Жовта зірка: Як пояснити дітям Голокост та інші темні сторінки історії

Поради психологині Дони Меттьюз

27 січня світ згадує жертв Голокосту — жахливої трагедії єврейського народу, яка, як свідчать більше 70 років історії, не навчила людей, що саме ненависть до «інакшості» призводить до темряви, болю, смерті. Як розповісти дітям про Голокост та інші злочини проти людства, розповідає психологиня Дона Меттьюз.

«Чи це повториться, мамо?»

Коли моїй дочці було сім років, вона прийшла до мене з питанням про Голокост: хтось з інших дітей в школі розповів їй про давні часи, коли дітей катували й вбивали, бо вони були євреями. Вона сказала, що винен був страшний чоловік Гітлер, багато людей загинуло. Вона була дуже стривожена та запитала: «Як таке могло статися? Чи це повториться знову?» Перед тим, як відповісти, хочу зауважити, що я сама не єврейка, жоден мій родич не загинув у той темний період нашої історії. Що важливо врахувати при відповіді на питання про минулі трагедії людства — це розуміння психології дитини та підкріплення її навичок регуляції емоцій, стійкості, здатності подуктивно долучатися до розбудови більш здорового суспільства, де такі жахіття просто не можуть повторитися. Кожна родина має свою унікальну історію та ситуацію, кожна дитина має унікальну особистість та досвід, так само й її батьки. Таким чином Голокост важливий по-різному у різні часи та у різних сім’ях. Десь розмову про це заведуть через почуте дитиною слово, прочитану книжку, десь, — розповідаючи про життя прабабусі чи прадідуся, десь — тому що дитина почує про випадки антисемітизму в новинах. Але чому взагалі потрібно пояснювати Голокост? Тому що ця розмова з вами:

вчить толерантності, повазі та інклюзії. Голокост — драматичний урок про життєву необхідність поваги до кожної людини, незважаючи на її расу, релігію, вік, рівень статків, або будь-що, що може відокремити її від інших.

Ілюструє небезпеку, яку несе мова ненависті. Це допомагає дітям зрозуміти страшну силу мови ненависті, як вона грає на страхах людей, змушує їх, повільно, але впевнено, діяти, виходячи з власних упереджень.

Інформує дитину коректно. Ваші діти все одно про це почують, тому краще б вони дізналися від вас точні факти, без перебільшення, без прикрашення, коли ви можете попередити появу страхів чи неправильного розуміння обставин, причин, наслідків.

Підтримує в дитині стійкість. Здається, що повинно бути навпаки, але насправді діти менш тривожні, коли вони дізнаються більше про небезпеки світу навколо. Діти непокояться, коли чують чи бачать події, які поза їхнім контролем, а також якщо відчувають, що дорослі тримають щось в секреті від них, навіть якщо при цьому намагаються захистити дітей.

Запобігає повторенню історії в майбутньому. Якщо діти дізнаються про те, як почалися переслідування, як вони набули свого масштабу, вони розумітимуть наслідки етнічної ворожнечі, антисемітизму, сексизму, расизму та інших форм нетолерантності. Я навіть скажу, що це найголовніший урок, який повинні засвоїти діти заради майбутнього нашої планети.

Як говорити з дітьми про Голокост

Враховуйте вік дитини

Говорити про важливі речі потрібно, але, наприклад, 6 років — це зарано для того, аби змальовувати дитині страшні подробиці про дітей, яких відправляли у душову, де труїли газом. Діти в такому віці дуже вразливі, емпатичні, мають чутливу уяву. Така подача може травмувати їх. Більшість матеріалів про Голокост, розроблена Меморіальним музеєм Голокосту в США, розрахована на дітей від 11-12 років. Фахівці вважають, що 8 років — найнижча межа, але якщо дитина запитала, то незалежно від її віку ви мусите дати відповідь.

Контролюйте власні емоції

Говоріть спокійно і впевнено. Діти повинні відчути, що з вами вони у безпеці. Для початку спробуйте відповісти коротко. Якщо ви почнете повільно і будете слухати, ви зрозумієте, скільки інформації потрібно дитині.

Будьте чесним і позитивним

Визнайте важку реальність. Не давайте дитині більше інформації, ніж їй потрібно знати, але й не підсолоджуйте історію. Діти цінують чесність, це також допомагає їм почуватися більш впевненими у світі, повному небезпек.

Слухайте, підтримуйте

Іноді дитина не може сформулювати тих питань, які її хвилюють. Якщо їй менше 12 років і вона питає: «Чому стався Голокост?» вона, скоріш за все, насправді хоче спитати: «Чи може це трапитись з нами?» В такому разі потрібна коротка і заспокійлива відповідь: «Голокост трапився давно, коли людям дозволяли чинити зло іншим людям. У нас сьогодні є закони, які не дозволяють цього, у нас є поліцейські і судді, які працюють, аби нас захистити».

Підносьте толерантність

Початок Голокосту — це урок про толерантність. Подумайте про булінг та інклюзію у світі вашої дитини, у вашій громаді. Можна навести приклади про інклюзію дітей з фізичними чи розумовими відмінностями.

Говоріть про тиск однолітків

Є проблема з тиском друзів. Вам потрібно говорити про роль захисників жертв переслідувань. Про те, що людина не повинна коритися тискові, що потрібно виступати проти несправедливості, яку ми зустрічаємо у нашому повсякденному житті, навіть якщо жертва несправедливості — не ти.

Контекст Голокосту

Тільки коли ваши діти у середній чи старшій школі, вони мають необхідний апарат знань, щоб сприйняти подробиці історично-соціального контексту Голокосту. Тоді-то і є сенс розкрити їм страшні деталі цього злочину проти людства та допомогти дітям зрозуміти їхню громадянську відповідальність за увагу до теми прав людини.

Протидія

Подумайте разом з дитиною, щоб ви могли зробити для поширення ідей та практик толерантності. Наприклад, щодня робити якусь добру справу для когось. У вашій громаді можуть бути діти та родини з меншин, чи з маргіналізованих категорій, яким потрібні розуміння та інклюзія.

Творче вираження

Допоможіть дитині знайти якесь творче вираження почуттів: через музику, візуальні мистецтва, креативне письмо тощо. Творчість дарує полегшення і силу.

Любов сильніша за ненависть

Прийміть і підтвердіть, що у вас та вашої дитини є мотиви відчувати гнів та страх, але допоможіть дитині іти далі через конструктивні дії проти булінгу, лицемірства, упередження, стереотипів. Вірте у стійкість вашої дитини: так, це жорстокий світ, але уроки минулого допоможуть дітям потім створити більш безпечний та добрий світ.

Ваш приклад

Будьте самі прикладом толерантності, поваги та громадянської залученості. Це, мабуть, найкраще для того, аби урок Голокосту був назавжди засвоєний дітьми. Будьте самі уважні до проблем соціальної справедливості, будьте політично активним, долучайтеся до благодійності, віддавайте добро, робіть світ кращим вже сьогодні.

Що я сказала своїй дочці

Я тоді готувала вечерю, мали прийти гості, часу зовсім не було, але я зрозуміла, що то був момент, який потребував уваги, все інше могло зачекати. Я зробила собі кави, дитині запропонувала молока, запросила її сісти поруч і розповісти, що саме вона почула в школі, що так її засмутило. Я визнала, що інформація, яку вона отримала — вірна. Був колись такий чоловік Адольф Гітлер, який почав переслідування євреїв та багатьох інших. «Так, багато людей загинули під час Голокосту. Це були жахливі темні часи. І ми повинні про це пам’ятати, щоб ніколи це більше не повторювалось», — сказала я. Потім ми перейшли до того, що саме ми з нею і вся наша родина могли б зробити, щоб у майбутньому не з’явився новий Гітлер. В фіналі розмови моя дочка почувалася сильнішою та щасливішою. Пізніше вона ставила інші запитання, але в той день вон почувалась достатньо спокійною, аби допомогти мені накрити на стіл та погратися перед вечерею.

Від редакції WoMo: пропонуємо кілька корисних джерел для дітей та дорослих, які хочуть краще зрозуміти Голокост та засвоїти важливі уроки історії.

1. IWitness – це освітня онлайн-платформа фонду Шоа, на якій розміщено матеріали українською, англійською та іншими мовами. Освітяни можуть користуватися тисячами відеосвідчень, серед яких більше 300 – українською та російською мовами.

2. Книжки для дорослих:

— «Татуювальник Аушвіцу», Гізер Морріс, #книголав;

— «Дівчинка у зеленому светрі. Життя у мороці Голокосту», Деніел Пейснер, Кристина Хігер, «КМ-Букс»;

— «Список Шиндлера», Томас Кініллі, «Клуб сімейного дозвілля»;

— «Дружина доглядача зоопарку», Діана Акерман, «Book Chef»;

3. Книжки для дітей (див. також список дитячих книжок про толерантність)

— «Ковчег часу», Марцін Щигельський, «Урбіно»;

— «Хлопчик у смугастій піжамі», Джон Бойн, «Видавництво Старого Лева»;

— «Сховище. Щоденник у листах», Анна Франк, «Віват»;

Джерело: psychologytoday.com

Фото: кадри із фільму «Хлопчик у смугастій піжамі»

— Читайте також: Рождество, Ханука и Рамадан: Как воспитать в ребенке уважение к другим религиям

Мы в Facebook