WoMo-книга: Вузлик на пам`ять. Історії та спогади про бабусю

Зв`язок поколінь

06.03.2019

Бабусі бувають різні. Молоді, старенькі, працюючі, «домашні», лагідні, суворі. Але всі вони, особливо на певному етапі нашого життя, стають дуже важливими людьми, які частково формують нашу особистість. Сьогодні, коли існують культи молодості та успішності, образ бабусі стає «непопулярним» і це велика несправедливість. Відновити її взялись українські письменниці, які дарують нам унікальну збірку про старших жінок.

Слава Світова, письменниця, головна редакторка книжкової серії «Теплі історії», співзасновниця Creative Women Space

Я дуже хотіла, щоб з’явилася книжка про бабусь. Хотіла, щоби з-поміж усіх можливих пиріжків із солодкими начинками, гаптованих хусток, зморщок та казок-колискових проступила до Читача жінка зі своєю особливою історією, яку, часом, хочеться розказувати пошепки, а часом, — так, щоб усі чули; жінка, яка прожила багато, а бачила ще більше, яка має свої секрети, шрами, таємниці та загадки, яка у простоті своїй одночасно складна і незвідана, далека і близька, своя і чужа. Дуже хочеться, аби ось ці особливі й тонкі зв’язки між поколіннями не втрачалися. «…І коли тобі буде погано й самотньо, зачини всі двері. Вимкни звуки великого світу та збери довкола себе всіх своїх бабусь, укрийся мудрістю їхньою, загорнися в тонке, напівпрозоре світло сили жінок свого роду. Помовчи й послухай…» Це слова із останньої історії у збірці «Вузлик на пам’ять. Історії та спогади про бабусю». Я дуже сподіваюся, що книжка потрапить до рук тим, кому вона зараз потрібна.

Моя багатогранна (Міла Руденко)

– Пий, я тобі кажу.
– Не хочу, не можу, мені погано стане.
– Та чого б це? Воно ж свіже-свіжесеньке, ще тепленьке,тільки-но з-під курки! – бабуся тримала в руці біле яйце з надбитим вершком. – Бачиш, я ж присолила.
Я відразу уявила курку, її теплесеньку дупку, звідки вилазить яєчко, і не тільки. І ось воно в бабусиній руці, обмите, але все одно пахне курником, наближається до мого рота під її докірливим поглядом.
– Ба, ну давай я кашу з’їм. Навіть молочну, якщо хочеш, із пінкою. Ну тільки не сире яйце, ба… – я потихеньку відхилялася назад до стіни, але відступати особливо не було куди.
– Гуляти не підеш, – розпочала бабуня перемовини. – А Женька з Юлею вже гуляють, кликали. Женя, он, на рік за тебе молодша, а на півтори голови вища. А Юля як добре їсть!

Бака (Катерина Бабкіна)

Не було, здається, тоді в моєму світі нічого страшнішого за німу чорну та покручену Ґоранову баку. Двір наш був невеличкий, і з-поміж моїх найперших спогадів було, як хтось дзвінким голосом сонячної днини кричить десь під вікнами: бааааака, бака! Здається, я тоді була ще зовсім мала – а Ґоран уже ходив на вулицю сам і гукав баку в вікно, щоби вона кинула йому яблуко чи подивилася на кошеня, яке він знайшов. Утім, імовірно, і Ґоран був тоді ще дуже маленький, а гуляти виходив сам, бо в нього просто не було мами.

Батько Ґорана привіз його матір з війни в Югославії, а коли їй настав час народжувати – приїхала і її мати, Ґоранова бака. Приїхала та так і залишилася, бо мама Ґорана потім скоро померла. Не знаю вже, чи почорніла бака від тієї біди, чи завжди така була. І коли й чому її так покрутило, не знаю теж – знаю лише, що «бака» – «бабуся» мовою мами Ґорана, – була з вигляду як Баба Яга, відьма і Кощій Безсмертний три в одному, і ще трішки як дерева-людожери, що я їх якось бачила вночі в страшному кіно, коли тато з мамою вклали мене спати і поїхали в гості, а щоби я не знала, що їх нема і не боялася, залишили у вітальні тихенько працювати старий телевізор.

Бонька і Наталчиточка (Наталка Ліщинська)

Бонька й далі не метушливо, але шпарко, крутиться тут. До Різдва треба наготувати багато. Гості будуть! Вона не знає, що то її останні свята.

Бог забере Боньку перед наступним Миколаєм. Наталчиточка спершу нічого з тієї втрати не зрозуміє. Круглими очицями спостерігатиме за дивними діями дорослих. Простирадло на люстрі… Понурі обличчя й плач… Бонька лежить непорушно – ще такого не було… Боньки нема… Її кудись понесли в завеликій труні…

Миколай принесе ходячу ляльку. Мала запропонує йому поміняти ляльку на Боньку. Вона докладатиме рахівницю, книжечки – усі скарби, зрештою, запропонує в обмін на Боньку. Та кожного ранку бачитиме неторкане те добро на долівці біля ліжка. Наталчиточка тихо сваритиметься з Миколаєм щоночі. Мине Різдво з його круговертю снігу, санок, колядок, смаколиків.

Мине багато свят потому, мала дівчинка перетвориться на Наталку, закінчить школу й університет, вийде заміж, народить дітей. Перемордується багатьма страшними втратами. Бонька разом із іншими житиме в неї всередині, десь поруч із Наталчиточкою.

  • Ціна: 90 грн
  • Де придбати: brightbooks.com.ua
— Читайте також: WoMo-книга: Комікс 18+ «Розквашене яблуко»