Життя української зірки театру й кіно було сповнене злетами та падіннями, поразками й перемогами. Хоча чий шлях суттєво відрізняється від її шляху? Їй присвячували вірші, портрети та п’єси. Наталію Ужвій порівнювали з Марією Заньковецькою. Проте кожна з них йшла своїм шляхом і рятувала до своєї особистої мети. Одна з найкращих актрис України мріяла вчителювати. Але доля розпорядилась інакше. Наталія Ужвій стала зіркою українського театру та кіно, чий талан відзначили навіть за межами батьківщини.
Шлях до театру
Майбутня акторка народилася на Волині. А другою своєю батьківщиною вважала Золотоношу. Велика родина Ужвій потрапила туди за часів Першої світової війни.
Молода вчителька Наталя Ужвій спочатку навчала дітей грамоті у Михайлівщині, а згодом – у школі в Золотоноші. Саме тоді вона й долучилася до самодіяльного театрального колективу. Тоді він розміщувався у теперішньому золотоніському будинку культури. На тій сцені вона дебютувала влітку 1916 року в ролі квартирантки в п’єсі «Мораль пані Дульської». Унікальний дар перевтілення, реальність гри, непересічний талант – це відразу помічали й колеги по театру, й глядачі.
«Ми голодували, були роздягнені, але не полишали своєї улюбленої справи, грали на сцені», – згадувала пізніше ті роки Наталія Ужвій.
У грудні 1921 року Наталя Ужвій вирушає до Києва. Золотоніський відділ освіти направив її на курси режисерів драмгуртка. Її відрядження тоді підписав повітовий комісар народної освіти Іван Мойся. Пізніше він став відомим українським прозаїком Іваном Ле. А в Києві ще один уродженець Золотоноші поет Микола Терещенко знайомить Наталію з керівництвом Драматичного театру імені Шевченка. Після акторських проб її запросили у професійну трупу. А згодом стала провідною акторкою Одеського державного українського драматичного театру.
Читайте також: Інгрід Бергман: скандальний роман голлівудского янгола
Королева сцени
З театру імені Шевченка Наталія Ужвій потрапила до Харкова, у театр «Березіль». І майже десять років вона працювала під керівництвом Леся Курбаса.
А у 1926-му Лесь Курбас запросив її до свого театру «Березіль», де вона зіграла більше 30 ролей. Її гра вражала реалістичністю: вона не просто грала, а створювала образи, наповнювала свого персонажа почуттями, оживляла. І це викликало захват у глядачів. Павло Тичина обожнював акторку й не пропускав жодної прем’єри за її участі.
Однак, попри шалену популярність, Ужвій скуштувала й важкий тягар існуючого режиму. Через шантаж малим сином вона була змушена разом із іншими акторами «Березоля» підписати лист-наклеп проти наставника театру Леся Курбаса. Загалом з усієї трупи, яка складалася з 67 акторів, на захист режисера тоді стали тільки три особи. Ужвій серед захисників не було.
В 1936 році вона перейшла до Київського театру імені Івана Франка. За кілька років потому Гнат Юра вперше здійснив постановку п’єси Івана Франка «Украдене щастя» на сцені. Тоді постановка п’єси вважалася «не сценічною». «Украдене щастя» на довгі роки стало візитівкою для театру. У ті часи грало блискуче тріо: Амвросій Бучма, Наталія Ужвій і Віктор Добровольський. «Украденим щастям» відкрив гастролі Театр ім. І. Франка в червні 1941 року в Москві, потім цю виставу показували в евакуації в Ташкенті. А коли визволили Київ, то саме з цієї вистави почалося післявоєнне життя колективу.
Читайте також: Перші: «баронеса з пензлем» Тамара де Лемпіцька
Яскраві кіноролі
Ужвій була зіркою театру, у першу чергу легендарного харківського «Березоля» Леся Курбаса. Але справжню славу їй принесло саме кіно. На екранах вона дебютувала в 1926 році роллю польської шпигунки. Того ж року вона зіграла в історичному блокбастері, одній із найдорожчих стрічок того часу «Тарас Трясило».
Однією з найвідоміших кіноробіт Наталії Ужвій стала роль Олени Костюк у фільмі у фільмі «Райдуга» Марка Донського.
«Я знімав фільм про українську Мадонну», — писав режисер. А Наталія Ужвій неодноразово казала, що ця «роль стала частиною її душі».
Стрічка була відзначена у США головним призом Асоціації кінокритиків як кращий іноземний фільм в американському прокаті. Тоді на Бродвеї за квитками на цей фільм стояли величезні черги.
Читайте також: Перші: як Гертруда Едерле стала символом жіночої сили й перемогла Ла-Манш
Життя в мистецтві й поза ним
Для Наталії Ужвій воно було щасливим і важким одночасно. І це перегукується із її особистим життям, у якому не обійшлося без трагедій. В 1937 році був репресований і розстріляний її чоловік, відомий поет-футурист Михайло Семенок. В катівнях НКВД загинули двоє її братів. А в 1951-му у віці 24-х років помер від менінгіту її єдиний син Михайло.
Наталія Ужвій з чоловіком і сином
20 ролей у кіно та близько 200 – у театрі, нагороди й звання, перелік яких не вкладається на одну сторінку. Герой соціалістичної праці, народна артистка СРСР, тричі лавреатка Сталінської премії, лавреатка державної премії імені Тараса Шевченка. Її іменем названі вулиці в Києві й Харкові та Дім ветеранів сцени під Харковом.
Відомий скульптор Матвій Манізер, автор харківського пам’ятника Тарасу Шевченку, свою Катерину творив з Наталії Ужвій. Так він увіковічнив знайомі риси у камені.
Акторка в образі шевченківської Катерини
«Я віддала все своє вміння у роботі зі створення пам’ятника. Я не позувала, а грала Катерину», — згадувала про ті часи акторка.
Сцена з вистави за п’єсою О.Є.Корнійчука «Калиновий гай», 1959 рік
І сьогодні в театрі імені Івана Франка на стінах у фойє – ціла галерея її світлин. Вони назавжди зафіксували епізоди її ролей. Гордовита аристократка і проста селянка, революціонерка й королівська особа, лікарка, архітекторка й партизанка – це все вона, талановита й неймовірна Наталія Ужвій.
Наталія Ужвій – перша українська акторка, фільм за участі якої був відзначений головним призом Асоціації кінокритиків США та вищою премією Daily News за кращий фільм в американському прокаті 1944 року. Також фільм «Райдуга», де блискуче зіграла знаменита українська актриса, отримав премію Національної ради кіноглядачів Сполучених штатів Америки.
Вона тричі виходила заміж. Але особисте щастя знайшла в шлюбі зі своїм колегою Євгеном Пономаренком. Вони були нерозлучними до останніх днів життя. Із взаємним коханням, теплом та ніжністю. Двері їхньої квартири завжди були відчинені для друзів, колег і родичів. Наталія Михайлівна була вправною господинею, любила і вміла готувати та пригощати.
1969 рік
«Не вважайте ніколи свою роботу завершеною. Ніколи не заспокоюйтесь на тому, що вже досягнуто. Де настає спокій – там кінець творчості та мистецтву», — ця фраза стала життєвим кредо актриси.
Останні роки життя Наталія Ужвій намагалася боротися з онкологічною хворобою. У квітні 1986 року вона в останній раз вийшла на сцену у виставі «Ретро».
Читайте також: Ганна Барвінок — magnum opus Пантелеймона Куліша
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
