WoMo-портрет: Лідія Таран

Про материнство, улюблений проєкт та Францію

Лідія Таран — одна з найулюбленіших телеведучих України. Володарка премій «Телезірка» та «Телетріумф», вона успішно веде на 1+1 яскравий, корисний та просто неймовірний проєкт «Здійсни мрію». Спеціально для читачів WoMo Лідія розповідає про що мріє сама, як здійснює мрії своєї донечки, що нового відбувається у проєкті, як сприймати критику батьків і як бути трішки француженкою.

Про вибір професії

Батьки мене відмовляли від професії журналіста, бо на собі відчули всі мінуси професії, адже самі вони — журналісти. Але у мене завжди була своя думка і позиція. Тому, нічого не сказавши батькам, я понесла документи на вступ в Інститут журналістики – склала всі іспити і стала студенткою. Зараз по роботі мама намагається не робити мені зауважень, бо розуміє, що телевізійна журналістика зараз і друкована журналістика двадцять-тридцять років тому – це абсолютно різні світи! Але буває з її боку і критика, але суто жіноча, по темі «картинки». Наприклад, дзвонить мені й говорить: «Якось тобі сьогодні так волосся вклали. Вчора було краще». Як правило, все це я переводжу на жарти.

Про «нежіночу» роботу

Я починала свою кар’єру у спортивній журналістиці. Я була єдиною жінкою в редакції, де працювало 10 чоловіків. І не зважаючи на це, дискримінації чи якогось особливого ставлення через те, що я жінка – не відчувала. А от футболісти не завжди були готові бачити дівчину у прес-зоні, адже був усталений образ чоловіка-спортивного журналіста. Траплялося, що саме гравці не готові були давати інтерв’ю дівчатам. Але були і «плюси». Пам’ятаю, коли Андрій Шевченко приїжджав з Мілану, і, під час прес конференції бачив натовп чоловіків-журналістів, а поряд двох жінок-журналісток – перевага перших питань була в нас.

Про екранний образ

Звісно, на екрані можна зліпити з себе іншу людину, але зовсім скоро справжня «Ти» пробивається. Команда ТСН звикла і сприймає справжню мене в форматі новин. Інакше, я б не змогла так довго тут працювати. Перевага нашого ньюзруму і колективу в тому, що ми пристосувалися один до одного, але жоден з нас не втратив свою особистість. Якщо хтось буде намагатися змінити мене і не давати бути собою, то це буде видно в ефірі. Глядачі це побачать і більше не будуть нам довіряти, а ми їх дуже цінуємо і любимо.

Про проєкт  “Здійсни мрію”

Кожна мрія і кожен підопічний назавжди у моєму серці. Здійснення мрій і дитячі емоції у нашому проєкті наскільки яскраві, що їх пам’ятаю, ніби це було вчора. Із наймасштабніших – мрія 8-річного Максимка Сирчина, який став першою дитиною, що побувала на найбільшому індійському космодромі під час запуску ракети в космос. Нам з командою здавалося, що втілити мрію Макса фактично неможливо, бо ніколи на такий військовий об’єкт не пускали цивільних людей, тим більше, іноземців. Але величезна мрія Макса зруйнувала усі перешкоди.

Завдяки соціальним мережам ми залишаємось на зв’язку з підопічними і їхніми батьками. Досі нам передає привіт й, навіть, новорічні подарунки, Ілля Мазур з Хмельниччини, якого ми возили на матч збірної України з футболу. А найчастіше спілкуюсь з Мішою Комнацьким який грав у шахи з гросмейстром Русланом Пономарьовим, а також, часто списуємось з Ксенею Гвоздяк, яка створювала дизайнерську сорочку для Ніка Вуйчича.

Від початку карантину команда проєкту максимально підтримує мрійників онлайн. Ми вимушені обмежити подорожі, масові заходи зі здійснення мрій наших підопічних! Якщо ви хочете допомогти дітям, надсилайте відеоогляди, звернення, креативні відео, які матимуть стосунок до мрій наших підопічних. Або здійснюйте мрії через екран! Також можна заходити на наш сайт і робити грошові пожертви. Одна з найперших мрій, яка почала здійснюватися онлайн – мрія Марічки Мовчко, яка дуже хоче побувати в Шотландії і побачити поні в жилетках. Наша Чарівниця Валерія Робінз передала дівчинці ексклюзивне відеопривітання, де показала омріяні пейзажі і пообіцяла зробити екскурсію для Марічки, як тільки та зможе прилетіти в Шотландію.

Про принципи виховання

Вже декілька років Василина мріє про власного пса. Тому ми почали серйозно готуватись до появи нового члена родини і «практикуватися» на собаках наших друзів. Коли моя колега Соломія Вітвіцька їхала у відпустку, то ми «нянькували» її лабрадора Мела. Але декілька місяців тому Мел загинув і ми з Василиною важко переживали цю втрату, бо дуже прив’язалися до нього. Тоді я пояснила Васі, що наступна тваринка, яка у нас з’явиться, теж не буде жити вічно, бо так закладено природою. Доведеться пережити втрату і наступного улюбленця. До цього теж треба бути готовим. Цей факт засмутив доньку і ніби притлумив її мрію. Тепер більший ентузіаст появи собаки у нашій родині – це я. Незабаром дві родини наших друзів переїжджають за кордон і песиків, які не зможуть мігрувати, планують залишити нам. Одного з них, ймовірніше, забере бабуся. Ну а ми завершимо ремонт і в нову квартиру зможемо забрати другого пса.

Про захоплення французькою культурою

У школі, де я навчалася, французька була другою іноземною мовою. А ще ми в родині постійно купували французькомовну газету L’Humanité. Вона була єдина кольорова і виглядала круто. Потім у нас був українсько-французький розмовник. Нам дуже подобалися поодинокі сюжети про Францію, французька музика, зокрема співачка Мірей Матьє. Так вийшло, що французька мова і культура стали мені ближче. Потім я вступила до ліцею. Там теж викладали французьку. І я її наполегливо вивчала. Тоді я багато читала французькою, дивилась фільми. Цього часу мені вистачило, щоб полюбити усе французьке. Але коли у мене з‘явилися перші гроші й можливість подорожувати за кордон, то перший автобусний тур, який я придбала (два рази поспіль) — був тур у Париж. З тих пір я люблю все французьке. З того часу я у Франції була багато-багато разів, але готова їздити ще й ще. Як бути француженкою в Україні? Різниця менталітету полягає у тому, що француженки дозволяють собі більше лінуватися, любити себе, бути собою,бути  справжніми, дозволяють делегувати повноваження чоловікові. Цього варто повчитися у француженок, щоб набратися трішки легкості та невимушеності. Цього року, вже традиційно, влітку, я хотіла поїхати з донькою у Францію. Але через ситуацію з коронавірусом складно планувати подорожі. Але коли все мине, — ми знову обов’язково побачимося з Францією. Зараз важливо потурбуватися про себе, своїх рідних і людей навколо й оперувати актуальною і достовірною інформацією – для цього раджу дивитися ТСН.

 

Матеріал підготувала Тетяна Гордієнко.

 

Мы в Facebook