Анастасія Ніколаєнко
Ірина Ковальчук займається аштанга-йогою вже понад 13 років, 10 з яких вона присвятила викладанню цієї практики. В ексклюзивному інтерв’ю для WoMo Ірина розповіла про свій шлях до йоги, про важливі досягнення — як свої, так і учнів, а також поділилася порадами для тих, хто лише планує зануритися у світ аштанги.
Ірино, ви економістка за освітою, людина, яка до свого першого заняття йогою не займалася активно спортом, а тепер провідна тренерка з аштанга-йоги, дворазова рекордсменка України з планки… Як відбулася ця трансформація?
Усе дуже просто: одного разу сталося моє перше заняття з йоги, на яке мене затягла сестра і за що я їй досі неймовірно вдячна. Перше заняття показало, що моє тіло зовсім нічого не вміє. І це спрацювало як мотивація: а що як спробувати знову і знову? Коли ж згодом я потрапила на клас з аштанга-йоги, то одразу зрозуміла: це саме те, що мені потрібно! Так розпочалися мої регулярні й дисципліновані тренування. До того ж мені дуже пощастило з учителем Богданом Кулиничем, який буквально закохав мене у практику аштанги.
А історія з планкою почалася у той момент, коли я у спортзалі побачила хлопця, який стояв у планці 15 хвилин. На той час це було для мене просто вау! Вже наступного дня я простояла свої перші 5 хвилин, а коли збільшила цей час до 20 хвилин, то дуже собою пишалася. І понеслося! Мої учні підтримували мене в цьому — ми постійно робили планки на тренуваннях. А через 4 місяці регулярних занять ми встановили наш перший спільний рекорд на даху ЦУМу: я простояла 101 хвилину, а один з учнів — 60 хвилин. Відтоді планка іноді повертається у моє життя: наприклад, торік я встановила новий рекорд у дві години, а нещодавно простояла годину разом зі своєю ученицею Тіною Кароль. Одне слово, всі ці трансформації тривають і досі.
Часто кажуть, що йога — це стиль життя. Згодні? Що ви вкладаєте у це поняття?
Практика вже давно стала невіддільною частиною мого життя, як склянка води й холодний душ зранку. Тому так, згодна і щаслива від того, що таких, як я, багато! Дивлюся на своїх учнів і тішусь, що у своїх щільних графіках вони віддають пріоритет заняттям з йоги. Адже це не тільки про наповненість тіла енергією. Це про екологічне мислення та оточення, що може змінюватися відповідно до ваших внутрішніх змін, які відбуваються після початку практики.
З яким запитом до вас найчастіше приходять у групу чи купують онлайн-курс?
У групи ходять учні, з якими ми вже довгий час разом, і на цю нашу енергію та вайб підтягуються інші. Останні два з половиною роки у всіх нас один єдиний запит: як триматися, де брати сили, енергію та мотивацію? І саме так — разом у групах — тримаємося, прогресуємо та стаємо сильнішими. Зі свого боку онлайн-курси підходять тим учням, які не мають змоги практикувати у класах. У будь-якому разі я рекомендую всім практикувати на регулярній основі, щоб відновити зв’язок тіло-мозок та позбутися баласту накопичених емоцій.
Як людині, що тільки починає свій шлях в аштанга-йозі, підготуватися до ваших занять?
Загалом ніяк. Так, як я: прийшла — і закрутило. Насправді в групі дуже мотивує не тренер, а сусіди по килимку, тому приходьте і надихайтеся!
А якщо серйозно, то є декілька простих порад на кшталт не їсти за 2-3 години до практики та тренуватися щонайменше за 4 години до сну. І чи не головне — це правильне налаштування: наприклад, можна озвучувати намір на практику у своїй голові.
Ви часто кажете, що аштанга-йога кидає виклик людині — і фізичний, і моральний. Чи допомагає вона приймати виклики життя? Якщо можна, наведіть приклад з життя — вашого чи ваших учнів.
Так, аштанга — це досить динамічна практика з акцентом на русі, диханні та концентрації. І певний час вона вимагає від учня максимальних зусиль та зосередження. Потрібно пережити якийсь період, щоб не зіскочити — якщо чесно, зі мною це було десь пів року. Але потім ти втягуєшся, і тебе вже не зупинити! Водночас важливо постійно дослухатися до сигналів власного тіла і не силувати себе виконувати ту чи іншу асану, якщо відчуваєш біль.
Завдяки своїй динамічності аштанга дуже пасує сучасному ритму життя. Вона вчить не просто перезавантажуватися, виводити з організму стрес та дослухатися до внутрішнього «я», а й обирати себе у щоденному хаосі. Іншими словами, дає впевненість у собі та допомагає відчути, що для тебе найкраще. Причому ця впевненість стосується і розуміння того, що все не так страшно, складно та погано, як нам іноді здається. У цей непростий час такі навички дуже цінні.
Який найбільший виклик в йозі ви прийняли?
Мій особистий виклик стосується часу, коли почалася повномасштабна війна. Тоді я зовсім не практикувала майже два місяці — не мала ні бажання, ні сил… За всі роки практики така перерва сталася зі мною вперше. І я дуже вдячна своїм учням, які повернули мене до тренувань. Саме завдяки їм я знову почала практикувати, причому так само жадібно і з такою ж любов’ю, як це було у мирній Україні. Бо одна справа — практикувати йогу сидячи під пальмою чи в горах, і геть інша — у Києві під обстрілами.
Ви декілька разів згадували про ступені в аштанга-йозі. Розкажіть, будь ласка, про них детальніше. Яку складність даєте на своїх Лед-класах? На онлайн-курсах?
Йдеться про шість послідовностей, на освоєння кожної з яких можуть піти роки. Перша — це про розвиток нашої сили та витривалості — і фізичної, і психологічної. Потрібно не просто витримати те чи інше тренування, а й практикувати систематично. Друга стосується роботи з головою: асани стають набагато важчими, робиться акцент на глибоких прогинах та тазостегнових суглобах. Третю жартома називають еквілібристичною через численні стійки на руках та складні переходи. Точно можу сказати, що поспішати підвищувати складність не варто: щоб пропрацювати кожен куточок власного тіла та відчути себе здоровим, активним і фізично зарядженим, цілком достатньо і першої послідовності.
Я викладаю аштангу за авторською методикою, яка дещо відрізняється від традиційної. Тому на класах ми періодично міксуємо, вставляючи у першу послідовність асани з другої та третьої. На курсах те саме, але в рази легше і коротше за часом.
Нещодавно ви сказали, що записали онлайн-курс для початківців, легше за який уже не буде. Що таке легко в розумінні Ірини Ковальчук?
У новому курсі «Аштанга. Легкий старт» я зібрала максимально безпечні базові асани, щоб ті, хто починає робити перші кроки в аштанзі, не нашкодили собі. Не можу сказати, що він стовідсотково легкий — мені довелося попітніти під час запису уроків.
Водночас легко для мене — це про дещо інше: коли я відпочила, виспалася і, сповнена сил та в доброму гуморі, практикую. Саме тоді я можу практикувати в легкості. Але, на жаль, зараз так буває не часто.
Поділіться, будь ласка, своїм джерелом натхнення.
Мене надихають сильні, реалізовані кожен у своїй сфері люди. І я дякую всесвіту за те, що маю таке оточення!