Леся Сайко
За даними програми ментального здоров’я «Ти як?», понад 60% активістів почуваються значно гірше емоційно, ніж три роки тому. Війна змінила все: спосіб життя, пріоритети, рівень стресу.
Я займаюся активізмом у сфері прав жінок уже шість років. До 2022 року мої зусилля були спрямовані на гендерну рівність та системні зміни через ініціативи, як-от STEM is FEM, Wtech і «БУДЬ». На той момент це було проєктування майбутнього: інвестиції в освіту, підтримка дівчат у STEM, боротьба зі стереотипами.
Проте після повномасштабного вторгнення акцент змістився на реагування на кризу. Ми змушені адаптувати проєкти до нових реалій і працювати в умовах постійного стресу.
Українські активістки часто поєднують кілька ролей: підтримують близьких, займаються волонтерством, працюють у проєктах. Багато хто не має доступу до психологічної допомоги чи можливості зробити паузу, адже на них лежить велика відповідальність перед суспільством.
Як працювати так, щоб собі не нашкодити, щоб зберегти ментальне здоровʼя?
Чому вигорають активістки
Серед основних чинників, які викликають вигоряння у жінок-активісток, є:
- постійний стрес і брак часу на відновлення;
- перевантаження через спроби поєднувати особисте життя та активізм;
- соціальні очікування: багато жінок відчувають, що «повинні» допомагати;
- брак ресурсів і підтримки.
Одна з моїх колег, яка допомагала переселенцям, працювала по 12-14 годин на день. Вона не помічала, як емоційно виснажується, доки не втратила здатність концентруватися і відчувала лише апатію. Їй довелося взяти паузу, щоб відновитися.
За даними МГО «Міжнародний центр розвитку та лідерства», українські волонтери мають на 29,4 % вищі показники середнього рівня травматичного стресу, ніж працівники інших сфер.
У США, наприклад, активісти руху за расову справедливість стикаються з такими викликами: перевтома, моральний тиск і конфлікти всередині команд. У Румунії феміністки, а також представники ліберальних і лівих рухів часто переживають надмірний стрес через різні підходи до роботи.
Як допомогти собі
Для жінок-активісток буває важко продовжувати діяльність у сфері активізму, коли тиск дуже великий. Але важливо пам’ятати, що активізм — це довготривала справа, і турбота про себе має вирішальне значення.
Я говорила з багатьма однодумицями, аби дізнатися, що допомагає їм залишатися сильними. Ось список порад, якими я хочу поділитися:
- Пам’ятайте, чому ви почали
Чому ви вирішили стати активісткою? Згадайте це. Усвідомлення важливості вашої роботи може дати енергію рухатися далі.
- Ставте маленькі, досяжні цілі
Розділіть завдання на частини. Зосередьтеся на одній справі за раз. Радійте маленьким успіхам — навіть невеликі перемоги мають значення.
- Відпочинок важливий
Перерви — це не марна трата часу. Вам потрібен відпочинок, щоби працювати ефективно. Дайте собі час на відновлення, інакше ви швидко вигорите.
- Оточіть себе підтримкою
Спілкуйтеся з іншими активістками та колегами. Діліться своїми почуттями. Усвідомлення, що хтось готовий допомогти, може зменшити відчуття самотності.
- Делегуйте завдання та шукайте баланс
Не намагайтеся робити все самостійно. Просіть про допомогу. Діліть обов’язки, щоб зменшити навантаження і зосередитися на найважливішому.
- Дбайте про своє ментальне здоров’я
Під час активізму легко забути про психічне здоров’я, але воно дуже важливе. Медитуйте або поговоріть із друзями, щоб розслабитися та відновити сили.
- Просіть про допомогу
Це нормально — звертатися за допомогою. Якщо вам важко, шукайте підтримку в колег або спеціалістів.
- Займайтеся спортом
Кожна жінка, з якою я спілкувалася, згадувала про важливість фізичної активності. Догляд за тілом так само важливий, як і ментальне здоров’я.
Чому ми продовжуємо?
Попри все, я бачу, як проєкти змінюють життя. У STEM is FEM ми допомагаємо дівчатам розкрити свій потенціал, знайти роботу, отримати освіту. Одна з учасниць комʼюніті, у якої я була менторкою, оновила резюме за моїми рекомендаціями, оформила профіль у Linkedin, визначила свої сильні сторони — і вже отримує пропозиції від провідних роботодавців України. Це дає сили йти далі, навіть коли здається, що їх уже немає.
Активізм потребує багато енергії, але турбота про себе — ключ до того, щоб залишатися в строю надовго.