Микола Гоголь: таємниці загадкового генія

До 172 річниці з дня смерті письменника

04.03.2024

Коли говорять про загадкові постаті XIX століття, то нерідко згадують і Миколу Гоголя. Поширені міфи про нього зазвичай пов’язують із смертю письменника. Однак і все його життя було сповнене не менш таємничими та дивними подіями, а у творчості реальність тісно переплелася з фантастикою.

У спадок від батьків

Навіть дата народження письменника огорнута містикою. Спершу вважали, що він народився 19 березня 1809 року. Пізніше дату змінили на 1810 рік, 20 березня. І тільки після смерті з метрики, що збереглася, встановили, що майбутній письменник з’явився на світ 20 березня 1809 року або 1 квітня за новим стилем.

Проте таємниці гоголівського життя з’явилися набагато раніше, ніж сам автор. Історія одруження його батьків була також овіяна містичними подіями. Ще юнаком Василь Гоголь в одному з харківських храмів побачив образ божої матері, що вразив його. Незабаром цей образ з’явився йому уві сні з маленькою дитиною, риси якої Василь Опанасович побачив у маленькій дівчинці, племінниці сусідів. Через багато років вона знову наснилася йому.

Гоголь-Яновська

Марія Іванівна Гоголь-Яновська, мати письменника

Юна Марія Косяровська була напрочуд гарною. І Василь Опанасович, вирішивши, що то його доля, просив руки 14-річної дівчини. Молоді одружилися, але їхнє щастя затьмарилося народженням мертвого первістка. Не вижив і другий їхній новонароджений син. Третьою дитиною у сім’ї став хлопчик, названий на честь Святителя Мірлікійського Миколою. Можливо, події, що передували народженню майбутнього письменника, вплинули на його життя.

Від батька хлопчик наслідував зацікавленість театром і талант оповідача, а від матері — релігійність та містицизм, які супроводжували Гоголя все життя. З раннього дитинства він був тонким і чутливим, його приваблювали пророчі сни, прикмети та передбачення.

Читайте також: Фридерик Шопен і Жорж Санд: кохання двох геніїв

Таємничий Карло

Одним із найважчих потрясінь дитинства для Гоголя стала смерть молодшого брата Івана. Сімейна трагедія настільки позначилася на стані Миколи, що його довелося перевести з Полтавського училища до гімназії. Згодом учень оговтався від тяжких роздумів, захопився театром, любив жарти і часто розігрував друзів. Проте завжди залишався дуже потайним, ні з ким не ділився ані думками, ані планами. Однокласники називали його таємничим Карло. На період гімназії припали і його перші спроби пера, хоча тоді він не замислювався про письменство і думав про службу на користь суспільству.

Микола Гоголь

Портрет Гоголя. Ф. Моллер, 1840-ві роки

Реальність та фантазії

Його дебютом у літературі стала поема «Ганс Кюхельгартен», для публікації якої Гоголь узяв псевдонім В. Алов. Але критики не оцінили старань автора-початківця. Він у розпачі скупив весь тираж, щоб знищити його. Тоді вперше виявилося надзвичайно критичне ставлення до своєї творчості, яка з роками так і не зникла. Ніхто так і не дізнався, хто переховувався під псевдонімом. А останній рукопис письменника спіткала та сама доля, що й першу книгу.

За словами Гоголя, свої твори він писав на основі народних історій, які чув від сільських жителів. Про це він навіть згадав у примітці до «Вія». Проте історики та етнографи вважають, що фольклорних творів, які нагадують за сюжетом «Вій», не існує. Легенди та фантазії тісно перепліталися з реальністю у «Вечорах на хуторі поблизу Диканьки», де окремі епізоди автор описував за спогадами зі свого дитинства. Обидва томи оповідань за сюжетом нібито зібрав і видав пасічник Рудий Панько.

Микола Гоголь

Микола Гоголь. Ф. Моллер, 1840-ві роки

«Той, хто створений творити у глибині душі, жити і дихати своїми творіннями, той має бути дивним багато в чому», — говорив про себе Гоголь.

Читайте також: Елізабет Тейлор: пікова дама Голлівуду

Слабкості та уподобання

Мало хто знає, що Гоголя вважали чепуруном, колекціонером та майстром. З юних років він був небайдужий до модного одягу, а рукоділлям цікавився з дитинства. Одна із сестер письменника, Ольга, згадувала, що Микола чудово справлявся з голками та ножицями, добре вишивав, в’язав спицями та ткав пояси.

Друзі Гоголя дивувалися, як він сам шив шийні кисейні та батистові хустки, підшивав сурдуки та жилети. Але навіть вони не всі знали, що Микола легко кроїв сукні для сестер і захоплювався візерунками для килимів.

Малювання завжди відігравало помітну роль у його житті, недарма після гімназії він певний час навчався в Академії мистецтв і все життя був пристрасним шанувальником живопису. Гордістю письменника була колекція мініатюрних книг, на які він не шкодував грошей. Причому головним у цій колекції був не зміст, а виключно розмір.

Читайте також: Леся Українка: трагедія та тріумф сильної жінки

Переконаний холостяк

Микола Васильович не був одружений. Крім того, він був далекий від романів та стосунків із жінками, що згодом викликало чимало запитань та домислів. Деякі біографи пояснюють ці факти способом життя та складом характеру. Відомо, що письменник навіть замислювався про відхід до монастиря. Інші вважають, що його сімейне життя було можливим, але не склалося з низки причин.

Сучасники Гоголя говорили, що він був небайдужий до придворної красуні Олександри Смирнової-Россет. Крім того, багато хто знав, що письменник був закоханий у графиню Анну Вієльгорську і нібито навіть хотів одружитися з нею, але родичі натякнули йому, що це неможливо через нерівність їхнього суспільного становища.

Анна Вієльгорська

Графиня Анна Вієльгорська

Ці відомості збереглися лише у сімейних переказах Вієльгорських. Навіть на піку літературної слави письменник не мав ані постійного доходу, ані житла. Гоголь вважав, що не повинен пов’язувати себе жодними путами, про що він писав Жуковському в одному з листів.

Читайте також: Дівчина та смерть. Зліт і падіння Марго Ґемінгвей

Страхи та фобії

Микола Васильович боявся непритомності, грози, смерті і бути похованим живцем. Через це він часто ночами не спав або влаштовувався на дивані, боюючись лягати у ліжко. Страхи посилилися після того, як в Італії він тяжко захворів на малярію, що вплинуло на його душевний та фізичний стан. Особливо йому дошкуляли і лякали часті видіння. Хвороба то відступала, то знову поверталася.

Поїздка до Єрусалиму не принесла полегшення. Лікарі не розуміли справжньої причини тяжкого стану. Гоголь занадто ослаб, відчував постійний озноб і часто чув голоси, що віщували кінець його життя. Він дедалі частіше думав про смерть і не раз писав про те, щоб його поховали лише після перших ознак розкладання.

Узимку 1852 року він припинив виходити з дому і їсти. Якось уночі після довгих молитов дістав із портфеля рукописи, кинув їх у вогонь, перехрестився і заплакав. 21 лютого він помер, не доживши місяць до свого 43-річчя.

Читайте також: Опра Вінфрі: «Буду працювати до останнього»

Загадкова смерть

Причини смерті Гоголя й досі залишаються загадкою для дослідників. Одні вважають, що він помер від крайнього виснаження, оскільки остаточно відкинув усе тілесне і останніми днями лише молився. Інші вважають причиною маніакально-депресивний розлад, який не змогли ані розпізнати, ані лікувати. Треті вважають лікарів винними у смерті письменника, оскільки саме вони не навмисне отруїли його препаратами із ртуттю.

Пам'ятник Гоголю

Пам’ятник Гоголю у Києві, 1982 рік

Проте одна з найстрашніших легенд про Гоголя пов’язана з його похованням. Начебто письменник недарма боявся, що його поховають живим, у стані безпам’ятства чи летаргічного сну. Коли через 79 днів після смерті його останки ексгумували для перенесення на Новодівичий цвинтар, виявилося, за словами свідків, що його голова неприродно повернута.

Читайте також: Архип Куїнджі: неперевершений митець, безвідмовний благодійник і «пташиний лікар»

Ще за однією версією свідків, присутніх на ексгумації, у покійного взагалі не виявилося черепа. Кажуть, що він міг бути вкрадений ще 1909 року для Бахрушинського театрального музею. Але і до цієї інформації більшість дослідників ставиться скептично.

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram