Little Ones: Як Кояма Куніхіса допомагає самотнім мамам знайти житло й боротися зі стигмою

Усі знають, що бути матір’ю-одиначкою — складно, а якщо не знають, то напевне здогадуються. Але коли на вулиці бачать самотню жінку, що з дня у день штовхає перед собою візок із дитиною, тримаючи у руках сумки, то думають: «Нагуляла», «А де ж чоловік?», «Така гарна/розумна й нікому не потрібна». Дисонанс, чи не так? З одного боку, ми співчуваємо самотнім матерям, а з іншого — стигматизуємо їх. Чому? Бо споконвіків суспільство так влаштоване, що жінки із чоловіками мають паруватися, а одинаків слід побоюватися та остерігатися, адже з ними явно «щось не так», адже: «Чому ж вони самотні?», — запитують наша генетична пам’ять та обмежена стереотипами логіка. Самотні — з різних причин. І ці причини, взагалі-то, не наша справа. Але якщо дуже-дуже кортить вставити свої п’ять копійок у чиєсь приватне життя, то краще запропонуйте свою допомогу матері-одиначці. Саме так й робить японець Кояма Куніхіса та створена ним НГО «Little Ones«.

Як із двох проблем зробити одну вигоду

Японія є однією із найбагатших країн світу, проте матері-одиночки — найбідніші її жительки: майже 50% не отримують аліменти, а багато хто з них взагалі не можуть працювати. Про це повідомляє weforum.org. За даними Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), у Японії рівень бідності серед працюючих неповних сімей є найвищим серед багатих країн. Також за даними Міністерства охорони здоров’я Японії, кількість неповних сімей у країні зросла приблизно вдвічі — до 712 тис. на період з 1992 по 2016 роки.

У той самий час в країні існує інша проблема — 9 млн будинків (це близько 14% житлового фонду — прим. ред.) стоять порожніми. Експерти роблять невтішні прогнози: до 2033 року близько третини японських будинків будуть порожніми, оскільки населення стрімко скорочується.

Отже японська держава має дві проблеми — бідні матері-одиначки та порожні будинки. Має й нічого із цим не робить, аж поки письменник та сценарист Кояма Куніхіса із Токіо не запропонував просте рішення — надати одиноким мамам субсидії, аби вони мали змогу оселитися у покинутих або ж так і не заселених будинках. Задля цього Кояма створив НГО «Little Ones», залучив волонтерів та починає досягати поставленої мети.

Хто такий Кояма Куніхіса

Кояма народився у 1977-му у Токіо. За освітою — психолог, а за покликанням — письменник, сценарист та громадський діяч. Працюючи деякий час закордоном, він набув волонтерського досвіду, а повернувшись до Японії, вирішив допомагати неповним сім’ям, які мають житлові та матеріальні труднощі. У 2008 році він створив недержавну громадську організацію «Little Ones» із офісом в Сугінамі (Токіо).

«Little Ones» допомагає у кількох напрямках — збирає кошти для неповних родин, забезпечує житлом, допомагає батькам-одинакам знайти роботу, надає інформаційну підтримку, розповідаючи про державні програми підтримки та даючи корисні поради, організовує безкоштовні заходи для батьків-одинаків та їх дітей — барбекю, різдвяні вечірки або екскурсії до музеїв. Ці заходи дають можливість одиноким батькам поділитися своїм досвідом і підтримати один одного. З 2011 року НГО реалізує «житловий» проект, модель якого була схвалена та підтримана Міністерством землі, інфраструктури і транспорту Японії. Крім того, аби вирішити проблему соціальної нерівності в школах, Куніхіса заснував стипендію «Scholarship to support small steps», аби винагороджувати дітей малозабезпечених сімей, які свій вільний час приділяють спорту, музиці, співу, малюванню, програмуванню тощо.

Як це працює

Розповідає піарниця «Little Ones» Хана Харуна.

Як вас знаходять самотні мами?

В основному, самотні мами самі нас знаходять, або нас їм радять такі ж самі мами-одиначки. Якщо матерям необхідне житло, то влаштовуємо їх за такою процедурою: звертаємося до власників пустих будівель чи квартир, вони надають відповідні документи, які підтверджують їх право власності, потім власники обирають так званий тип орендаря (наприклад, бездомний, літній, одинак, людина із інвалідністю). Після цього уряд повинен призначити організацію, яка забезпечуватиме житлом людей, які цього потребують.

Як ви шукаєте помешкання для них?

Наша НГО пропонує оренду кімнат у квартирах. У Токіо є вільні будинки і вільні кімнати, ми часто пропонуємо кімнати. Наразі у нашій власності — сім будинків, два будинки ми відремонтували і тепер там живуть п’ятеро матерів зі своїми дітьми. Загалом, у 2016 році ми допомогли із житлом 82-ом самотнім матерям, у 2017-му — 68-ом, а у 2018-му — 32-ом.

У процесі беруть участь кілька організацій:

1. Департамент житлового будівництва міського муніципалітету Токіо контролює процес нашого проекту з юридичної точки зору, субсидує реконструкцію занедбаних будівель і залучає до співпраці архітекторів.

2. Міністерство землі, інфраструктури і транспорту також контролює усі процеси з юридичної точки зору, субсидує реконструкцію занедбаних будинків і встановлює правові рамки для надання житлової підтримки.

3. Місцеві ріелторські компанії надають інформацію про покинуті будинки і допомагають оформити документи на оренду належним чином.

4. Експерти некомерційних організацій, що спеціалізуються на лікуванні наркозалежних, дають поради, як доглядати за самотніми матерями, що страждають психічними захворюваннями та залежностями.

Надалі обов’язки розподіляються таким чином: місцевий уряд і ліцензовані соціальні працівники піклуються про матірів-одиначок, надаючи матеріальну, соціальну, психологічну допомогу, а ми — працевлаштуємо, надаємо житлову та освітню підтримку стільки часу, скільки матері цього потребуватимуть.

Хто бере на себе ремонтні роботи?

Ми звертаємось до ради з житлової підтримки Токіо, яка пропонує послуги архітекторів. Вони оглядають і оцінюють будинки та квартири, а потім дають дозвіл на проведення ремонтних робіт. Потім власник може отримати грант на виконання цих робіт від місцевого уряду чи/або ради з житлової підтримки. Для цього він повинен надати відповідні документи, що підтверджують його права власності, приміщення, якими він володіє, мають бути стійкими до землетрусів. А серед орендарів має бути хоча б одна особа, із категорії тих, хто «потребує житла» (бездомні, люди похилого віку, одинокі матері, люди із інвалідністю).

Чи допомагаєте ви самотнім мамам сплачувати орендну плату за житло?

Так, бо лише 10% мам мають право на соціальне забезпечення, тому за них платить уряд. Решті, 90%, допомагаємо ми. Загалом на оренду вони витрачають від третини до половини доходів, тобто якщо за місяць вони зароблятимуть $1500, то за оренду платитимуть $750 до 500. Ми забезпечуємо розстрочку, тобто сплачуємо орендадавцю усю необхідну суму на певний період, а орендарки повертають нам її згодом.

Яким чином ви переконуєте власників знизити ціну оренди?

Цей проект є дуже вигідним для власників нерухомості, бо вони отримують можливість відремонтувати свої занедбані та порожні будинки за рахунок уряду. Також вони роблять внесок у вирішення проблем порожньої власності та бідності. Більш того, оскільки вони повинні щорічно сплачувати податок на майно (kotei-shi-zan), вони можуть робити це за рахунок орендної плати.

Із якими проблемами зіштовхувалась НГО «Little Ones» під час втілення проекту?

За ці роки уряд Японії усвідомив важливість забезпечення одиноких матерів доступним житлом, це дало можливість залучити до співпраці та отримати підтримку від місцевих органів влади. Щороку їх кількість збільшується. Також ми наполегливо працюємо із агентами з нерухомості та власниками, аби переконати, що самотні мами платоспроможні, розповідаємо, які вигоди для себе вони отримають, надавши їм у оренду свої приміщення.

Але основним бар’єром на шляху до подолання бідності серед неповних сімей є стигматизація одиноких матерів у Японії, яка змушує їх та їхніх дітей жебракувати.

Ще один бар’єр — фінансування. Незважаючи на надання пільгової орендної плати матерям-одиначкам, як і раніше існує потреба в субсидіях через дуже високі ціни на оренду, особливо у таких великих містах, як Токіо. «Little Ones» закликає уряд створити основу для субсидіювання житла для неповних сімей.

Із якими проблемами стикаються японські матері-одиначки?

Ця уразлива група стикається з багатьма проблемами, які часто є провокованими японською культурою. Суспільство стигматизує їх, тому нерідко про самотню маму можна почути: «Вона ніде не працює» або «Вона не надійна людина», або «Вона залишає своїх дітей на самоті, поки працює». Через ці упередження матерям-одиначкам дуже важко знайти роботу, щоб стати фінансово незалежними і знайти помешкання. Власники квартир іноді відмовляють самотнім матерям, бо вважають їх  фінансово не надійними. Навіть якщо вони знаходять помешкання на невеликій відстані від роботи (у нас проїзд у метро коштує дорого), часто виходить так, що вони витрачають на оренду 50% доходів і просто не в змозі утримувати себе і своїх дітей. Тому мами не можуть вести нормальний спосіб життя і відчайдушно потребують допомоги та підтримки. На жаль, уряд не в змозі задовольнити потреби самотніх матерів на сьогодні.

За даними Міністерства охорони здоров’я і соціального забезпечення, у період з 1992 по 2016 роки кількість неповних сімей, де є лише мами, зросла на 50%, а число японських дітей, що живуть за межею бідності, становить 54%. Незважаючи на деякий прогрес, в Японії зберігається розрив в оплаті праці між чоловіками і жінками. Так, за даними 2016 року, заробітна плата жінок складає 70% від заробітної плати чоловіків. Також останні звіти соціологів свідчать, що рівень розлучень подвоївся за останні 20 років, коли 1 із 4 подружніх пар розлучається.

Відповідно до Цивільного кодексу, у Японії батьківські права надаються одному із колишніх супругів, у той час як в західних країнах прийнято, щоб колишні партнери спільно виховували своїх дітей. Звісно, 90% опікунів — це матері. Закони Японії (та їх виконання), які регулюють розлучення, опіку, виплату аліментів, не відповідають західним стандартам, тому останні опитування показують, що тільки близько 10% розлучених матерів отримують аліменти.

Замість P.S.

В організації лише 10 співробітників та 25 волонтерів. За цей час вони допомогли налагодити життя більше ніж 400 матерям-одиначкам.

За 11 років існування НГО перетворила власний проект із надання житлової допомоги на державний.

У 2018 році житловий проект «Little Ones» отримав Міжнародну архітектурну премію «World Habitat Awards» і винагороду у 10 тисяч фунтів стерлінгів.

Про що це свідчить? Про те, що реформи можна і потрібно ініціювати знизу. Що стигму проти дискримінованих груп людей можливо, якщо не припинити, то хоча б знизити її рівень і довести суспільству — бути самотньою не значить бути поганою та нікому не потрібною. Що опікуватися проблемами жінок можуть (і повинні) і чоловіки також, як опікується Кояма Куніхіса — японський HeForShe.

Підготувала Іра Керст. Фото із архіву НГО «Little Ones»

— Читайте також: Даша Малахова: «Советы нужны именно тем, кто их спрашивает»