«Беззастережна капітуляція»: історія однієї фотографії

Цей знімок має багато героїв, кілька назв і дивовижну історію завдовжки у кілька десятків років. Сам автор, фотограф Альфред Ейзенштадт, вважав його далеко не найкращою своєю роботою. Але саме їй судилося довге життя з майже детективною історією та незвичайним продовженням. У день, коли на борту американського лінкора «Міссурі» було офіційно підписано акт про капітуляцію Японії, пригадуємо знаменитий історичний знімок. Адже для американців ця фотографія стала своєрідним символом перемоги у Другій світовій війні.

Передісторія

14 серпня 1945 року президент США Трумен оголосив про капітуляцію Японії. Люди, почувши радісну новину, вибігали з будинків, обіймалися, сміялися і плакали від щастя. Штатний фотограф журналу Life Magazines Альфред Ейзенштадт прогулювався з камерою «військовим острівцем» поблизу Таймс-сквер 1 так називали пункт збору добровольців до армії США.

О сьомій вечора, після оголошення про перемогу, вся площа вибухнула одним криком радості. Незнайомі люди кинулися обіймати один одного, і фотограф ніяк не міг упустити історичний момент. Його увагу привернув молодий матрос.

«Він гасав по всій вулиці, хапав усіх жінок, яких бачив – неважливо, були вони літніми, огрядними чи стрункими. Я біг перед ним зі своєю «Лійкою», обертаючись і намагаючись зробити знімок, проте жоден із них мені не подобався. І раптом — як спалах — я побачив, що він схопив щось біле. Я повернувся і натиснув на кнопку в той момент, коли він поцілував медсестру. Якби вона була одягнена у щось темне, я ніколи б не сфотографував їх. Так само якби на ньому була світла форма, знімка не було б», — згадував пізніше Ейзенштадт.

Читайте також: Історія однієї фотографії: як «Бітлз» зняли обкладинку альбому за 10 хвилин

«Беззастережна капітуляція»

З кількох фотографій того історичного дня редактор вибрав саме цю, з парою, яка цілувалася. Тоді він спочатку подумав, що фото є постановочним. Можливо, пара зустрілася після довгої розлуки чи, навпаки, виявилося, що моряку не треба йти служити. Але фотограф розвіяв домисли та розповів, як усе відбувалося насправді.

Саме тоді й народилася умовна жартівлива назва «Беззастережна капітуляція», яка ніби пояснює паралельну суть того, що відбувається. Хоча офіційно світлину назвали «День Перемоги над Японією на Таймс-сквер». Але часто її називають просто «Поцілунок». Через кілька днів знімок надрукували у журналі серед багатьох інших. Але саме цей, майже випадковий, став символом перемоги і прославив автора.

До речі, існує й інша версія знімка. Той самий момент поцілунку тоді зобразив фотограф ВМФ Віктор Йоргенсон. Щоправда, його знімок було зроблено з іншого ракурсу – у результаті не вийшло тієї глибини кадру та перспективи, що у знімку Ейзенштадта. В результаті фотографія Йоргенсона широкої популярності не набула.

Читайте також: Перші: Лі Міллер, дівчина з обкладинки Vogue, яка документувала війну

Дівчина з фотографії

Знімок одразу став популярним, а пізніше і найвідомішим у світі. Але герої, зображені на ньому, тривалий час залишалися невідомими. У метушні святкового дня Ейзенштадт не встиг спитати імена молодих людей. Декілька десятиліть вони так і залишалися безіменними, поки наприкінці сімдесятих фотограф не отримав листа від якоїсь Едіт Шейн. 60-річна мешканка Лос-Анджелеса писала про те, що саме вона є тією самою дівчиною зі знімка, докладно описала картину того вечора і просила копію фото. Альфред розповів про це в журналі, а Life надрукував невелику замітку і попросив відгукнутися матроса з фотографії.

За кілька наступних місяців до редакції звернулися 11 претендентів, які впізнали себе у моряку. Крім того, з’явилися ще дві жінки, які заявили, що саме вони були тоді на Таймс-сквер в обіймах моряка. Та на відміну від Едіт їм не вдалося довести свою явну причетність до знімку.

Однак сам Ейзенштадт сумнівався в тому, що сфотографував на Таймс-сквер саме Шейн, хоча вона майже офіційно стала визнаною «дівчиною з фотографії». У неї часто брали інтерв’ю та запрошували на телепрограми, присвячені святковим датам.

Лише в 2012 після ще одного дослідження з численними інтерв’ю та свідками зробили висновок, що медсестра зі світлини — це Грета Фрідман. Того дня 21-лічна медсестра вийшла разом з іншими на вулицю, де до неї несподівано підбіг незнайомий моряк, став кружляти, а потім поцілував.

Читайте також: Вівіан Маєр: як Мері Поппінс з фотоапаратом стала самобутньою співачкою вуличного життя

Журналістське розслідування

Складніше було з чоловіками, чию особу довгий час не вдавалося встановити. Згодом з усіх претендентів залишилися троє людей: Джордж Мендоса, Карл Мускарелло та Глен Макдаффі. Довгий час Едіт вважала своїм випадковим «партнером» з фото саме Мускарелло.

Вона навіть зустрілася з ним через 50 років, щоб переконатися у своїх припущеннях. Але пізніше зізналася, що таки не була впевнена в цьому. До того ж невдовзі з’явився ветеран ВМС США Глен Макдаффі. Він настільки хотів довести свою причетність до знаменитого фото, що вимагав провести всі необхідні для цього експерименти.

Для встановлення істини було залучено судового медика, який зробив близько сотні знімків Макдаффі в тій же позі, що моряк на оригінальному фото, а також виміри обличчя та рук. Крім того, Глен пройшов не менше 10 тестів на поліграфі. Експерт оголосив його хлопцем із фотографії, але єдиним героєм історії він так і не став. У всякому разі, в пресі найчастіше він, як імовірний герой із відомого знімка, згадувався нарівні з Джорджем Мендосом.

Читайте також: Габріель Гарсіа Маркес: творчі пошуки, кохання й сенс життя

За мотивами фотографії

Як це часто трапляється із шедеврами, сюжет знаменитого знімку розійшовся різного виду тиражами. Його друкували на майках, календарях та настінних плакатах. Ентузіасти вигадали продовження життя героїв у вигляді фігурок конструктора Lego. А журнал Life навіть надрукував фотографію повторно, розмістивши її на обкладинці 2005 року. Але це ще не все.

Того ж року скульптор Стюард Джонсон втілив зображення пари, що цілується, зі знімка в скульптурі. Вона була виставлена ​​на загальний огляд на Таймс-сквер напередодні 60-річчя Перемоги. На відкритті була присутня Едіт Штейн.

Твір був неоднозначно сприйнятий професійними критиками, але припав до душі простим американцям. До того ж, згодом у так званий «V-J Day» (день перемоги над Японією) народився флешмоб – сотні пар, одягнених у білий та темний одяг о сьомій годині вечора біля пам’ятника, наче по команді, кидалися цілувати один одного, повторюючи символічний поцілунок моряка та медсестри у серпні 45-го. А восьмиметрова «Беззастережна капітуляція» спостерігала за цим святковим безумством.

Міська влада прийняла рішення не залишати скульптуру на постійній основі. Її встановлювали на кілька днів, після чого вивозили до наступного року. Але вона виявилася далеко не єдиною. Перша копія була виставлена ​​у Сарасоті, у Флориді, друга виїхала до Каліфорнії, на узбережжі Сан-Дієго. Ще одна була розміщена в Гамільтоні, а версію в натуральну величину було виставлено біля лінкора в Перл-Харборі. У вересні 2014-го одна з копій дісталася навіть французького Кану в Нормандії, де була встановлена ​​в міському Меморіалі. Щоправда, вже за місяць група феміністок вимагала повернути статую назад, пов’язавши сюжет композиції із сексуальними посяганнями.

Читайте також: Перші: як скульпторка Анна Коулман-Ледд рятувала обличчя солдат

Останніми роками

Французькі активістки були не єдиними, хто побачив неоднозначний підтекст скульптури. Наприкінці лютого в Сарасоті невідомі червоною фарбою написали #MeToo на нозі статуї медсестри. Винних поліція не знайшла.

За кілька днів до цього у віці 95 років помер Джердж Мендоса, ймовірний герой фотосюжету Ейзенштадта. Він був останнім з усіх учасників, які мали будь-яке відношення до подій на Таймс-сквер того пам’ятного серпневого дня.

Знаменитий фотограф пішов із життя ще у серпні 1995-го. Він навіть не підозрював про те, що сюжет його знаменитої фотографії продовжив своє життя. Можливо, це єдиний випадок, коли фотографія була увічнена у скульптурі. Як би там не було, сьогодні вже не лишилося нікого з безпосередніх свідків пам’ятного переможного дня. Тепер про них нагадують лише знімок та скульптура «Беззастережної капітуляції».

Читайте також: Перші: як Гертруда Едерле стала символом жіночої сили й перемогла Ла-Манш

Долучайтесь до наших соцмереж, аби бути в курсі усіх важливих новин та подій: Facebook, Telegram, Instagram