Андрій Сидоренко: «Вчу сина бачити в звичайних речах незвичайне і надавати їм нового змісту»

Громадський діяч про те, як поєднувати батьківство, сімейне життя та соціально важливі проекти

Директор з розвитку ГО Центр UA, яка є співзасновником найбільшої адвокаційної платформи «Реанімаційний пакет реформ» та громадського руху «ЧЕСНО», один з ініціаторів створення ГО «Відкритий простір» та проекту «ДавайЗміни» Андрій Сидоренко щиро розповідає про свій батьківський досвід, стосунки із дружиною та про теперішній етап очікування другої дитини «без відриву» від громадської діяльності.

Чи комфортно працювати разом із дружиною?

Так, бо ми завжди на одній хвилі. Знаємо сильні та слабкі сторони один одного, відчуваємо стан один одного в конкретний момент і розуміємо, в чому/кому/коли/яка підтримка потрібна, що дозволяє, з одного боку, знизити робочий стрес, з іншого — бути максимально ефективними. Попри деякі недоліки (адже робочі питання супроводжують завжди), ми щасливі, що можемо більше часу проводити вдвох. До того ж ймовірність забути про важливу родинну подію під час планування робочих заходів значно менша.

Разом з тим у нас немає суцільного змішування роботи і родинного життя. Окрім спільних ініціатив кожен з нас має свою професійну сферу, яку розвиває паралельно: у мене це консультування з питань організаційного розвитку та стратегічного планування, у дружини — психотерапевтична практика.

Що спонукало вас серйозно займатися соціальними проектами?

Все почалось зі звичайних студентських ініціатив з організації дозвілля й аж до протестів щодо різного роду поборів. Потім була Студентська хвиля, після якої ми з кількома друзями активно включились в громадську діяльність і за кілька років створили найбільшу всеукраїнську мережеву організацію. Почали активно займатись антикорупційними ініціативами, за що неодноразово піддавалися тиску та адміністративним арештам. Пізніше розпочали політичну діяльність, і в 2013 році організували перші походи до Межигір’я Януковича, де так само не обійшлось без арештів і штрафів. Далі піч час революції Гідності одними з перших організували наметовий табір біля Лядських Воріт та брали активну участь у всіх подіях.

Загалом з 2005 року було багато проектів та ініціатив, об’їхав всю Україну, але головне — знайшов друзів, які є одним з найбільших моїх скарбів. В цій діяльності познайомився і зі своєю тоді ще майбутньою дружиною.

Ідея створити ГО «Відкритий простір» народилася в 2016 році, бо було бажання сфокусуватися на ініціативах, які близькі саме нашій родині і які можуть сприяти нашому подальшому спільному розвитку. А вже в рамках «Відкритого простору» набирають обертів інші проекти, як, наприклад, «ДавайЗміни». Останній за минулий рік дав можливість реалізувати 18 громадських проектів та десятки індивідуальних ініціатив у малих містах півдня та Сходу України, які напряму якісно змінювали життя громади.

За що ви вдячні своїм батькам?

Вдячний за змогу спокійно йти по життю, придивитись, відчути та вибрати те, що тобі справді хочеться, а не те що тобі нав’язують. З прикладу батьків я навчився трьом речам: тримати своє слово, бути вірним своїм життєвим принципам і доводити до ладу справи, які розпочав.

Чому вас встигнув за три роки навчити син?

Терпінню. Бути більш уважним до деталей, відтінків настрою чи стану, які часом дозволяють «попередити бурю». А ще — уважніше ставитися до обіцянок, адже син про наші домовленості не забуває.

Як із дружиною підтримуєте один одного під час очікування другої дитини?

Інколи допомагаю Анастасії зав’язувати шнурки (посміхається). Але насправді у Насті з’явився такий дикий запал до роботи під час другої вагітності, то це ще питання: хто кому допомагає більше. Розумію, що так вона хоче встигнути все по максимуму, адже з народженням другого малюка розпочнеться новий етап, до якого нам всім потрібно буде адаптуватись.

Чи дотримуєтесь ви принципів гендерно нейтрального виховання?

Як мінімум фрази на зразок «ти ж хлопчик…» у нашій родині не вітаються. А якщо Святу в магазині сподобались фіолетові сандалії з малиновими застібками, то ми не відмовляємо у його виборі через «жіночий» колір. У вихованні та розподілі функцій за доглядом за дитиною ми також досить гнучкі. Немає чогось, що робить виключно тато чи мама, хіба тільки в часи грудного вигодовування одну задачу я виконувати ніяк не міг (сміється).

Чому саме, на вашу думку, потрібно обов’язково навчити дітей, щоб підготувати їх до майбутнього дорослого життя?

Не знаю, як щодо всіх дітей, але свого сина ми намагаємось стимулювати якнайбільше пізнавати світ і розвивати фантазію. Він тривалий час обожнює тему будівництва/майстрування, але купити готовий набір дитячих інструментів здається нам надто легким і… безтолковим. Кожен з інструментів він собі придумує з тих речей, що може знайти поруч: от гуляли в лісі на днях, син знайшов смерекову продовгувату шишку і це тепер у нього першокласна дриль. А з кришки від банки майструє собі «болгарку». Бачити в звичайних речах незвичайне, а також надавати їм нового змісту — ми до цього дуже заохочуємо.Також вважаємо справді важливим навчити сина відчувати свої межі та межі інших. Він змалечку знає, що має право не ділитись своєю іграшкою, якщо не хоче, але не має права брати чуже без дозволу. Має повне право не йти обіймати/цілувати когось з родичів, якщо не хоче (в цьому деякі родичі не зовсім нас як батьків розуміють), але не має права завдавати болю/шкоди іншим. Також вчимо його тому, на що інші не мають право по відношенню до нього (принижувати, кричати, тощо).

Вчимо ухвалювати рішення (зазвичай пропонуємо 2-3 варіанти йому на вибір — одяг, страви в кафе, активності та ін.) і приймати наслідки цих рішень (якщо обрав варіант на півгодини довше запланованого часу гратись на вулиці, тоді трихвилинний мультик після чищення зубів відміняється).

Як ви вважаєте, в чому головна користь від ваших проектів, на кшталт «ДавайЗміни»? Який найсильнійший фідбек ви отримали за час роботи над ним?

Назва відзеркалює основну цінність ініціатив нашої команди ГО «Відкритий простір» — зміни. Допомога в реалізації зміни, які може зробити людина від рівня «Я» як особистість до рівня «команда», «громада», «країна». Вся суть нашої діяльності відображена в одній цитаті «Почніть робити те, що потрібно. Потім робіть те, що можливо. І ви раптом виявите, що робите неможливе» (Св.Франциск Асізський). Цього року до участі у проекті запрошено молодь віком від 18 до 35 років з малих міст/селищ Центральної України (Вінницька, Дніпропетровська, Кіровоградська, Полтавська, Черкаська, Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська області). «ДавайЗміни» — моя найважливіша подія в цьому році. І це те, заради чого хочеться рухатись далі.

Записала Мирослава Макаревич

Фото із архіву Андрія Сидоренка

— Читайте також: Операція «Антипластик»: Як я відмовилася від одноразових горнят та пластикових пляшок

Новини партнерів