Книжка для батьків «Управління гнівом: Як реагувати на дитячі істерики»

Прокачайте емоційний інтелект!

07.10.2020

Під керівництвом всесвітньо відомої психологині Мадлен Дені, батьки, вихователі та всі небайдужі починають по-новому спілкуватися із дітьми. Не припиняти істерики, не карати, а розбирати ситуації та допомагати дитині справлятися зі своїми почуттями. Видавництво Artbooks знайомить читачів WoMo з уривком з книжки.

Гнів — це погано чи добре?

Гнів – це природна й необхідна емоція, яку важливо час від часу відчувати. Це незамінний попереджувальний сигнал, який допомагає нам діяти, коли щось іде не так. Завдання батьків полягає у тому, щоб навчити дитину керувати цією химерною емоцією, яка переповнює її, уміти самим зберігати спокій, підкреслювати позитивні риси дитини й обережно залагоджувати кризові ситуації. Окрім того, це нагода згадати про низку забутих чеснот – терпіння, твердість, емпатію, почуття гумору… Це джерело сил, яке у розпал подій допоможе вам спокійно впоратися з дитячим гнівом, що спалахує, коли бажання дитини не вволюються тут і зараз – і у віці 2-3 років під час періоду заперечення, і у старшому віці, коли гнів ризикує перерости в справжню лють.

З вашою допомогою дитина навчиться давати раду цим потужним емоційним переживанням. У напружені миті, коли на ваших очах розгораються дитячі емоції, дитина розраховує на вас. Саме час показати, що ви вмієте позитивно сприймати гнів і приборкувати його: із розумінням, коли дитина перевтомлена або в стані стресу, із твердістю, коли вона переходить межу… або ж філософськи – коли вибухає привселюдний скандал.

Рекомендації експертів з книжки Мадлен Дені «Управління гнівом: як реагувати на дитячі істерики»

Марі-Ноель Тарді, дитяча лікарка-психіатр: «Як реагувати на поведінку дитини, яка в істериці репетує та звивається на підлозі, і ніщо, здавалося б, не може її заспокоїти? Маленька дитина, яка б’ється в істериці, може заспокоїтися або дуже швидко (наприклад, якщо показати їй те, що здатне її відволікти), або протягом 15 хвилин. Тож можна поговорити з нею спокійно та твердо і спробувати заспокоїти. Мета — контейнувати емоції дитини, не піддаючись на її спалах гніву. Важливо пам’ятати, що ви – дорослий, який має справу з малюком, і що дитячий гнів – це не щось небезпечне. Відповідь гнівом на гнів сприяє поглибленню атмосфери жорстокості й не є прикладом дорослої поведінки. Впоратися з істерикою легше, коли ви не дуже втомлені. Іноді я раджу батькам моїх маленьких пацієнтів свідомо викликати спалахи гніву в дитини, коли вони добре почуваються, щоб легко з ними впоратися. Повторення цієї вправи щодня у розпал гострої фази періоду заперечення може реально покращити ситуацію!

Чи може інтенсивна фізична активність спрямувати кипучу енергію розгніваної дитини в позитивне русло?
Так, регулярні фізичні навантаження можуть допомогти дитині, яка часто гнівається. Втім, причиною гніву нерідко можуть бути розчарування, тривожний розлад, викликаний розлукою, і загалом тривожність у різноманітних проявах. Контейнування емоцій дитини видається мені кращим рішенням, ніж занадто інтенсивна фізична активність. Інакше існує ризик, що в дитини розвинеться імпульсивність, тобто бажання щось робити, аби вгамувати тривожність. Пропрацювання гніву й пошук підтримки у спокійній обстановці краще підходять для укріплення психіки. Втім, звісно ж, важливо забезпечувати дитині достатньо фізичних
навантажень, ігор і читання, а також заспокоювати в разі невдачі».

Луї Тельєр, лікар-фітотерапевт: «Сердита дитина витрачає багато енергії. Як допомогти їй
заспокоїтися? Найкраще допоможе невеличкий масаж. Ось один із рецептів масажної олійки: змішайте ефірну олію неролі (30 крапель), трояндового дерева (30 крапель), кипарису (10 крапель) та меліси (10 крапель). Додайте цю суміш до 100 мл рослинної олійки, яка підходить дитині. Збовтайте і втирайте круговими рухами у стегна, сідниці й живіт малюка.

Ще один простий метод заспокоїтися: почергове дихання. Зробіть чотири глибокі вдихи / видихи, затисніть вказівним пальцем правої руки праву ніздрю і подихайте лівою. Потім затисність обидві ніздрі, порахуйте до восьми і видихніть через праву ніздрю. Повторіть те саме з лівою, і так по черзі».

Софі Пельс, директорка ясел: «Що робити, якщо дитина кусається чи видирає волосся? Ми намагаємося заспокоїти батьків, які дуже переймаються тим, що час від часу їхня дитина перетворюється на розлюченого монстрика. Кусаючись, малюк демонструє поведінку, притаманну етапу нормального розвитку дитини, яка відкриває світ, тягнучи все до рота. Протягом певного періоду вона гризе іграшки й інші речі, а іноді
навіть кусає своїх друзів. Дитина, що кусається, анітрохи непогана, і далеко не завжди має проблеми. У такий спосіб вона контактує зі світом. Опановуючи мовлення дитина поступово відмовлятиметься від цього типу поведінки.

Втім, укусами чи видиранням волосся не варто легковажити. Ми намагаємося допомогти дитині усвідомити свою поведінку й навчитися виражати гнів чи агресію інакше.

Перш за все ми заспокоюємо дитину, яку вкусили чи вдарили, а потім говоримо з винуватцем. Повідомлення слід донести чітко, без гніву й роздратування (навіть якщо це стається вдесяте за день!): «Не можна кусати чи бити друзів або видирати в них волосся. Кусають яблуко чи банан, але не друзів. Їм боляче».

Потім ми заохочуємо дитину вибачитися перед тим, кому вона зробила боляче, погладити чи обійняти постраждалого. Щоб угамувати винуватця, ми кажемо: «Навіть якщо ти роздратований, не можна кривдити друзів. Я не злюся, просто хочу, щоб ти добре це затямив».

Далі ми пропонуємо дитині зайнятися чимось іншим і хвалимо її, коли вона грається з друзями, не виявляючи агресії. Дуже важливо підкреслювати такі моменти!

Увечері ми розповідаємо батькам усе, що сталося. Важливо, щоб вони повторили ті самі слова твердо і спокійно. Завдяки терпінню, діалогу й особливо наполегливості агресивні вчинки з часом зникають.

І наостанок: кусати дитину чи видирати їй волосся у відповідь, аби змусити її зрозуміти, що це боляче, – це, звісно ж, не найкраще рішення!»

 

Ціна книжки: 150 грн.

Де придбати: artbooks.ua