Кризи росту: Потреби та проблеми дітей на різних етапах дорослішання

Пояснює психотерапевт-практик Дана Нечипорук

Згідно популярної зараз теорії поколінь, сучасні діти належать до покоління Z, або ж iGen. Однак, з точки зору фахівців, психологія, проблеми та потреби дітей різні протягом періоду дорослішання, що має певні етапи. Про це розповідає психотерапевт Дана Нечипорук, яка у своїй практиці користується, поміж інших, методами гештальт-психології.  

Як працює гештальт

Гештальт – це один з багатьох методів психотерапії. Для роботи з дітьми гештальт пропонує метод активного малювання – дитина малює, і через малюнок терапевт контактує з підсвідомим або з тим, що приховане, захищене травмами, страхами. Свідомість дитини ще не може сформулювати проблему, дискомфорт, страхи. Найчастіше до терапевта йдуть з фобіями, складнощами у спілкуванні, психотравмами. Діапазон того, що може налякати дитину або збити з пантелику – від того, що вона побачила, як батьки кохаються, до трагічних подій, новин, смертей тварин чи близьких людей. Буває навіть таке: коли вийшли «Пірати Карибського моря» з Кракеном, у мене були три дитини 4-6 років в один тиждень, що злякалися цього персонажа.

Чого бояться діти

У мене були важкі випадки, коли близькі люди (батьки чи дідусі-бабусі) втрапили в лікарню, і діти їх там бачили, а їм не встигли пояснити. Зараз медичне обладнання дуже технологічне, але дітей воно все одно лякає, навіть трубочка для кисню, бо вони такого досі не бачили. Ми всі дивилися «Доктора Хауса» чи наші родичі були в лікарнях, а для дітей це нова картинка. Також маленьких дітей до шести років лякає, коли близькі помирають, і з ними немає контакту. Є випадки і нічних страхів, коли діти бояться темряви, їм сняться жахи – але це симптом глибшої проблеми.

Діти бояться незрозумілого, їх соціальний досвід маленький, і вони не знають, які стосунки вибудовувати з новими подіями чи людьми. Завдання батьків – пояснювати дітям, як контактувати з різними феноменами в їхньому житті. В цьому є моя робота з підлітками, наприклад, бо є велика прогалина в контакті батьків і дітей 10-14 років. Ці діти вже добре формулюють думку, і батьки забувають, що термінів вони не знають, хоч їх і читали або чули. Батьки перестають вчити дітей цього віку, і з цього виростають великі проблеми.

Діти до 9 років: Кризи та потреби

У дітей до 9 років є криза майже кожен рік. Мій улюблений період – вихід з п’яти років, від малюка до хлопчика чи дівчинки. Це може статися і в чотири роки, якщо дитина народилася восени. Часто батьки помічають швидку зміну поведінки дитини, і це відбувається тому, що в неї розвивається кора головного мозку. Діти починають багато говорити, і не просто говорити, а виказувати свої судження. Дитина чекає реакції на свої думки, і якщо її не отримує, то сприймає це як «нелюбов» і ображається. В цей момент вмикаються механізми регресу, і дитина вертається до маніпуляцій, намагаючись викликати увагу мами та батька – вона вередує, кричить, плаче, не може витерпіти і хвилини.

У цей період у дитини закінчується період «я-всесвіт» і в ідеалі розпочинається етап «я багато можу, я могутній». Це виражається у тому, що діти намагаються робити все самі – мити підлогу, посуд – і хочуть, щоб всі це бачили і визнавали його здібності. І якщо батьки підтримують цю автономність дитини, не видирають у неї віника з рук і кажуть, що вона все неправильно робить, а коректно коментують, спрямовують дитину, то цей перехід відбувається. Якщо цього не відбувається, то батьки отримують істерики, хвороби дихальних шляхів, ГРВІ.

Підлітки: Проблеми та потреби

Підлітковий вік розподіляється на два етапи – 10-13 років, до гормонального збою, і від 13 років, а закінчення підліткового віку є індивідуальним. Батькам треба пам’ятати про потреби дитини на кожному з цих етапів. Наші бабусі казали, що чим далі, тим легше з дитиною. Я вважаю, що легко з дитиною тільки в перший місяць, а з часом проблеми тільки ускладнюються.

Діти 10-13 років

Для дітей 10-13 років важливе контактування з однолітками, їм треба мати своє коло і бути в ньому класним. У своїй групі кожен день вони мають контакти і розвивають навички соціального спілкування. Воно може бути різним: сварки, примирення, свята, але дуже важливо їх переживати в одній групі, отримати цей досвід. Тут батькам необхідно звернути увагу: якщо ваша дитина ізольована від колективу, то його треба компенсувати – піти в гуртки чи навчити, як отримати спілкування.

Також важливо, щоб дитина була прийнята у своєму колі, в «зграї», тому, дівчатам, наприклад, в цьому віці потрібен одяг, вони щиро засмучуються, що в них не така сорочка. Їх такі речі, правда, травмують у цьому віці. І якщо ви не згодні купувати новий смартфон, то запропонуйте дитині альтернативу – діти в цьому віці ще не бачать багатьох варіантів, тому батьки можуть запропонувати, наприклад, замість гаджета присідати тисячу разів і бути крутим за рахунок цього. У моїй практиці якось було, що дівчата хотіли поставити хлопців на місце в школі, і виявилося, що дівчата вміють перекидатися через голову, а хлопці – ні, і питання було вирішене.

Розповсюджена проблема дітей 10-13 років – у них немає можливості побути самому і нічого не робити, «нудьгувати». Діти постійно щось роблять, вони не знають, що таке «нудно». І це неправильно, адже в такі моменти нудьги дитина може відчути свої потреби, бажання, відчути імпульси.

Також у батьків 40-45 років є манера купувати дитині все, а при цьому вони хочуть від своєї дитини, щоб вона намагалась чогось досягнути, як колись хотіли їх батьки. А чому вона має щось хотіти, якщо в неї є все? Цей навик необхідно створити і обов’язково навчити дітей чогось хотіти.

Діти 13-16 років

У підлітків після 13 і до 16 років, до зміни соціального статусу, вже доростає мозок, всі органи, і далі розвивається лише психіка. Основна потреба дітей цього віку – «я-проект», що я можу, на що здатен, що у мене виходить краще. Діти цього віку починають замислюватися над тим, куди піти вчитись, ким стати.

В ідеалі батькам треба використати медичний підхід – діагностувати проблему і призначити лікування. Треба пройти тести на здібності дитини, зараз для батьків і дітей ця вправа ускладнюється, бо з’являється багато нових професій, і незрозуміло, чим займаються ці спеціалісти, навіть професія інженера зараз передбачає набагато більше варіантів діяльності. А дитина тим більше цього не знає. Батьки мають допомогти дитині зрозуміти цю інформацію. Її треба аналізувати по трьох напрямках:

  • Що тобі приємно? Спілкуватись з людьми, виконувати механічну роботу, працювати з документами, планувати?
  • Що ти можеш в принципі робити, маючи твій набір навичок, хист? Це особливо важливо, якщо дитина обирає професію, що відрізняється від родинних традицій. Якщо, наприклад, батьки – юристи, а дитина хоче бути лікарем, необхідно розказати, що його робота передбачає не тільки прийом у лікарні у білому халаті, а й, наприклад, спілкування з хворими людьми чи хірургічні втручання. І дитині треба розуміти, що для цього їй необхідні конкретні навички – емпатія, сміливість.
  • Як ти можеш заробити, розвиватися, маючи ту чи іншу професію? Тут бажано не забувати, що освіта і діяльність – дві різні речі. Філософ, історик, політолог може працювати вчителем, журналістом, менеджером, директором певних установ. А з освітою нейрохірурга можна бути тільки нейрохірургом.

Про нове покоління і гаджети

На мою думку теорія поколінь – це боротьба суспільства зі страхом, що виражається у намаганні все систематизувати, пояснити нові феномени. Підхід лікарів-практиків індивідуальний: коли до тебе приходить людина, то ти розглядаєш конкретно цей кашель, невроз чи фобію. У кожної людини свої причини. Як практик я не можу настільки глобалізувати – для мене покоління Z є трьома віковими групами, і у кожної свої потреби і особливості.

А неврози щодо гаджетів я більше бачу у покоління, якому 30-35 років, людей, що працюють. У них є діти, і вони не встигають повноцінно спілкуватися. Спілкування у них відбувається у всіх соцмережах, причому одночасно з різними групами друзів.

З підлітками 10-13 років є проблема комп’ютерних ігор, але це не залежність від гаджетів, а відсутність колективу, де приймають цю дитину, ізоляція від спілкування. За допомогою комп’ютера дитина перекриває потребу в спілкуванні – у неї є друзі в чаті, з якими вона спілкується, у неї все нормально. Тут частіше спрацьовують страхи батьків, які бояться, що дитина проводить забагато часу з гаджетом.

Розмовляла Галина Ковальчук. Фото: з особистого архіву Дани Нечипорук

— Читайте також: Наука в соцмережах: 10 пабліків та каналів для інтелектуального розвитку дітей

Мы в Facebook