Не наша школа: Освіта у США очима батьків

Тести, предмети на вибір, шкільний спорт

Тетяна Гордієнко, редакторка WoMo, перекладачка

Повноваження шкіл і певна свобода вибору шкільних предметів у нас закріплені законом. Дійсно, школи тепер можуть встановлювати періоди канікул, розклад, зміст програми у варіативній її частині. Але здебільшого шкільна програма — це моноліт. Чи може старшокласник обрати для вивчення історію чи природничі науки замість літератури чи математики? Здається, ні. Добре, якщо йому пощастить знайти поруч школу «з поглибленим вивченням», але це не зовсім те саме, що вчитися у звичному середовищі з друзями. «Америка» і «свобода вибору» — це для багатьох поняття з одного асоціативного ряду. Прагматичність — теж американська риса. Отже, я попросила розповісти про школу українських мам з різних куточків США. Наскільки там всі рівні? І якщо рівні, то чи однакові? І, в решті решт, як школа готує до дорослого життя: вибору професії, вступу до коледжу, соціальної й громадянської активності?

Нью-Йорк

Світлана Сіщук

Світлана з сім’єю живуть в Брукліні (Нью-Йорк), її сину Деніелу у грудні буде вісім років. Син вчиться в другому класі однієї з муніципальних шкіл Брукліну. Це початкова школа (elementary school), де навчаються діти з підготовчого до п’ятого класу.

В Україні школу син не відвідував, оскільки народився в Штатах. Деніел із задоволенням не те що йде, а біжить до школи! На жаль, власне навчання «у школі», з березня місяця ще не було. На цей навчальний рік ми обрали для сина змішану форму навчання — 2-3 рази на тиждень в школі, решта часу вдома онлайн. Але ця змішана система тривала півтори тижня. Зараз понад сто муніципальних шкіл в Нью-Йорку знову перевели на повне дистанційне навчання щонайменше на два тижні.

Дрес-код

Питання форми вирішують на зборах батьківсько-вчительської організації. За її спільним рішенням в нашій школі прийнятий дрес-код, тобто низ (штанці, шорти, спіднички) — колір хакі, верх (сорочки-поло, блузи, кофтинки, светрики) — білий або червоний. Форма для фізкультури — сірого кольору. Можна на окремому сайті замовити одяг з логотипом школи, але це не обов’язково. І ми, і наша дитина задоволені, що є дрес-код — це спрощує ранкові збирання до школи. Є школи, де діти носять уніформу строго встановленого взірця. А є школи, де вільний одяг.

Шкільний день

В докарантинні часи раз на рік, приблизно в середині листопада, в нашій школі проводили день відкритих дверей. Впродовж цього дня батьки могли прийти до школи, відвідати заняття і подивитись, як все відбувається.

Так раніше виглядав стандартний день в муніципальній школі: шкільний день тривав з 8:00 до 14:10. Школа відкривалась о 7:30. І хто бажав, мав можливість снідати в школі з 7:30 до 7:55. Тепер час занять скоротили: з 8:30 до 13:40. Сніданки та обіди в школі залишились. Але тепер немає гарячих обідів — все розфасовано в індивідуальних пакуваннях. І їдять діти в класах, а не в кафетерії. Вже кілька років сніданки і обіди в усіх муніципальних школах Нью-Йорка для всіх дітей безкоштовні. Також дитина може принести їжу з дому.

Перед початком занять і раніше, і тепер, діти співають «Присягу вірності американському прапору» — The Pledge of Allegiance.

Впродовж дня за розкладом було вісім періодів по 45 хвилин: сім навчальних і один для обіду та відпочинку (тривав 50 хвилин). Зараз періоди трохи скоротили. Діти не ходять на спеціальні заняття (музика чи мистецтво) до інших приміщень, а залишаються впродовж дня в своєму класі.

За сприятливої погоди після обіду під час цієї великої перерви діти гуляли на вулиці на шкільному майданчику. Якщо прохолодно, то діти перебували в класах. Вони за бажанням читали, малювали, грали в настільні ігри чи просто спілкувались.

Під час обіду і великої перерви вчителі за дітьми не наглядають. За дітьми дивляться асистенти або інші працівники школи. Вчителі в цей час обідають і відпочивають.

Обід і велика перерва були розведені в часі між паралелями, щоб не було натовпу в кафетерії та на шкільному майданчику. Тепер також діти виходять на вулицю окремими класами і зберігають соціальну дистанцію.

Перерв між періодами немає. Один період плавно переходить в інший. Колись мене це шокувало: як це — немає перерви? Потім я зрозуміла, чому це не травматично для дітей. Вони не сидять під час занять весь час за столами, а багато рухаються. У дітлахів є перерви на кількахвилинну гімнастику чи йогу. Частину занять раніше вони сиділи на килимку перед «розумною дошкою». Зараз діти сидять за столами по одному.

Після закінчення шкільного дня дітей, які користуються послугами шкільних автобусів, працівники школи розводять по автобусахи, всіх інших батьки забирають зі шкільного подвір’я, куди вчителі виводять кожен клас.

Щоб не було натовпу, цього року дітей з підготовчого до другого класу забирають о 13:40, а з третього до п’ятого — о 13:50.

Навчальні дисципліни

В першому-другому класі є наступні предмети: читання, писання, математика, природничі науки, соціальні науки, комп’ютерні технології, мистецтво, музика, фізичне виховання, танці і раз на тиждень спеціальне заняття на обрану тему: кулінарія, тваринний світ, підводний світ, відео і кіно, конструювання, наукові досліди — називається «кластер». Цього року кластерів немає, як немає музики і танців.

Додому задають небагато. Зазвичай це — 2-4 завдання з математики, інколи щось з письма. А от самостійно читати дитина має обов’язково. В другому класі щонайменше 30 хвилин. Діти ведуть щоденник читача, де записують, яку саме книгу вони читали.

Дистанційне навчання

Дистанційне навчання і весною, і тепер наша школа організувала дуже добре.

Для навчання онлайн школа обрала платформу Google Classroom. Для кожного класу вчителі створили окремий віртуальний кабінет, а для кожної паралелі — окремі кабінети для спеціальних дисциплін: музика, наукова лабораторія, фізкультура та мистецтво.

Розклад дистанційного навчання максимально наближений до звичайного графіку роботи школи. Весною наші діти вчились з понеділка по п‘ятницю з 9:00 до 12:20. В розкладі були всі предмети, як і в школі, тільки уроки були коротшими — 25 хвилин замість 45. Тепер заняття як в школі, так і дома тривають з 8:30 до 13:40.

Вчителі викладають завдання, інструкції до них та посилання на додаткові ресурси у Google Classroom. В коментарях до кожного завдання діти можуть поставити питання.

Щодня діти заповнювали google-форму, через яку адміністрація відстежувала відвідуваність. Якщо дитина пропускає онлайн заняття, батьки мають про це повідомити адміністрацію школи та вчителів.

Тим дітям, які не мали електронних пристроїв, школа або департамент освіти надали у користування під розписку iPad або MacBook. При цьому, у департаменті наголошували, що в сім’ї у кожного з братів/сестер має бути окремий пристрій. Весною ми цією пропозицією не скористались, а тепер взяли в школі Chrome Book для сина.

Домашні завдання потрібно виконувати відповідно до терміну, який вчителі вказують в Google Classroom. Майже кожне завдання вони коментують та дають рекомендації, що потрібно виправити чи вдосконалити.

Вчителі працюють з дому. А діти кожного дня мали змогу поспілкуватись між собою та з вчителями через відео-зустрічі. У порівнянні з весною зараз збільшили кількість інструкцій до уроків наживо. Раніше більше було в записі.

З будь-яких питань, які нам, батькам, незрозумілі, до вчителів та адміністрації школи ми звертаємось через Google Classroom та e-mail.

Весною кожного ранку до початку занять наші вчительки розміщували у Google Classroom слайд-шоу, в яких містилися аудіо- та відеоінструкції, всі дотичні лінки і посилання. Отже, батькам та дітям не треба було нічого шукати – лише клікати на посилання.

Моя роль у процесі онлайн навчання зводиться до того, що зранку я маю забезпечити заряджений та підключений до інтернету пристрій, інколи — роздрукувати якісь матеріали, сфотографувати виконані завдання і відправити їх у Google Classroom (часом син і це робить самостійно), піти з кімнати геть і не заважати.

На жаль, так було і є не в кожній школі. Наш особистий досвід показав, що дистанційне навчання може бути крутим, цікавим і корисним. І я не виключаю дистанційної чи змішаної форми навчання для сина в середній і вищій школі чи в коледжі. Але в початковій школі пріоритетним для нас і для сина залишається навчання наживо в школі. Наразі ми обрали змішану форму навчання зі сподіванням на повноцінне навчання в школі найближчим часом.

Комунікація батьків та школи

В нашій школі налагоджена дуже добра комунікація з батьками. Кілька раз на тиждень ми отримуємо розсилку електронною поштою від координатора по роботі з батьками. В розсилці містяться: оголошення про зміни, в навчальному процесі, якщо такі є; новини від міського департаменту освіти; нагадування про вихідні дні, канікули та інші дрібнички.

Також електронною поштою ми отримуємо листи від директора, від керівника шкільного офісу та інших працівників школи щодо тих чи інших робочих моментів. Наприклад, що в школі не працювала їдальня; що були навчання з пожежної безпеки; що необхідно поновити медичну форму у педіатра і т.д.

До цього тепер додали нагадування про опитувальник щодо стану здоров’я дитини. Його треба заповнювати на ті дні, коли дитина йде на навчання в школу.

Також ми отримуємо телефонні дзвінки (robo call) від координатора по роботі з батьками щодо термінових змін в роботі школи.

Раніше вчителі здебільшого спілкувались з батьками через листування електронною поштою. Тепер ми спілкуємось також і в Zoom.

Ми не маємо номерів телефонів вчителів. На початку навчального року, коли налагоджували змішане навчання, вчителі батькам телефонували, але номер завжди був прихованим.

В екстрених випадках батькам телефонують зі шкільного офісу. Робить це координатор по роботі з батьками чи шкільна медсестра. Наживо поспілкуватись з вчителями поки що не планується. Можна домовитись про зустріч онлайн. Батьківські збори тепер також віртуальні. Щотижня вчителі роздають та розсилають електронною поштою інформаційні листи із переліком домашніх завдань на тиждень та нотатками, що і з яких предметів вивчатимуть чи повторюватимуть впродовж тижня.

Коли діти перебувають в школі, вчителі складають в окрему папку «Home & Back» — «додому і повернути» інформаційні листи та домашні завдання.

Всередині папки є дві кишеньки: «Take home»/«забрати додому» — все, що є в цій кишеньці залишається вдома, та «Return to school»/«повернути до школи» — все, що є в цій кишеньці треба або підписати, або виконати завдання і повернути наступного дня до школи.

Деякі вчителі використовують додаток ClassDojo. Це окремий шкільний месенджер, дуже популярний серед вчителів і батьків у Нью-Йорку. Вчитель створює у месенждері окремий аккаунт і дає доступ до нього батькам з класу. Публікує там успіхи/неуспіхи учнів, фото, інформаційні повідомлення. Інформація щодо навчання/поведінки окремої дитини доступна тільки батькам цієї дитини.

Багато інформації від вчителів ми також отримуємо через Google Classroom. Тут вчителі розміщують розклад, всі необхідні лінки та паролі для навчальних програм.

А з цього року всі учні муніципальних шкіл Нью-Йорка отримали один обліковий запис, який дає доступ до всіх потрібних ресурсів: Google Classroom, Zoom, TeachHub, Office 365, G-Suite, електронні бібліотеки, табелі.

Дисципліна

За час навчання нашого сина в школі він жодного разу не поскаржився на те, що хтось з вчителів чи шкільного персоналу підвищував голос. Та й я такого не бачила за всі рази, коли бувала в школі чи їздила як волонтер з класом на екскурсії. Порушень дисципліни зі сторони сина також не було, тому я не знаю, які покарання можливі в школі. Батьки з інших шкіл розповідали, що за неналежну поведінку, наприклад, бійку, учасників можуть відсторонити від занять на кілька днів.

Булінг та інклюзія

На щастя, з булінгом зустрічатись не довелось.

Щодо інклюзивності, то всі школи в Нью-Йорку збудовані так, що до них без будь-яких проблем може потрапити дитина на інвалідному візку. У всіх школах є позначені відповідною піктограмою входи. Школа, в якій навчається наш син, є однією зі шкіл, в яких впроваджена спеціальна програма для дітей з аутизмом — ASD Nest. Деніел якраз вчиться за цією програмою. В класі є 3-4 дитини, які вчаться за програмою ASD Nest. Більшість часу вони вчаться разом зі звичайними дітьми, але, крім того, такі діти мають індивідуальний навчальний план. Зокрема, наш син має заняття в маленькій групі з логопедом та заняття з ерготерапії. У них невеликі класи — до 20 дітей та два вчителя в класі.

Чикаго

Світлана Угрин

Світлана живе у Чикаго, в неї четверо дітей: Олександру 16 років, він відвідує старшу школу, high school; Максиму — на днях буде 13, він у 7-му класі; Магдалині — 9, вона навчається у 4-му класі; Августині — 2 рочки, вона відвідує садочок. В Україні ніхто з них не навчався.

Автономія шкіл

Мої середні діти ходять в приватну католицьку школу. Старший теж до неї ходив, але там навчання до 8-го класу, то у 9-й він пішов до державної чиказької школи. В приватній — форма, у державних немає форми. В нашій школі форма є. Я цим дуже задоволена, діти з цього приводу не висловлюються. Програми здебільшого стандартні, але можуть бути якісь поправки в залежності від того, яка саме школа. В старшій школі діти вибирають предмети, які вивчають, але є певні вимоги стосовно кредитів по різних предметах для отримання свідоцтва про середню освіту. Наприклад, з англійської і математики повинна бути певна кількість кредитів. Англійську їм доводиться брати усі 4 роки старшої школи. Математику вони розподіляють на різні окремі курси.

Шкільний день і дистанційна освіта

Середні ходять до школи, тому що Чиказька архієпархія вирішила, що сім’ї повинні мати вибір: навчатися онлайн або ходити до школи (в масках і таке інше). У моєї доньки лише одна дитина в класі навчається онлайн, решта ходять до школи. Але це маленька школа. Що стосується державної — мерія Чикаго вирішила всі школи закрити, всі навчаються дистанційно наразі. Кожен муніципалітет сам це вирішує. Додому у порівнянні з тим, як ми навчалися в Україні — задають небагато. У старшій школі трохи більше мають роботи.

Дисципліна

У загальній картині у нас немає якихось тенденцій до крику й образ у стосунках дітей та педагогів. Мої діти навчаються в хороших школах, там є взаємна повага. Старший син ходить до державної школи, яка у десятці найкращих державних high school в Америці і перша в штаті Іллінойс. Там навпаки — всі занадто політично коректні. В релігійній школі теж усі дуже чемні. Але в бідних районах є школи, де ситуація значно важча.

Булінг та інклюзія

Американці дуже багато про це говорять, проводять бесіди і взагалі ця тема — трендова. Тут дітей заохочують повідомляти про різні порушення (що у нас вважається доносом). Дітей з особливими потребами у нас в школі немає. Для них є спецшколи, якщо йдеться про відхилення ментальне чи інтелектуальне.

Тести

В Штатах всі помішані на тестах. Їх тут проводять кругом і всюди. Діти мають загальний тест раз на пів року, коли результати відправляються кудись там на обробку і потім показують рівень дитини у порівнянні з загальним у країні і в штаті. Тестують англійську і математику. На завершення школи діти беруть SAT, типу ЗНО. За його результатами можна орієнтуватися в які коледжі потрапиш. Можна брати пробне ЗНО — PSAT, щоб зорієнтуватися, де ти є.

В школі працюють радники, які можуть обговорити з дитиною, що треба зробити, щоб мати кращі оцінки і результати. Є такі курси, які дають важливі практичні навички. Залежить від школи багато. Чи вчать тут основам професії — не впевнена, але якщо дитина чимось дуже зацікавлена, то може підбирати предмети у старшій школі, які її більше цікавлять. Олександр збирається навчатися на юриста. Він уже бере курси з певним прицілом. Наприклад, у старшій школі ти можеш брати курси підвищеної складності, які зарахуються в коледжі. Або по певній програмі брати додатково курси у коледжі. Він пробував себе у клубі дебатів, у клубі Mock trial (як у суді виступають). Є цілі змагання між школами і штатами.

Сіетл

Валентина Романова

Родина Валентини Романової мешкає у Сіетлі, на північному заході США. У неї двоє дітей: Тимур (10 років) та Теодор (2,5 роки). Старший син ходить до 4-го класу, до школи пішов вже в Америці.

Порівняння

Складне питання про те, де школа краще влаштована, багато чого залежить не від країни, а від конкретної школи. Однозначний плюс українських шкіл, на мій погляд, — можливість змінити школу за бажанням батьків. Тут із цим набагато складніше: школу можна змінити тільки при переїзді, або перейти з державної до приватної. Я сама з тих рідкісних екземплярів, які любили школу (але не уроки) і водночас мали купу проблем (зараз це називається булінг). Мені подобається система американських шкіл із максимальною орієнтацією на учня, а не на вчителя. У моїй школі вчитель позиціював себе саме так: ви прийшли у мій клас, я тут головний, тому ви будете відповідати моїм вимогам. В Америці головний — учень, а вчитель — представник сервісу надання знань, до того ж не застарілих.

За обсягом знань домінує, безперечно, українська школа, але за обсягом корисних знань, думаю, американська.. Про щастя та спокій дітей — це питання про кожну окрему школу, тобто про людей, які там працюють. Але очевидна відсутність «публічної порки»: ніхто не знає, які оцінки в сусіда по парті, батьківські збори проходять у режимі тет-а-тет (батьки одного учня+вчитель) — це безперечно є елементом психологічного комфорту.

Національні стандарти

Для шкіл є національна програма, від якої «танцює» вже кожна конкретна школа. Чим багатший район, тим сильніша школа. Якщо в районі живе багато іммігрантів з Індії та Китаю, школи будуть прямо топ, якщо мексиканці — школи дуже слабкі. Школи орієнтуються на освітні потреби конкретних учнів. Для того, щоб слідкувати за тим, чи мають учні стандартний рівень знань, існує щорічне тестування у кожному класі школи. Діти усіх шкіл країни отримують абсолютно однаковий тест. Кожні кілька років він змінюється (розробляє його один штат, потім інший і так далі).

Шкільна форма — прерогатива приватних шкіл. Тільки-но запитала в сина, якої він думки про шкільну форму: у жасі крутить головою.

Що діти роблять у школі

В нашій школі діти знаходяться з 9 до 15.30. Є перерви, уроки, обід. Як і в Україні, але сам процес набагато вільніший. Не хочеш іти на прогулянку — йди до бібліотеки, або на ось тобі футбол чи просто ходи по класу. Щоправда, треба відмітити — мій син вчиться у школі для обдарованих дітей, до них ставляться поблажливіше, тому що, виявляється, обдаровані діти в плані соціалізації бувають не дуже-то й обдаровані.

Дистанційне навчання — то катастрофа. Діти цілий день в Zoom, виконують якісь завдання, мало що контролюється. Якщо ти хочеш, щоб дитина вчилася — сиди біля неї. В нашій родині таке не працює, ми — яскравий взірець правила «хочеш зіпсувати стосунки з дитям, займися його навчанням». Вчителька телефонує і повідомляє, якщо бачить, що дитина відключає камеру або не здає завдання. Обсяг матеріалу трохи знижено на дистанційній формі навчання. В нашій школі задають додому зовсім небагато.

Група подовженого дня та гуртки

Багато залежить від школи. «Продльонка» є обов’язково, тому що діти до 12 років не можуть самі йти додому, або бути самі вдома, тому якщо батьки працюють, то дитина йде на групу продовженого дня. При цьому, її організовує не школа, а інша організація, але при школі. Екскурсії заплановані на рік уперед. Необхідна умова — вони повинні здійснюватися на шкільному автобусі. Торік я намагалася вмовити вчительку відвезти дітей на екскурсію до художнього музею, але вчителька відмовила: для цього треба замовити автобус, це коштує космічних грошей, а збирати гроші на позапланову екскурсію — протизаконно. В період пандемії, звісно, нічого цього немає.

Пріоритети освіти

Велика увага приділяється психічному здоров`ю дітей, тому, що є діти голодні в родинах — і їх треба нагодувати в школі. Здається, що пріоритетом є виростити активного члена суспільства з вираженою громадянською позицією, який сам може вирішувати, що для нього правильно, та знайти знання, які вважає потрібними.

Якщо не складеш фінальний тест — не біда. Можна здати його іншим разом, піти до коледжу за кілька років.

В американській школі дають набагато більше практичних знань. Діти вивчають природу рідного краю і одразу обговорюють проблеми, які з цим пов’язані, часто екологічні, наприклад, танкер розлив нафту, що будемо робити? Які бізнеси вже є, які ще можна відкрити? Наприклад, гори є — можна відкрити гірськолижний курорт. Є озеро — можна побудувати готель. Діти вчаться робити презентації. Є крути школи, в які вкладають гроші корпорації типу Microsoft, в яких діти вчаться робити проєкти для цих компаній, є така штука як заробляти гроші на власні проєкти. Але це в старшій школі. Діти вчаться жити у реальному світі, а не плавати в океані знань, які не розуміють як застосувати.

Штат Айова

Наталія Ясіновська

Наталія Ясіновська живе у штаті Айова, в неї двоє донечок: Марії – 17 років, а Юлії – 8. Обидві доньки з нульового класу (kindergarten, з п’яти років, але це вже не садочок, це нульовий клас у молодшій школі) навчаються в американській школі. Старша донька в Україні ходила в садочок. Менша зараз у третьому класі, старша – у дванадцятому, випускному.

У США усе дуже різниться від штату до штату. Це стосується і фінансування шкіл, і програм. Звісно, є питання, які вирішуються на рівні шкільного району: щодо початку/закінчення навчального року, гуртків, групи подовженого дня тощо. Навчальна програма затверджується відділом освіти штату, принаймні, що стосується обов’язкових курсів.

Де школа краща?

Важко сказати, яка школа краща – українська чи американська, тому що в обох навчальних систем є як переваги, так і недоліки.

Мені подобається, як організований навчальний процес у молодшій школі. Діти навчаються через гру, особливо у нульовому-першому класі. У першому класі їх не примушують писати писаними літерами, прописи – це вже третій клас, коли школярі більш впевнені, терплячі, у них краще розвинена дрібна моторика та уважність. У підручниках і робочих зошитах багато ілюстрацій.

Частина уроків проходить з ноутбуками чи планшетами, де вони грають у математичні, граматичні чи інші навчальні ігри. Переходять на вищі рівні, заробляють бейджики тощо. Тобто знову ж таки, вчаться через гру. За помилки не сварять, учителі підтримують і заохочують працювати над собою, вдосконалювати навички і вміння.

Молодші школярі двічі на день бавляться надворі на майданчику (за гарної погоди) або всередині, якщо надто холодно чи дощ. На фізкультурі – грають у рухливі ігри.

Напевне, у нас важливо не напхати в дитячі голови побільше фактів, а навчити шукати інформацію й аналізувати її. Крім того, навчити не лише вчитися, а й розвантажуватися, саме для цього й потрібні ігри – розвантажити мозок, перемкнутися на іншу діяльність.

Щодо старшої школи, мені бракує в програмі літератури як окремого предмета. Старшокласники читають художню літературу в межах мовного блоку, але це може бути одна книжка за чверть, наприклад. Звісно, вони її дуже детально розбирають, та все ж, як на мене, цього замало. Як замало і наук природничого блоку (фізика, хімія, біологія).

У школі, де вчаться мої доньки, форми як такої немає, хоча є певні обмеження. Наприклад, не вдягати до школи штани від піжами, надто короткі спідниці, майки з тонкими бретельками. Після такої свободи діти, певне, не захотіли б носити форму.

Як діти обирають навчальні предмети

З іншого боку, важливо, що старшокласники самі формують свій розклад. Окрім обов’язкових предметів, вони можуть обирати предмети, які їм цікаві. Немає прив’язки до конкретного класу, один і той самий предмет можуть слухати і десятикласники, і дванадцятикласники. Часто школи співпрацюють з коледжами і пропонують їхні курси. Зараз – онлайн, у часи до пандемії школярі могли їздити на пари в коледж.
Це гарна нагода розібратися з тим, якою ти бачиш свою майбутню професію. Медицина? Історія? Криміналістика? Можна прослухати один чи кілька курсів з певної спеціальності й зрозуміти, що тобі (не) подобається насправді. До того ж, це економія коштів (ці курси оплачує школа) і часу, бо згодом їх можна зарахувати уже в коледжі/університеті.

Розклад і дистанційне навчання

Уранці дітей приводять чи привозять до школи (на 8.15). Якщо діти живуть далі, ніж за милю від школи, їх підбирає/завозить після школи шкільний автобус. У школі можна поснідати (якщо прийти завчасно). У молодшій школі досить фіксований розклад. Щодня – літературне читання й мова, математика, природознавство, суспільствознавство, що другого дня – фізкультура, музика й образотворче мистецтво.

На дистанційному навчанні діти мають інструкції з кожного предмету на щодень. Переглядають навчальні відео й записують свої, грають в ігри, виконують завдання у різноманітних навчальних програмах, на папері. Виконані на папері завдання раз на тиждень заносимо до школи і забираємо теку з новими роздруківками. Раз на тиждень маємо відеорозмову з учителькою. Якщо щось незрозуміло – перепитуємо електронною поштою. Зазвичай, учителі швидко реагують.

У молодшій школі дуже рідко дають домашні завдання. Здебільшого – прочитати й обговорити щось із батьками. У середній і старшій школі протягом дня виділяється час на виконання домашніх завдань, хто не встигає – виконує вдома. Насправді багато домашніх завдань дають саме в старшій школі, бо ж навчання – то вже не гра.

Гуртки, спорт, екскурсії

Можу розповісти про нашу школу, бо то також відрізняється від школи до школи, від штату до штату. До Ковіду у молодшій школі було щось схоже на українську групу подовженого дня, це було безкоштовно, бо наша школа виграла грант. Що буде далі? Певне, подаватимуться на інший грант. Кажу просто, що це не за рахунок школи.

У молодшій школі екскурсії безкоштовні. Вони їздять на ферми, у музеї, на пожежну станцію, пошту тощо. У середній-старшій школі ситуація інша, бо на екскурсії вони їздять далі. Частину оплачує школа, частину оплачують за рахунок різних фандрейзерів (діти продають заморожену піцу, печиво, влаштовують благодійні марафони тощо), решту доплачують батьки. Але фандрейзери – це також, звісно, доковідна історія.

Для дітей молодших класів гуртки поза школою, платні. У середній уже більше при школі – театр, спортивні секції (волейбол, баскетбол), хор і ансамбль – частина навчального процесу (але це на вибір, необов’язково). Старша школа пропонує велике розмаїття гуртків, секцій і клубів: американський футбол і звичний нам футбол, баскетбол, волейбол, біг, боулінг, чірлідинг, танці; арт-клуб, мовні клуби, письменницький гурток. Усього не перерахувати, знайдеться на будь-який смак. Але, знову ж таки, вибір відрізняється від школи до школи.

Шкільний спорт у США – у великій пошані, особливо американський футбол. На ігри приходять вболівати не лише батьки чи однокласники, стадіони забиті. Турніри між школами – обов’язкова і дуже важлива частина шкільного життя.

Відносини учнів та вчителів

Вчителі не дозволяють собі ображати учнів. Якщо про щось подібне дізнається адміністрація – учителя звільнять. А взагалі, дивуюся терплячості, витримці й привітності вчителів. Я зараз допомагаю з навчанням онлайн одній досить спокійній дитині (маю на увазі меншу доньку), то не завжди вдається стримати емоції, а вони працюють з двадцятьма «гавриками» і терпляче пояснюють.

Якщо ж трапляється, що хтось із учнів сказав щось прикре вчителеві, на нього чекає розмова з директором. Далі – розмова батьків з директором і відсторонення від навчання на кілька днів/тижнів. У старшій школі кожен день важливий. Якщо ти пропустив школу – не можеш приходити на тренування, пропускаєш тренування – не будеш грати.

 

Фото з особистих архівів героїнь.

Мы в Facebook