Жінка, роботи якої випереджали час та створювали нові сміливі ідеї у літературному колі. Вірджинія Вульф стала новатором та першою ввела використання «потоку свідомості» у своїх роботах. Славу їй принесли роботи під назвами: «Місіс Делловей», «До маяка» та «Орландо»

Вірджинія народилась 25 січня 1882 року у Лондоні, Великобританія. У родині літературного критика, тож змалечку дівчинка була оточена кригами та рецензіями. Вульф виросла у хорошій родині та була однією з чотирьох дітей. Але у віці 13 років у житті письменниці починається чорна смуга. Спочатку помирає її мати і це завдало великого удару дівчинці. Потім смерть забрала страшу сестру, батька та навіть молодшого брата. Вірджинія залишилась наодинці з середньо сестрою з якою вони мали сильний зв’язок та навіть уклали угоду, що ніколи не вийдуть заміж та житимуть разом. Саме у цей період у будинку сестер Вульф починає процвітати літературний талант та закипати робота над першими працями.

Вірджинія була одним з шанованих членів групи «Блумсбері», що збирала у свої кола відомих митців, авторів та громадських діячів. Це була еліта того часу, де молодь обговорювала важливі теми суспільства, політику та багато іншого. Але на жаль не все у житті Вірджинії було так чудово. Попри геніальність її робіт, авторка багато страждала через проблеми з  психічним здоров’ям. Трагічно, але вона наклала на себе руки у 1941 році. Спадщина Вулф не втрачає актуальності, вона відома своїми літературними інноваціями, феміністичними поглядами та впливом навіть на сучасну літературу. Її дослідження свідомості та людського досвіду продовжує захоплювати читачів, що зміцнюючи її місце як літературної ікони.

Ікона фемінізму

ЇЇ робота-есе під назвою «Власна кімната» стало початком поширення ідей фемінізму та залучення читачок до складу своїх відданих прихильниць. У творі Вірджинія відкрито заявляла про ще, що жінки мають бути як фінансово, так і творчо незалежними. За її власними словами: «Кожна жінка, яка хоче писати має мати власні гроші та кімнату». Вона сміливо продовжувала впроваджувати ці ідеї у всі свої подальші літературні твори.  Саме це дуже сподобалось жінкам та спричинило нову хвилю боротьби жінок за рівноправ’я.

Ві та Лео

Вірджинія вийшла заміж за Леонарда Вулфа у 1912 році. Їхній союз був позначений глибокою взаємною повагою та підтримкою. Леонард був не лише її чоловіком, але й відданим партнером, який підтримував Вірджинію у її літературній кар’єрі та допомагав їй боротися з психічними захворюваннями.