Вірджинія Вульф — ікона фемінізму

Жінка, роботи якої випереджали час та створювали нові сміливі ідеї у літературному колі. Вона стала новатором та першою ввела використання «потоку свідомості» у своїх роботах. Славу їй принесли роботи під назвами: «Місіс Делловей», «До маяка» та «Орландо»

Вірджинія народилась 25 січня 1882 року у Лондоні, Великобританія. У родині літературного критика, тож змалечку дівчинка була оточена кригами та рецензіями. Вульф виросла у хорошій родині та була однією з чотирьох дітей. Але у віці 13 років у житті письменниці починається чорна смуга. Спочатку помирає її мати і це завдало великого удару дівчинці. Потім смерть забрала страшу сестру, батька та навіть молодшого брата. Вірджинія залишилась наодинці з середньо сестрою з якою вони мали сильний зв’язок та навіть уклали угоду, що ніколи не вийдуть заміж та житимуть разом. Саме у цей період у будинку сестер Вульф починає процвітати літературний талант та закипати робота над першими працями.

Вірджинія була одним з шанованих членів групи «Блумсбері», що збирала у свої кола відомих митців, авторів та громадських діячів. Це була еліта того часу, де молодь обговорювала важливі теми суспільства, політику та багато іншого. Але на жаль не все у житті Вірджинії було так чудово. Попри геніальність її робіт, авторка багато страждала через проблеми з  психічним здоров’ям. Трагічно, але вона наклала на себе руки у 1941 році. Спадщина Вулф не втрачає актуальності, вона відома своїми літературними інноваціями, феміністичними поглядами та впливом навіть на сучасну літературу. Її дослідження свідомості та людського досвіду продовжує захоплювати читачів, що зміцнюючи її місце як літературної ікони.

Ікона фемінізму

ЇЇ робота-есе під назвою «Власна кімната» стало початком поширення ідей фемінізму та залучення читачок до складу своїх відданих прихильниць. У творі Вірджинія відкрито заявляла про ще, що жінки мають бути як фінансово, так і творчо незалежними. За її власними словами: «Кожна жінка, яка хоче писати має мати власні гроші та кімнату». Вона сміливо продовжувала впроваджувати ці ідеї у всі свої подальші літературні твори.  Саме це дуже сподобалось жінкам та спричинило нову хвилю боротьби жінок за рівноправ’я.

Ві та Лео

Вірджинія вийшла заміж за Леонарда Вулфа у 1912 році. Їхній союз був позначений глибокою взаємною повагою та підтримкою. Леонард був не лише її чоловіком, але й відданим партнером, який підтримував Вірджинію у її літературній кар’єрі та допомагав їй боротися з психічними захворюваннями.

Вони разом заснували видавництво Hogarth Press, яке стало важливим для розвитку сучасної англійської літератури. Леонард був незмінною опорою для Вірджинії, особливо під час її періодичних психічних криз.

Їхні відносини були позначені глибокою чуттєвістю та інтелектуальною близькістю, що відображено у листах та щоденниках Вірджинії Вульф. Вона часто згадувала Леонарда у своїх творах, показуючи його значущість у своєму житті та творчості. Їхній союз залишається прикладом незвичайного, але глибоко людського відношення, яке пережило багато випробувань.

Цитати:

1. Не можна добре думати, любити та спати, якщо не пообідав.
2. Коли життя опадає, відкривається безмежна широчінь можливостей. І у всіх у цьому почутті — невичерпна допомога; у всіх є, напевно, це почуття — що наша видимість, ознаки, за якими нас розрізняють, — дрібниці. А під цим — тьма, що розповзається; бездонна: лиш час від часу ми спливаємо на поверхню, і тут-то нас бачать.
3. Замикайте свої бібліотеки, якщо хочете, але немає воріт, немає замка, немає засува, який би ви могли поставити на свободу мого розуму.
4. Ризикну припустити, що Анонім, який написав стільки віршів, не підписуючи їх, часто був жінкою.
5. Життя — це сон. Нас вбиває пробудження. Той, хто позбавляє нас снів, позбавляє нас життя.
6. Як жінка, я не маю країни. Як жінка, моя країна — весь світ.
7. Неможливо знайти спокій, уникаючи життя.
8. Дорослішання — це втрата одних ілюзій, заради набуття інших.
9. Але коли немає ні думок, ні почуттів — де ти тоді?
10. Жінка століттями грала роль дзеркала, наділеного чарівною і оманливою властивістю: відображена в ньому фігура чоловіка була вдвічі більше натуральної величини.
11. Життя — це не низка симетрично розташованих світильників, життя — це сяючий ореол, напівпрозора оболонка, що оточує нас з моменту зародження свідомості до її зникнення.
12. Людина не може добре думати, добре любити, добре спати, якщо до цього добре не повечеряла.
13. Я заробила першою рецензією один фунт десять шилінгів і шість пенсів і на ці гроші купила перського кота. А потім мене розібрало честолюбство: кіт це, звичайно, дуже добре. Але кота мені мало. Я хочу автомобіль. Ось так я і стала романісткою.
14. Гумор — перше, що губиться в перекладі.
15. Книги — дзеркало душі.
16. Усі крайнощі почуттів пов’язані з божевіллям.

Діана Драбинко