Нова книга Ірени Карпи «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете»

Ексклюзивний уривок з підручника для тих, хто хоче білу сукню і фату

28.09.2020

Є таке жартівливе прислів`я про те, що один раз заміж виходять лише ліниві жінки. Звісно, буває, що вражень від першого шлюбу так багато, що він стає й останнім, але це не узагальнення. Розлучення — не вирок, не діагноз. Насправді, ніхто не пропаде без повторного шюбу. Але якщо полюбляєте «ходити заміж» — ідіть скільки хочете. Проте хіба це отак просто? Ірена Карпа, письменниця й любителька білих вельонів, вважає, що так. Вийти заміж — просто. І дає цікаві поради у дотепній книжці «Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете». Читачі WoMo мають можливість зазирнути під вельон, тобто під обкладинку майбутнього бестселера, і прочитати уривок.

Які моделі поведінки — точно не наш метод?

1. Скандальна баба з радянськими замашками «ти мнє должен» і «мнє мало»

2. Женщіна-кіся, покірна й інфантильна, яка «без мужа не проживе». У мене була одного разу така «попередниця». Так звана «модель», що з’являлася на сторінках максимум свого інстаграму. Улюблена програма по ТБ — реалітішоу «Дом-2». Улюблена книжка — та, що красіво виходить на фотках. Улюблене заняття — мірятися діамантами з іншими такими самими жонами. Мрія — джип із білим шкіряним салоном, бо в чорному вона «плоха смотріцца». І хоча на момент нашого розставання з ним той мен забрав її назад — «Ти ж Карпа, ти і сама проживеш, і дітей витягнеш, а вона у мене дурочка, сама нічо не вміє, ні дня не працювала!» — станом на зараз цю «модель» просто замінили на таку саму, але новішу.

Наш із вами варіант, скоріш за все, простий і «європейський»: ми соціально активні. Нам потрібен партнер не для галочки і «що люди скажуть», а для щастя, сексу, спілкування й задоволення. (Згадаємо тваринну біологічну схему: самець завойовує самицю, а самиця вибирає з кількох самців. Самиця випромінює секс. Але їй пофіг на самця — вона за ним не бігає). Рецепт правильного пофігу простий і неодноразово тут згаданий: бути зайнятою собою і кайфувати від свого життя. При цьому не обов’язково бути ні капєц красивою (скільки самотніх красунь ми знаємо?), ні дико багатою, ні з Нобелівською премією. Можна хоч фіранки цілий день фігурно розвішувати й плести макраме, якщо це приносить кайф і додає ресурсу.

Звісно ж, це нелегко. Але так само нелегко було навчитися керувати автівкою, вивчити іноземну мову чи написати диплом. Стати такою жінкою — просто ще одна технічна навичка. Тож спробуйте відсторонитися й прийняти це як мікропрактику: енергію закоханості в мена щодня потрошечку вкладайте в себе, а не в очікування, що мен зробить те, про що ви мрієте. І не приведигосподи вкладати цю енергію в самоколупання на тему того, що ви десь щось колись неправильно зробили і ваш «поїзд пішов». Минуле вже в минулому, майбутнє ще не настало. Живіть тут і тепер. Дивіться на небо, споглядайте кольори, вдихайте запахи свіжої випічки, слухайте сміх незнайомих дітей і шум води в фонтані. Скільки щосекунди може бути занять, кращих, аніж паритися, бо «він не дзвонить» чи через ще якусь сраку-мотику! І що більше ви практикуватимете цю вправу (так-так, майндфулнес, перебування тут-і-тепер, теж корисна практика), то швидше він або подзвонить, або кусатиме лікті, що так швидко став для вас не надто актуальним. І що ви, така крута, пішли вперед.

Так, я розумію, що звучить все значно простіше, ніж робиться. Що ж, якщо у вас із практикою майндфулнес не складається, спробуйте перехитрити власні лінощі. Здобувайте всі ті круті навички і вміння типу для того, щоби сподобатися мужику. Мовляв, ви розберетеся в його зацікавленнях, ці зацікавлення стануть вашими спільними, буде про що поговорити ввечері біля каміна, бла-бла-бла. Таким чином усі ті нав’язливі думки про чоловіка трансформуються у вдосконалення і так уже майже досконалої вас. Мужик любить яхти? Тепер ви знаєте все про цей спорт і не тільки щоглу від кіля можете відрізнити. Він випендрювався перед вами знанням сучасної літератури? А ви побували на парочці живих презентацій, і тепер омріяні ним письменники вечеряють у вас вдома (А шо? Я б от прийшла, якшо шо). Він мріяв про поїздку в Аргентину? Ха! Ви вивчили іспанську мову, дізналися найкращі адреси стейкових ресторанів у Буенос-Айресі й наосліп орієнтуєтеся у винній долині Мендоса. Бо вибачте мені — цей об’єкт вашого страждання (мужик тобто) може в силу обставин канути колись у Лету, а от всі круті набуті навички залишаться з вами назавжди.
Тож ніколи, ніколи не буває зайвим вкластися у своє навчання, зовнішність, організацію житла своєї мрії чи в натхненне заробляння бабла.

І потім самі сміятиметеся: наче ж робили все це задля мужика, а жити краще стало вам.

Ну, все це в довгостроковій перспективі, справедливо зітхнете ви, поки ґуґлитиме курси кайтсерфінгу в Марокко. Добра новина: в короткостроковій це працює так само. Бо коли ми займаємося чимось цікавим, коли ми захоплені й наші очі сяють, у нас дещо більше сексуальності, ніж поки ми сидимо як зажурені альонушки і гриземо собі нігтики в очікуванні, коли ж він зайде до нас на борщик*. (Ліпше самі смачного борщику поїжте, він у нас — об’єкт культурної спадщини ЮНЕСКО, між іншим).

Коротше, все просто і деколи складно: перестати бути Понурим Гівном (ПГ). Для чекінгу і швидкого припинення цього стану підійде вправа, яку психологи радять для дітей. Щонайменше п’ять разів на день спитайте себе: мені зараз добре чи зле? І якщо добре — зрозумійте чому. А якщо зле — то як це виправити.

Бо одну й ту саму ситуацію можна трактувати з протилежних боків. Наприклад, от іду я зараз під дощем сутінковим Парижем, і мені так добре в цьому місті світла, і ліхтарі відблискують у калюжах, і бачу я те, чого не бачать заклопотані перехожі під своїми парасолями, і яка я молодець, що випхалася з дому. Цей самий епізод розглянемо з точки зору ПГ: бляха, понесло ж мене десь по цьому сраному дощу, вже всі капці мокрі, зашибісь яка якісна шкіра, дизайн срака-банька, люди ці прибацані, злі, парасолями один одному очі виколоти ладні, і Парижа ні чорта не видно, щоб він узагалі пропав зі своїм кліматом!

Тут уже вам вирішувати, як розрулити ситуацію. Повернутися додому залягти в гарячу ванну, купити пару гумових чобіт і радісно стрибати по калюжах, вибрати найближче кафе й напитися там кальвадосу чи таки забити на мокрі ноги й пишатися собою, бо ж далеко не кожен здатен, як писав класик, розгледіти у тих калюжах небо. (Блін, у мене всі варіанти якісь життєрадісні. Понуре Гівно ж просто ходить, ниє, нічого не робить і звинувачує весь світ, що всьо не так, як треба).

 

* Апологія борщикам. Якщо ви любите їсти і готувати їжу — гуд фор ю. Не читайте. Я теж люблю, і це завжди мені робило добру послугу. Це для мене — творчість, і в поганому настрої я не готую. До того ж я рідко готую щось, що потребує стояти «два-трі часа у пліти», як нам зверхньо заявляють деякі безрукі жіночки, аби виправдати свою пристрасть до розморожених готових страв. Мої страви смачні, свіжі, здорові й, за винятком яловичини по-бургундськи у вині (щоправда, вона спокійно тушкується кілька годин у казанку з овочами без моєї участі), готуються хвилин двадцять максимум. Я не печу солодкого — не моє це. Не люблю його, мій жир до мене і через смачне бухлішко прийде. Але бабоньки, не будьте дурні й не нехтуйте цим інструментом: запекти дораду в травах чи зробити овочі стир-фрай може кожна йолопиня. На крайняк скачайте мобільний додаток із рецептами (є купа простих і для чайників). Знадобиться, чесне слово. Бо колись у старості мине і секс, і всьо отето вот — а хавчичок смачний залишиться…

 

Ціна книги: 220 грн.

Де придбати: yakaboo.ua

 

Новини партнерів