Оксана Хромова
Коли Джилл Ґрандас і Каріна нарешті сіли одна навпроти одної, розмова несподівано зайшла про чорний чай. Виявилося, що обидві його обожнюють. Це була маленька буденна деталь у знайомстві двох жінок, чиї долі поєднала зовсім не буденна історія.
Теракти 11 вересня 2001 року знищили й зламали життя сотням людей. Того дня шестимісячна Каріна чекала на термінову трансплантацію печінки. А Джилл намагалася доставити донорський орган у той час, коли повітряний простір США закрили для цивільних літаків.
Особисто вони зустрілися лише через 25 років. Їхню історію розповіло видання People.
Читайте також: «Беззастережна капітуляція»: історія однієї фотографії
Дзвінок, який не міг чекати
Того ранку медсестра Джилл Ґрандас відвезла дітей до школи й дорогою почула по радіо, що літак врізався у Північну вежу Всесвітнього торгового центру. Поки вона дісталася роботи, стало зрозуміло: це не випадковість, а напад.
Джилл працювала у Tennessee Donor Services — службі, яка координує передавання донорських органів для трансплантації. Її робота не могла зупинитися навіть у день, коли завмерла вся країна: вилучені органи мають обмежений час для пересадки, а пацієнти часто не можуть чекати.
Теракти 11 вересня зупинили американське авіасполучення. У небо дозволяли підніматися лише військовим, поліцейським, пожежним і медичним бортам.
Саме тоді Джилл зателефонували з Vanderbilt University Medical Center. У лікарні була донорська печінка, яка підходила шестимісячній Каріні. Дівчинка перебувала у Г’юстоні з печінковою недостатністю, тому орган потрібно було доставити якнайшвидше. У звичайний день для цього замовили б спеціальний рейс. Але того ранку знайти літак здавалося майже неможливо.
Читайте також: Перші: Лі Міллер, дівчина з обкладинки Vogue, яка документувала війну
Номер у паперовому довіднику
Як зв’язатися з людьми, які щойно закрили небо над усією країною? У 2001 році відповідь ще можна було знайти у телефонній книзі.
Джилл відкрила сторінки з номерами державних установ і знайшла контакт диспетчерської служби аеропорту Нашвілла. Вона зателефонувала та пояснила ситуацію: у Г’юстоні помирає дитина, а в Нашвіллі на неї чекає донорський орган.
Жінка на іншому кінці слухавки добре розуміла, що означає таке очікування. Хтось із її близьких також перебував у списку на трансплантацію. Після цієї розмови до перевезення органа залучили Національну гвардію США.
Читайте також: Перші: як скульпторка Анна Коулман-Ледд рятувала обличчя солдат
Один маленький вантаж
Дев’ятеро військовослужбовців підняли у повітря транспортний літак C-130. На його борту був лише один вантаж — донорська печінка для Каріни. Орган доставили до Г’юстона, де дівчинці провели трансплантацію. Операція минула успішно.
Пізніше Джилл назве порятунок Каріни єдиною радісною подією того страшного дня. Її досі дивує, що жодна людина, до якої вона звернулася по допомогу, не сказала, що це неможливо. Лікарі, диспетчери, військові та працівники донорської служби просто шукали спосіб доправити орган до дитини.
Читайте також: Перші: як Гертруда Едерле стала символом жіночої сили й перемогла Ла-Манш
Чорний чай через 25 років
Каріні тепер 25. Вона навчається у правничій школі та розглядає можливість працювати у сфері політики охорони здоров’я. Трансплантація означала для неї дитинство з ліками, аналізами й регулярними обстеженнями. Згодом цей досвід перетворився на інтерес до того, як закони можуть зробити медичну допомогу доступнішою.
Під час першої зустрічі Каріна нарешті змогла особисто подякувати Джилл. Вони обійнялися, говорили про роботу, майбутнє, затори на дорогах і свою спільну любов до чорного чаю.
Коли згадують теракти 11 вересня, передусім говорять про майже 3000 загиблих. Проте цього дня медики, диспетчери й військові продовжували рятувати тих, кому допомога була потрібна негайно. Однією з них була шестимісячна Каріна. Через 25 років після того рейсу вона змогла зустрітися з Джилл і сказати їй дякую.