Немовля, малеча, підліток: 10 лучших мыслей из книги Ларисы Шрагиной

Советы на вес золота от мамы-психолога

Что посоветует психолог? А другая мама? А если бы другая мама была еще и психологом? Лариса Шрагина — мама двоих детей и известный психолог, написала еще одну книгу, в которой подробно анализирует не какие-то абстрактные понятия возрастной психологии, а конкретные ситуации, возникающие в большинстве семей, в которых есть совсем малыши, ребята постарше и подростки. Книга вышла в издательстве «Брайт Букс Паблішінг», мы предлагаем 10 самых интересных, на наш взгляд, мыслей из этой книги и небольшой комментарий автора, который будет интересен родителям школьников.

shragina_cover-1

Дитяча агресія

Що ж у поведінці дітей може бути сигналом, на що треба звертати увагу? Несприятливими вважаються такі прояви поведінки дітей: агресивність щодо незнайомих людей або авторитетних для них осіб; імпульсивність і неслухняність; самовпевненість і зневага до почуттів оточення; брак очевидної реакції на похвалу і заохочення; серйозне відставання у засвоєнні шкільних знань. Агресивну поведінку часто пояснюють потребою дитини в лідерських рисах — самоствердитися, бути першим і найкращим серед однолітків. Таке прагнення, до речі, стимулюється сучасними ринковими (економічними) відносинами. І в результаті люди, прагнучи за будь-яку ціну виграти в якійсь ситуації, не гребують жодними засобами для досягнення мети…

Повага

Уміння ладнати з людьми (…) здобувається насамперед у спілкуванні дитини з батьками, тож від самого початку батьки мусять не допускати зневажливого ставлення до себе та своїх потреб. Не забувайте: дитина постійно перевірятиме вас на міцність. Тому твердо кажіть «ні», коли малюк порушує ваші особисті межі або встановлені вами заборони, — тоді він навчиться поважати інших людей і їхні межі. (…) Проте батьківських обов`язків стосується ще одне правило: не підпадати під емоції та демонструвати взірці поведінки. І якщо дитина, роздратована та ображена, починає вас якось зачіпати або ображати, слід негайно поставити її на місце. По-перше, хтось мусить бути розумнішим. А по-друге, поясніть їй, що ви теж людина.

Підліток

Формуйте в дитині ресурс довіри до вас. Дайте їй зрозуміти, як важливо ділитися власними проблемами, щоб розв`язати їх спільними зусиллями близьких і рідних. Говоріть з нею про те, що відбувається у вашому житті, про свої почуття і стосунки з людьми, про свої труднощі, обговорюйте проблеми, цікавтеся її думкою, розповідайте також про те, як ви з ними справляєтеся.

Криза семи років

За час кризи семи років з`являється нова риса особистості дитини — наявність у неї внутрішнього життя. Це означає, що зовнішнє життя дитини (тобто життя, доступне для спостереження) уже буде не таке, як внутрішнє, — втрачається мила дитяча безпосередність. І хоча впродовж молодшого шкільного віку дитина ще зберігатиме неабияку відкритість, прагнення виплеснути емоції на дітей та близьких, однак уже виникає бажання приховати свої справжні почуття, переживання і сумніви.

Адаптація до школи

Адаптація дитини до школи, до змінених умов життя найінтенсивніше проявляється упродовж першого півріччя і, залежно від стану її здоров`я, може минати по-різному. Критеріями, за якими оцінюють цей процес, слугують три основні параметри: як змінюється працездатність дитини, показники її здоров`я, як вона засвоює навчальний матеріал.

Мене у школі дражнять!

Прищеплювати дітям уміння постояти за себе потрібно з раннього віку. І найважливіше — не допустити, щоби стан жертви згодом перетворився на набуту поведінку. Адже є діти, яких не дражнять. Я поставила групі 11-річних дітей запитання: «Як ви поводитеся, коли вас дражнять?» Найголовніше, одностайно відповіли вони, не звертати уваги, не показувати, що тобі образливо. (…) Допоможіть дитині потренуватися в певних формах поведінки: високо тримати голову, стояти прямо, дивитися кривднику в очі, говорити лише чітко й упевнено. Пам`ятайте, важливіше, як діти говoрять, ніж те, що вони говорять, тому потренуйтеся в переконливих інтонаціях.

Правила ставлення до дитячого болю

Той факт, що дитині боляче, зовсім не означає, що з нею відбувається щось погане. Найімовірніше, зовсім навпаки: вона вперше по-справжньому стикається з реальністю.

Чому підліток важкий?

Є думка, що труднощі з пілітками перебільшені! І мій досвід роботи це підтверджує: 80% родин успішно долають кризу підліткового віку як перевірку якості стосунків між батьками й підлітками. Серйозні проблеми виникають зазвичай у тих родин, де і до підліткового віку були якісь складнощі у стосунках між батьками й дітьми.

Коли важко: «не можу!» чи «не хочу!»

Діти прагнуть уникати виконання своїх домашніх обов`язків, доки особиста відповідальність за роботу не стане нормою поведінки. Із уявлення про норму в дитині має розвинутися розуміння найголовнішого: кожна людина сама відповідає за своє життя і свої проблеми.

Роздратуванню — ні!

Чому дратівливість і гнів не сприяють досягненню мети, яку ви ставите як виховну, а навпаки — руйнують ваше взаєморозуміння з дітьми? Коли ми розлючені, чільним у наших словах є вимога досконалості. (…) Діти мають право бути іншими — ну хіба ви є цілковитою копією власних батьків чи їх ідеалів?

circle-15Лариса Шрагина — психолог, кандидат психологических наук, доцент кафедры социальной и прикладной психологии Одесского национального университета, автор многих книг о воспитании

Что делать родителям, если адаптация к первому классу проходит плохо? Из школы в садик не заберешь, нагрузка у всех одинаковая: как родителям «разгружать» ребенка, как ему помочь?

Ответ на такой вопрос требует очень индивидуального подхода. Поэтому у названия книги есть подзаголовок: «Формулы мудрого воспитания». Мы, родители, должны учитывать индивидуальные особенности личности ребенка и ситуации, в которой он находится, образ жизни, которого придерживается семья. Конечно, начинаем с главного, — состояние здоровья ребенка и полноценный по количеству и качеству сон, так чтобы ребенок просыпался сам и в хорошем настроении!
К сожалению, я часто сталкиваюсь с тем, что в целом режима дня и сна родители могут не придерживаться. Когда я на уроках вижу вялого, уставшего ребенка, то первым делом спрашиваю, в котором часу он лег спать. Возможно, ребенок еще нуждается и в дневном сне. Поговорите с ребенком – подружился ли он с одноклассниками, как воспринимает учителя. Важно понимать, усваивает ли ребенок учебный материал и, если возникли трудности, то нужно обратиться к школьному психологу. Я придерживаюсь мнения, что первоклассникам, которым дают домашние задания, надо помогать: вместе планировать последовательность выполнения и, даже если у ребенка хорошо все получается, то находиться с ним рядом. Выполнение уроков не должно растягиваться – обязательно должно остаться время на любимые занятия ребенка. Хорошо бы, чтобы и делать уроки ребенку нравилось.

Что делать, если ребенку скучно в школе?

Если ребенку скучно в школе, то, скорее всего, это  результат того, что ребенок пошел в школу после курса «Подготовка к школе», которая для таких детей, к сожалению, играет отрицательную роль – там они изучают то, что входит в программу первого класса (а иногда и больше), и, конечно, просто присутствовать на уроке им уже неинтересно… В результате ребенок может на этом этапе начать все делать спустя рукава, потом это может стать привычкой… Попробуйте сделать акцент на других показателях, ведь есть очень много интересных занятий, которые так важны для этого возраста! Предложите: «Это нетрудное для тебя задание, давай его сделаем быстро и красиво, тогда ты сможешь собрать модель, больше поиграть в любимую игру, погулять с друзьями и так далее». Есть ли у ребенка дела, ради которых можно постараться? Например, пойти на тренировку, в кружок, где ему интересно. Еще лучше, если он освободит время для ваших совместных дел: пойти на концерт или в музей, погулять по парку, выехать за город…

Новая программа начальной школы предписывает не ставить детям оценки, но многие родители считают, что без них — нет стимула учиться. Как вы считаете?

В отношении оценок для младших школьников – да, в этом году оценивание в «форме оценок» отменили. Основание чисто психологическое: в этом возрасте идет формирование самооценки, и дети очень чувствительны к тому, как их оценивает учитель. «Публичность» этого оценивания должна уменьшиться так, чтобы это не отражалось на развитии личности ребенка, у которого не всегда все хорошо получается. Я думаю, что хороший учитель найдет индивидуальные способы дать ребенку обратную связь при оценке его знаний.

Беседовала Татьяна Гордиенко

— Читайте также: «Тато в декреті»: 10 самых ярких мыслей из книги Артема Чапая

Мы в Facebook