Ла-Ла Фільм: 5 мюзиклів на всі часи

Кінопідбірка. 5 яскравих мюзиклів.

Надя Куприненко, киновед, обозреватель WoMo

10 червня в українських кінотеатрах стартував мюзикл «На висотах Нью-Йорка». Мюзикл — це музичний фільм, де в сюжет вплетені вокальні та хореографічні номери (або виконуються у великій кількості на сцені). Він виник після того, як у кіно увірвався, коли у 1927 році студія Warner Bros. здійснила революцію, випустивши на екрани перший звуковий фільм «Співак джазу».

30-річчя з 1920-х по 1950-ті вважається «золотою ерою» мюзиклу в кіно, але й після її завершення режисери із задоволенням звертаються до цього невичерпного за своєю різноманітністю жанру.

У цій підбірці — мюзикли різних років, різного емоційного забарвлення і дуже важливі кожен для свого часу. А деякі навіть для усіх часів. 

Серенада сонячної долини / Sun Valley Serenade (1941)

         Студія 20th Century Fox. Режисер Брюс Хамберстоун

Фільм здобув неймовірну популярність завдяки оркестру Гленна Міллера, який виконував музичні композиції Гарі Ворена, написані спеціально до фільму. Це був перший з двох фільмів, в якому зіграв оркестр Глена Міллера (другим фільмом став «Дружини оркестрантів» 1042 року, подальшій кар’єрі Міллера завадила війна, музикант безвісти зник).

Головну роль у фільмі виконала чемпіонка з фігурного катання Соня Хені. Це стало кращим досягненням у її кінокар’єрі. А гірськолижні курорти стали надзвичайно популярними.

Sun Valley — це гірськолижний курорт в горах штату Айдахо, там відбулися основні натурні зйомки, а фільм, подейкували, задумувався як рекламний ролик курорту.

Композиція Chattanooga Choo Choo пробула 9 тижнів на першій позиції чарту журналу Billboard, диск із синглом розійшовся тиражем близько 1,5 мільйонів екземплярів, і вважається першим золотим диском в історії звукозапису.

До СРСР фільм потрапив як трофей після закінчення Другої світової війни — післявоєнні зали кінотеатрів у змученій країні були переповнені. Ескапізм — характерна риса кінематографу тих часів. Та й не тільки.

Цитата. У той час у Голлівуді панував Кодекс Хейса, норми моралі якого забороняли будь-які непристойності у фільмах, тож, не зважаючи на те, що «Серенада Сонячної долини» повністю відповідав цим нормам, одна сцена все-таки вважається як така, що трохи перейшла межу: зустрічаючи біженку з Норвегії в аеропорту, Тед Скотт тримає в руках табличку з номером «36». Побачивши замість очікуваної 10-річної дівчинки дорослу дуже красиву дівчину, Тед, присвиснувши, говорить, що напевно то мався на увазі розмір її грудей, у дюймах.

Співаючи під дощем / Singin’ In The Rain (1952)

    Студія Metro-Goldwyn-Mayer. Режисери Джин Келлі, Стенлі Донен

«Співаючи під дощем» має статус одного з найвизначніших фільмів голлівудського кіно. Я переглядаю цей фільм мінімум два-три рази на рік і не знаю яскравіших музичних номерів, ніж номери, які є у цьому фільмі. Я не знаю кращого фільму про процес кіновиробництва. Я не знаю фільму про кіно з більшою самоіронією, ніж є у цьому фільмі.

Актори тут по-справжньому мультизадачні — вони співають, танцюють, лицедіють, грають на музичних інструментах. Тут мультизадачний навіть режисер, адже крім режисерських обов’язків Джин Келлі взяв на себе ще головну чоловічу роль і роль головного хореографа. Танцювальні номери виконавиці ролі головної героїні Деббі Рейнольдс давалися складно, адже вона була гімнасткою, а не танцівницею, а Джин Келлі зовсім не був до неї милосердним. Якось Фред Астер (танцюрист, хореограф, кіноактор і співак) побачив її заплакану і допоміг справитися з танцем.

У фільмі мова йде якраз про той період, коли закінчувалася ера німого кіно і починалася ера звукового. Як Голлівуд налаштовував мікрофони, як сприймав і не сприймав нові реалії, як відходили у небуття «німі» зірки і запалювалися нові — все це є у цьому фільмі. Його рознесли на цитати не лише вербальні, а й візуальні — режисери досі цитують сцени з цього фільму. І оскільки кіно це єдиний вид мистецтва, де не існує плагіату — цитати з цього шедевру сприймаються лише як данина поваги великим діячам кіно і «золотій ері» Голлівуду.

Цитата:
— Я можу вам допомогти?
— Вибачте, у мене немає часу це виясняти.

 

Звуки музики / The Sound of Music (1965)

Студія 20th Century Fox, Режисер Роберт Вайз

«Звуки музики» — кіноадаптація однойменного бродвейського мюзиклу, головну роль у якому виконала британська актриса, співачка, письменниця, дама-кавалер Джулі Ендрюс. Вона грає роль молодої дівчини Марії, яка понад усе на світі хоче стати черницею, живе при монастирі, але, на свою біду, має занадто бешкетний характер. Настоятельниця дає їй послух — стати гувернанткою у сім’ї морського капітана, вдівця Георга Людвига фон Траппа (реальний персонаж) і його сімох дітей. Потрапивши в новий дім, Марія жахається ледь не військових порядків, які там панують, і, маючи веселу вдачу, швидко наводить там лад. По-своєму.

Події відбуваються на тлі приєднання Австрії до нацистської Німеччини, тож Марії доводиться допомогати своїй новій сім’ї тікати від цих подій до Швейцарії.

Фільм було номіновано на премію «Оскар» у 10 номінаціях, 5 з яких він здобув.

Цитата:
— Чи не могли б ви до того, як прийдуть діти, змінити сукню?
— Наш мирський одяг монастир роздає знедоленим.
— А з цією сукнею що?
— …Знедолені її не взяли.


Ла-Ла Ленд / La La Land (2016)

Студії Gilbert Films, Impostor Pictures, Marc Platt Productions, Режисер Дам’єн Шазель

Це саме той фільм, який можна назвати даниною голлівудським мюзиклам «золотої ери». Тут можна відчути вплив і «Співаючи під дощем», про якого йшлося вище, і «Касабланки», і «Шербурзьких парасольок»…

Щоп’ятниці Дам’єн Шазель влаштовував для творчої групи сеанси кіношедеврів, які налаштували б усіх на потрібний лад у роботі над «Ла-Ла Лендом». У результаті — фільм має 6 статуеток «Оскар». Творча група вже навіть піднялася на сцену за сьомим «Оскаром» (у найголовнішій номінації — «Кращий фільм»), але стався конфуз: актор Воррен Бітті, що вручав статуетку у цій категорії, мав оголосити інший фільм, але, як пояснював потім сам актор, йому вручили «не той конверт». Тож організатори відразу виправили помилку і перемогу віддали іншому фільму — картині «Місячне сяйво» режисера Баррі Дженкіса. Вся річ у тому, що кожен з тих, хто оголошує номінацію, має декілька конвертів, у яких лежать карточки з однаковими іменами — на випадок, якщо з одним із конвертів щось станеться. А оскільки до цього Емма Стоун перемогла у номінації «Краща актриса», другий, аналогічний, конверт з її ім’ям помилково було вручено Воррену Бітті. Емм… Навіть не знаю, на чиєму місці мені хотілося б опинитися найменше — на місці творчої групи «Ла-Ла Ленду» чи «Місячного сяйва». Мабуть, все-таки на місці Воррена Бітті 🙂

Ла-Ла Ленд — це простонародна назва Лос-Анджелеса, а ще так називають людину, яка «ширяє у хмарах». У фільмі йдеться про історію кохання джазового піаніста Себастьяна (Райан Гослінг) та юної дівчини Мії (Емма Стоун), що мріє стати актрисою.

Цитата: «З усіх забігайлівок всіх міст у світі вона зайшла в мою».


На висотах Нью-Йорка / In the Heights (2021)

Студія Woner Bros. Режисер Джон М. Чу

Найновіший на даний час мюзикл, кіноадаптація однойменної бродвейської постановки, дія якого відбувається в районі Вашингтон-Гайтс у Нью-Йорку.

Фільм має позитивні відгуки у кінокритиків та глядачів і високі бали на агрегаторах Rotten Tomatoes (96%) та Metacritic (82 бали зі 100).

Рецензію на фільм читайте тут.

Цитата: «Почни з малого. Мрія велика».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  «Ми поганці!»: 5 фільмів про лиходійок