За часів, коли представниці слабкої статі могли лише мріяти про якісь рівні права з чоловіками, Неллі Блай пройшла вогонь, воду й мідні труби. Авантюрна репортерка не тільки писала гострі матеріали. У пошуках цікавого матеріалу вона побувала у божевільні, а потім стала першою людиною, яка обійшла Землю за 72 дні.
«Самотня сирота»
Елізабет Джейн Кокран виросла у багатодітній сім’ї. Батько рано помер, і грошей завжди не вистачало. Після школи дівчина мала намір стати вчителькою, та не змогла сплатити навчання навіть за один семестр. Проте вже у той час вона виявила у себе потяг і певні здібності до писання. Відтоді вона почала замислюватися над тим, як отримати роботу у якійсь газеті. Незабаром їй це вдалося.
Елізабет Джейн Кокран у 1880-х роках
Pittsburgh Dispatch вийшла стаття про жінок та їхні ролі у суспільстві. Йшлося про те, що жінки годяться тільки для дітонародження та домашнього господарства. Дівчина так обурилася, що надіслала до редакції листа за підписом «Самотня сирота». У ньому вона рознесла матеріал в пух і прах. І редактор видання вирішив, що цей запал варто спрямувати у продуктивне русло. Так Елізабет зарахували до штату.
Читайте також: Перші: як Амелія Ергарт боролася за права жінок і першою самотужки перелетіла через Антлантику
Поява Неллі Блай
Перша стаття новоявленої журналістки розповідала про працівниць Піттсбурга. Другу вона присвятила розлученням. І саме під час роботи над нею Елізабет вирішила обрати псевдонім Неллі Блай. Так називалася популярна на той час пісня Стівена Фостера. Дівчина продовжила висвітлювати гостросоціальні теми. І це не всім подобалося. Після кількох гучних публікацій редактор під тиском місцевих еліт все ж таки спрямував зусилля підлеглої на звичні жіночі сфери — моду, світське життя й садівництво.
Проте Неллі цього було замало. Їй виповнився 21 рік, коли вона вирушила до Мексики як іноземна кореспондентка. До неї ніхто з жінок не робив нічого подібного. Звідти вона планувала надсилати до редакції звіти про життя місцевих жителів. Спочатку з нею поїхала мати. Та невдовзі вона вирішила повернутися додому. Неллі поїхала далі сама, що теж було нетиповим випадком для тих часів.
Репортерка надсилала до редакції розповіді про місцеві звичаї та їжу, про бідність, корупцію й важке становище бідняків. Врешті, уникаючи арешту, вона була змушена тікати з країни. А її статті згодом були опубліковані окремою збіркою під назвою «Шість місяців у Мексиці». Після цього Неллі переїхала до Нью-Йорка і влаштувалася у The New York World, який належав Джозефу Пулітцеру.
Читайте також: Перші: як Барбара МакКлінток присвятила все життя кукурудзі та стала Нобелівською лауреаткою
«Десять днів у божевільні»
Родоначальник жовтої преси оцінив прагнення й талант молодої репортерки. А вона одразу запропонувала ідею — спробувати зібрати матеріали про сумнозвісну психіатричну лікарню на острові Блеквелл. Чи варто казати, що Неллі впоралася з цим за півтора тижня. Вона прикинулася божевільною і вдала, ніби розуміє тільки іспанську мову, обдуривши поліцію, суддів і лікарів. Її визнали душевнохворою і відправили до лікарні.
«Я намагалася пригадати все, що читала про поведінку психічно хворих. Насамперед широко розплющені очі. Я розплющувала очі так широко, як тільки могла, і, не кліпаючи, вдивлялася у саму себе», — згадувала журналістка.
Щоб вибратися звідти, їй потрібна була допомога адвоката. Через 10 днів Неллі вже була в редакції і працювала над розгромною статтею. Жахливі умови життя пацієнтів, ставлення персоналу й знущання — Неллі нічого не замовчувала. Згодом вона написала книгу «10 днів у божевільні», яка мала ефект вибуху. Влада була змушена вживати екстрених заходів щодо реформування фінансового забезпечення божевільних будинків та системи охорони здоров’я загалом. А Неллі Блай здобула визнання та славу справжньої репортерки. Відтоді її почали називати Леді Сенсація.
Читайте також: Жінки, які змінили світ кулінарії: п’ять новаторок, що надихають
Виклик Фолеасу Фоггу
Ідея обійти планету менш ніж за 80 днів виникла у Неллі Блай випадково. Невдовзі вона вже пропонувала її редактору — перевершити рекорд героя книги Жуля Верна, здійснивши подорож навколо світу. 14 листопада 1889 року Неллі вирушила в дорогу з однією сумкою, парою суконь, комплектом білизни та плащем. У Франції на неї чекав сам Жуль Верн, який благословив її на подальшу подорож.
Через 72 дні, 6 годин, 11 хвилин та 14 секунд вона прибула назад. Із Сан-Франциско до Нью-Йорка її привіз спеціальний потяг, сплачений редакцією газети. Мандрівницю зустрічав духовий оркестр з феєрверками.
Звіти про її поїздку виходили у New York World щодня, а коли читачам запропонували вгадати час подорожі, у відповідь надійшло приблизно 1 млн припущень. Проте одна телеграма була найважливішою:
«Я анітрохи не сумнівався в успіху Неллі Блай. Вона показала свою завзятість. Ура на її честь! Жуль Верн».
Час Фогга був побитий — 72 дні 6 годин 10 хвилин 11 секунд. Офіційно зареєстрований рекорд увійшов до історії, а Неллі Блай здобула фантастичного успіху.
Читайте також: Перші: Кетрін Хепберн, яка випередила епоху й 60 років царювала на вершині Голівуду
Зворотній бік слави
Після подорожі Неллі стала чи не найвідомішою жінкою Америки. Але це стало проблемою для її улюблених розслідуваннь. Репортерку впізнавали на вулицях, а її зображення з’явилося навіть на коробках цукерок.
Неллі залишалося лише висвітлювати гучні події. У 1895 році вона вирішила поїхати до Чикаго. Там 31-річна журналістка зустріла 70-річного промисловця й мільйонера Роберта Сімена. Через два тижні після знайомства вони одружилися. Та їхнє подружнє життя було нелегким — дорослі діти Сімена були категорично проти цього шлюбу.
Незважаючи на поважний вік, Роберт не поступався темпераментом молодій дружині. Одного разу вона вирушила на конгрес суфражисток. Сімен відправив за нею чоловіка, який постійно спостерігав за жінкою. Але Неллі швидко помітила стеження. Спочатку вона влаштувала арешт споглядача, а потім надрукувала про це статтю.
Читайте також: Перші: Лі Міллер, дівчина з обкладинки Vogue, яка документувала війну
Найкраща репортерка Америки
Ще за життя чоловіка Неллі допомагала йому вести справи компанії Iron Clad Manufacturing Co, яка виробляла емальовані вироби. А після смерті Роберта очолила її. Спочатку все було гаразд. Та згодом виявилося, що не всім співробітникам варто було довіряти. Розкрадання та суди довели компанію до банкрутства. Тоді Неллі знову повернулася до журналістики.
Пізніше вона перебралася до Австрії, де саме розпочалася Перша світова війна, та вирушила на фронт. Неллі стала першою репортеркою, яка працювала у гарячих точках. Тоді вона писала для американського New York Evening Journal.
1919 року Леді Сенсація повернулася до Нью-Йорка та ледве повернула собі залишки майна. І знову продовжила писати. Вела колонку порад, допомагала сиротам шукати прийомні сім’ї і навіть сама всиновила дитину.
Проте невдовзі вік та хвороба знову змусили Блай залишити журналістку. Однією з останніх її робіт став матеріал про страту вбивці на електричному стільці у в’язниці Сінг-Сінг, де вона побувала.
Літню жінку дедалі більше мучила пневмонія, що посилилася під час війни. 27 січня 1922 року у 57 років вона померла. Усі газети США надрукували короткий некролог: «Помер найкращий репортер Америки».
Крістіна Річчі в образі Неллі Блай у фільмі «Втеча з божевільні: Історія Неллі Блай», 2019 рік
Пізніше Неллі Блай внесли до Національної зали слави жінок. На її честь заснували кілька журналістських премій, а за мотивами репортажів Леді Сенсації ставили п’єси та знімали фільми.
Оксана Хромова
Читайте також: Перші: як Рита Леві-Монтальчині стала «імператоркою клітин», довгожителькою та довічним сенатором Італії
Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram
