Узагальнена і класифікована інформація про програми

На початку шляху до міжнародної освіти пропонуємо розібратися, якими є стипендійні міжнародні програми. Для цього наведемо їхню класифікацію за різними критеріями.

ЦІЛЬОВА АУДИТОРІЯ ПРОГРАМИ

Насамперед, основний критерій класифікації – це цільова аудиторія програми, апліканти, які можуть подаватися на програму (часто в аплікаційних документах це зазначається як eligibility). Глобально цільову аудиторію можна поділити на “академічну”, “активістів та волонтерів громадянського суспільства” та “інше” (зокрема, люди, які працюють і прагнуть підвищити кваліфікацію).

Очевидно, що найбільше стипендійних програм саме для академічного середовища: студентів, які їдуть за кордон з метою навчання, аспірантів (докторантів) чи викладачів, які проводять дослідження. Але у даному випадку слід зауважити, що часто немає вікових обмежень щодо студентів і викладачів. На магістерську програму ви можете вступати у будь-якому віці. Лише певні програми мають вікові обмеження, ставлячи мінімальну і максимальну межу, наприклад, 25–35 років, але таких не багато.

Певна кількість програм стосується членів, активістів, волонтерів недержавних організацій (причому не тільки міжнародних, а й українських, навіть регіональних, університетських тощо). Часто активні студенти паралельно беруть участь і в громадянському житті суспільства – і це тільки бонус, адже буде більше шансів здобути міжнародну стипендію.
І наостанок, бувають стипендійні програми, які стосуються стажування для підвищення досвіду чи кваліфікації, але на такі речі менше надається грантів, бо передбачається, що люди, які працюють та прагнуть підвищити кваліфікацію, здатні самі оплатити своє навчання або їм це може зробити працедавець.

КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Подаючись на навчальну програму, слід брати до уваги мінімальні вимоги, які вона передбачає: чи це програма бакалаврського рівня (undergraduate level), магістерського рівня (graduate level), аспірантського (post-graduate level чи PhD) і для дослідників чи викладачів зі ступенем (post-doctorate level post-doc). Тобто, якщо ви прагнете навчатися на магістерській програмі (Master’s Program), вам слід мати як мінімум ступінь бакалавра, що в західних університетах означає 3–4 роки навчання.

Більшість українських випускників вищих навчальних закладів мають ступінь спеціаліста як мінімум, провчившись п’ять років, що цілком достатня кваліфікація для отримання ступеня магістра. Окрім того, якщо навіть ви вже закінчили українську магістерську програму, це не означає, що ви не можете подаватися на міжнародну. Чимало українських студентів отримують по кілька магістерських ступенів за кордоном, і це не стає на заваді для фінансування навчання з боку грантодавців. Також зауважте, що магістерські ступені поділяються на M.A. (Master of Arts, гуманітарні та суспільні науки) i M.Sc. (Master of Science, природничі та технічні сфери).

ТРИВАЛІСТЬ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

Ще одним критерієм класифікації є тривалість міжнародної стипендійної програми, які доцільно поділити на довготривалі, середньотривалі і короткотермінові. Довготривалі програми (більше шести місяців) – це насамперед ті, які передбачають повну форму навчання, що зазвичай завершується отриманням академічного ступеня, наприклад магістра (M.A. чи M.Sc., для чого потрібно відучитися від року до двох залежно від університету), чи доктора наук (PhD – тривалість навчання у даному випадку від 3 до 5 років у середньому).

До довготривалих програм можуть також належати тривалі дослідження (дев’ять місяців і більше) чи аналогічні стажування (наприклад, у міжнародній організації). Ця форма навчання є ефективною, бо передбачає досить тривале перебування за кордоном, достатнє для більш повноцінного пізнання іншої культури та отримання нових ґрунтовних знань чи навичок. На противагу довготривалим програмам короткотривалі (до одного місяця) стосуються значно коротших термінів навчання чи стажування і мають форми, передусім, чи певних наукових подій (конференції, семінари, круглі столи тощо), ознайомчих візитів до певної країни (наприклад, для ознайомлення з роботою державних структури чи медіа), чи так званих літніх шкіл.

Будучи не зовсім тривалим, такий досвід все одно є корисним, особливо для початку шляху міжнародної освіти. Ми б назвали короткотермінові програми “трампліновими” для вирішення щодо серйозніших форм навчання. Якщо ви не маєте можливості покинути Україну надовго, але прагнете нових знань і досвіду, то короткотермінові стипендійні програми ідеально вам підійдуть. Хоча частіше грантодавці надають стипендії на довготривалі програми, аби ефект від іншого навчального і культурного середовища був більшим.

 

Ціна книги: 375 грн.

Де придбати: posvitubook.com

 

• Читайте також: WoMo-книга: “Захисники галактики”: влада і криза в чоловічому світі