В тренді? Коли не треба ходити до психотерапевта

Які ваші очікування?

Катерина Габрієль, психолог, травмотерапевт, emdr-спеціаліст

«Нам всім треба до психотерапевта!» — всі про це говорять. І всі ми відчуваємо, що щось недопрацьовуємо, якщо все ще не наважились регулярно лежати на кушетці терапевта. Але чи дійсно всім потрібна психотерапія?

Необхідність чи мода?

Я дуже люблю та ціную свою професію — за всі знання, вміння та знайомства, які вона мені подарувала; за людей та їхні історії; за становлення та відновлення зранених душ; за досвід та дорослішання. Бути психологом я вирішила ще задовго до того часу, коли психологія та психотерапія стали мейнстрімом і «бути психологом» або ходити до психолога — це було щось дуже незвичне. Коли ж з’явилась мода на психологію та похід до психолога став чимось звичним та зрозумілим?

Психотерапія – це не первинна ланка допомоги. Якщо у вас не забезпечені первинні потреби (житло, їжа, сон і т.д.), то психотерапія не буде ані необхідною, ані результативною. Коли життєве завдання — вижити і забезпечити життя нащадкам, то людині не до успіху, комфорту в стосунках, творчості, самореалізації, внутрішньої гармонії і благополуччя, правда ж? Але саме з цими запитами найчастіше звертаються до психолога — коли некомфортно наодинці із собою, із власним Я (у відносинах, соціумі, коли немає суб’єктивного переживання щастя). Врешті решт, психотерапія (психоаналіз) історично надавалась сім’ям із досить високим рівнем достатку. Це не говорить про те, що зараз цього не можуть отримувати різні прошарки населення: можуть і повинні.

Коли не варто йти до психотерапевта

«А як же колись?..» — доволі часто чую запитання (зазвичай від старшого покоління) про те, як люди обходились без «усякої там психології» і «за що вам такі гроші люди платять?». В цей раз я не буду описувати особливості проходження психотерапії та за що платити гроші психотерапевту.

Трапляються ситуації та питання, які не завжди вирішує лише психотерапія. І психолог – це не панацея і не «чарівна пігулка», яку випив — і стало одразу все добре і усі щасливі. Тому інколи необхідно дуже добре подумати і не лишати останні кошти психологу або йти на тренінг «Успішний успіх». Коли ж не варто йти у психотерапію?

Про всяк випадок

Вас нічого не турбує і ніде не «болить». Тоді не варто. Можна звісно, але навіщо? Мабуть швидше я б задала питання такому клієнту про його очікування та зміни. «Як ви зрозумієте, що стало краще? Або який ваш бажаний результат роботи (психотерапії)?» Психотерапія  — це трудомісткий процес, де визначаються цілі та складається план допомоги клієнту. Якщо нічого не болить, а мотивом походу до психолога стали нудьга, інтерес, навряд чи це буде корисним.

За компанію

Ви йдете, бо «на роботі Галина Іванівна ходила і їй допомогло». Тобто, похід до психолога відбувається «за компанію». Мені це нагадує історію, коли в підлітковому віці дівчатка ходили одна за одною до «гадалок» (страшно і цікаво) і дізнавались свою долю І ще раз: психолог, то не гадалка і точно не скаже, що робити треба і яке майбутнє буде. Психотерапія – це той процес, де працюють обидва учасники.

Очікуючи дива

Якщо вам хотілось би за один сеанс вирішити всі проблеми і отримати чудодійну таблетку — йти не варто. Тут ні психолог, ні психотерапія вам не допоможе, а лише розчарує та розізлить: гроші витрачені, а ефекту не відбулось. Ефект від психотерапії відбувається дещо пізніше, оскільки в основі психотерапії – нейропсихологічні зміни на які необхідно чимало часу.

Час та гроші

Психотерапія затратний та (відносно) тривалий процес (залежить від методу та підходу роботи, складності проблеми клієнта). Тому швидко та економно не буде. Якщо ж ви маєте очікування «дешево та сердито» – не варто починати.

Торги з відповідальністю

Психотерапія — це процес, за який відповідальні дві особи: клієнт та терапевт. Терапевт за свою кваліфікацію, підготовку до зустрічей, супервізію та компетентність в «темі» клієнта. Клієнт відповідальний за зацікавленість в процесі, мотивацію до змін та усвідомлення, що він здатен втілити ці зміни у своє життя (це твердження формується в процесі психотерапії). Як ми бачимо, однією із цілей психотерапії є усвідомлення власної компетентності за своє життя. Коли ж клієнт переконаний у тому, що психолог «щось зробить і поремонтує» у ньому, а він сам просто подивиться з боку, то це як раз про відповідальність та очікування, які не збудуться.

Які ваші докази?

Не варто йти у терапію, щоб знайти докази того, що «всі психологи – шарлатани». Трапляється і так, коли людина (з якихось індивідуальних переконань, причин, або негативного досвіду) намагається вирішити внутрішній конфлікт та довести, що психолог — це шарлатан, який «видурює у людей гроші». В фокусі психологічного консультування та особливостей особистості спеціаліст дасть цій потребі визначення. Можливо навіть повернетесь і вдруге. Але варто добре подумати перш, ніж наважитись.

Загалом, психотерапія вимагає зусиль та затрат. І це чудовий та багатогранний процес, під час якого відбуваються чуттєві зміни та зростання особистості. Тому ціна виправдовує ціль. Але рішення про те, починати чи ні психотерапію – лише за клієнтом.

 

Мы в Facebook