Татьяна Гордиенко
Британські вчені з університетів Ексетера й Квінсленда та дослідники з Орнітологічного трасту нещодавно опублікували дані спостережень, які доводять, що люди, які регулярно контактують з природою, мають більш стійкий імунітет та менш піддаються стресу, депресії, тривожності. Вивчивши конкретні природні зони, куди навідувалися «стресостійкі» індивідууми, вчені виділили ключовий компонент довкілля, який сприяє здоров`ю душі і тіла, — птахи. Чим більше птахів ви бачите і чуєте навколо, тим краще. Як влаштувати собі «птахотерапію», а заразом і набути нове хобі, розповідає натураліст Олег Марцун.
Бердинг як ліки
Найщасливіші люди — ті, які можуть собі дозволити перебувати на природі більшу частину свого життя. Кажуть, що навіть 20-хвилинне перебування на природі знижує рівень кортизолу (гормон, що бере участь у розвитку стресу). Я не виміряв собі рівень кортизолу, але точно знаю, що від негативу споглядання за птахами дійсно позбавляє. В Британії навіть прописують спостереження за птахами як терапевтичний засіб, а в Японії у школах є уроки споглядання за природою. Якщо є втома після роботи, дістала політика чи сімейні негаразди — йдіть на природу. Це радить і наше Міністерство охорони здоров’я. Тим більше, що споглядання птахів має гарну англійську назву — «бьордвочинг» чи «бьординг». Це один з найбільш цікавих і загальнодоступних напрямів спостережень в природі, недарма він називається також любительською або спортивною орнітологією. По суті це саме спостереження за птахами, їхньою поведінкою, фотографування, визначення видів, тощо. Тому таке хобі доступне кожному: і принцу Великої Британії (принц Чарльз — відомий бьордвочер), і пересічному громадянину. Птахи — одні з найпомітніших та найпоширеніших тварин у світі, і не помітити їх не вийде, навіть якщо у вас поганий зір. Пернаті цікаві не тільки великою різноманітністю форм та кольорів, але й характерними голосами та особливостями поведінки. Якщо не бачите, то точно почуєте. А ще бьордвочинг — це активний спосіб відпочинку: піші прогулянки, багато подорожей країною і світом, нові знайомства.
Медитація чи змагання?
Бьординг — це не просто меланхолійне спостереження, це змагання. Хто більше побачить видів птахів протягом року, той і чемпіон. Існує конкурс «Великий рік», де враховуються птахи побачені чи сфотографовані за рік. Також є «Великий день», що проводиться в різні пори року. Наприклад, «Великий день. Весна». Спортивне споглядання птахів досить азартна справа, і багато бьордвочерів часто мандрують світом в пошуках нових видів, що на жаргоні птахолюбів називаються «лайфери».
Для активного новачка цілком достойний результат побачити за рік 100 видів. За декілька років можна назбирати 200 і тоді вас приймуть у клуб «200», далі буде важче, але теж реально. В Україні налічується понад 300 видів птахів і багато з них є рідкісними, тому ваші спостереження можуть бути цінними і для науки. Не обов’язково все занотовувати, головне, щоб спостереження приносило задоволення.
Інформація і ресурси
На початку бьордвочинг — це хобі для власного задоволення, але приходить час, коли треба з кимось поділитись або знайти нову інформацію. Тому рано чи пізно багато спостерігачів звертаються до «колективного розуму».
І такі спільноти в Україні є. Як, наприклад, Птахи України/Birds of Ukraine (uabirds.org). Є дуже корисна спільнота Birdwatching Ukraine (facebook.com/groups/birdwatching.ua/). На глобальному рівні ви теж знайдете багато корисного: є мережа спостережень за птахами eBird (ebird.org), а також багато інших інтернет-ресурсів та спільнот, де вам допоможуть у визначенні птахів, нададуть професійну підтримку та дадуть можливість розмістити свою інформацію.
Що це за пташка?
Для того щоб зафіксувати певний вид і поділитись ним з колегами по хобі, іноді опису буде замало. Погодьтесь, що опис «сіренька пташечка, як горобчик, але трохи жовтіша» буде не зовсім точним. Для визначення краще хоча б якась світлина. Тому краще птаха сфотографувати. І тут виникає більш наглядна частина спостережень — фотобьордвочинг. Не обов’язково це має бути шикарне фото, головне, щоб за світлиною можна було визначити вид птаха без квесту «знайди пташку на фото». Найчастіше найцікавіші кадри — несподівані і технічно не найкращої якості. Але поступово початківець-бьордвочер еволюціонує в фотобьордвочера, а потім фотографа-анімаліста.
Зазвичай фотографи-початківці використовують будь-яку доступну фототехніку і смартфони в тому числі. Але з часом помічаєш, що дрібна цятка серед купи гілок — не той рівень на який ви розраховуєте. І тоді може з’явитися бажання отримати кращі світлини. Тому найкращим варіантом буде дзеркальна камера і об’єктив з фокусною відстанню хоча б 300-400 мм, так звані довгофокусні об’єктиви, краще з автофокусом. Також гарний результат дають цифрові ультразуми, які дають змогу сфотографувати птаха на значній відстані.
З часом знадобиться монопод чи штатив, щоб фото при поганому освітленні були не розмитими. Зізнаюсь, далі буде мало і цього, але це буде потім.
З чого почати?
Птахів знайти можна всюди. І перше, куди піде бьордвотчер-початківець, це парк чи сквер. Дійсно, птахи у містах менш полохливі. Наприклад, у Києві та Львові можна зблизька сфотографувати чорного дрозда, якого у інших місцях важко побачити. [traqli_related]
Таким чином, варто починати з міського бьордингу, з тих місць, де є дерева, кущі та водойми. Саме тут і оселяються пернаті. Можна спокійно прогулюватись парком з дитиною та спостерігати за птахами. Пізнавальний інтерес виникає в той момент, коли дитина запитує: «А що це так цвірінчить у кущах?», «А що це за жовтенька пташечка?» чи «Чому голуб так киває головою, коли ходить?».
Дітей цікавлять різні запитання, над якими дорослі, може, і не замислювались. На ці питання, звісно, допоможуть відповісти різні джерела: польові та онлайн визначники, які знайти буде не важко.
Бьординг захоплює, тому це може бути дієвою альтернативою дитячим іграм у цифровому світі, який так затягує. Варто лише спробувати і це стане хобі на все життя.
Фото Олега Марцуна