Вище ніс: Як сприймати критику і зберігати самооцінку

Поради Анни Лібель, тренерки з особистісного розвитку

21.05.2020

Анна Лібель — наша співвітчизниця, яка живе і Ісландії, вона є авторкою програм індивідуальних та групових практик, веде блог з особистісного розвитку. Самооцінка, вважає вона, — це один з наріжних каменів у питанні зростання особистості. Але що робити, якщо ви чутливі до критики? Ось кілька особистих зізнань та практичних порад.

Мене не раз питали, як я можу залишатись спокійною при негативних коментарях у мій бік, чи переводити їх на жарти. Я українка та протягом 10 років живу за кордоном. Я обіймала посади, більш притаманні місцевим чоловікам, старшим за мене, займалась громадською діяльністю, яку не розуміли діаспоряни. Приводів для критики було достатньо. Критики болючої, часто неадекватної. Це були коментарі, в яких йшлося не стільки про мене, скільки про опонентів. Проте, поки я навчилась вирізняти конструктивну критику, я чомусь дослухалась до коментарів протилежного характеру та зосереджувалась на них.

Власний досвід

Я вже пів року поєдную життя молодої матусі та приватної підприємиці в Ісландії. Коучу декількох клієнтів з різних країн, багато дізнаюсь про ведення онлайн бізнесу. 

Раніше я вміла лишити роботу в офісі та відключитись від задач до наступного робочого дня. Тепер робочий стіл стоїть у вітальні, список задач постійно крутиться в голові, я час від часу тікаю від родини в туалет, аби написати з телефону бізнес-повідомлення. Я боюсь вигоріти, але й зупинитись складно – бізнес окрім мене з місця ніхто не зрушить. Одного разу мама каже: “Так ти ж не працюєш нині”. Спокійно, посміхаючись, пояснюю, що насправді працюю, і навіть грошей трохи заробляю. Нагадую собі, що мама пишається мною – час від часу вона про це зізнається. Подумки згадую відгуки від клієнток, які чи не щотижня дякують. Я знаю, заради чого я це роблю.

Погані дні

Бувають дні, коли хочеться все кинути й піти працювати прибиральницею в кафе або розвозити пошту. Але в голові завжди спливає твердження: “Поганий день не означає, що в тебе погане життя або що ти погана людина”. Я звикла вболівати сама за себе.  В кепські дні автоматично себе обіймаю та зізнаюсь собі в любові. Я знаю, що варта цієї любові – незалежно від маленьких невдач або чиєїсь негативної думки про мене.

Чому ми занадто чутливі до критики

Нас змалечку привчають зосереджуватись на досягненнях, виховуючи впевненість у собі. Без успіху ти нікчема, не вартий поваги, підтримки та любові. Впевненість у собі важлива, без неї складно наважитись на дії, боротись за свої амбіції. Проте мало хто каже про важливість високої самооцінки, а для багатьох це словосполучення має негативне забарвлення. Самооцінка – це усвідомлення цінності власної особистості, наше знання, що ми варті хорошого в житті, незалежно від зовнішніх факторів. Всі ми варті поваги, кохання, сприйняття. Коли я ціную себе, критика не збиває мене з ніг, а дає змогу повчитись. Любов до себе дозволяє не сприймати все особисто, а бачити людину “на іншому кінці дрота”. Врешті, пам’ятаючи про власну цінність, мені простіше зосередитись на людях та задоволенні їхніх потреб. Висока самооцінка зробила мене сильнішою особистістю та щасливішою людиною, мені простіше співпереживати. І я роблю все можливе, аби допомогти іншим досягти цих результатів, бо вірю, що так ми змінимо цей світ на краще.

Кроки на шляху до високої самооцінки

Шлях до високої самооцінки може бути довгим та непростим, але ступивши на нього, важко зійти з дистанції. Ось кілька моїх порад, як розпочати:

  • Ти варта своєї любові та самоповаги. Це факт, він не обговорюється. Почни говорити це собі перед дзеркалом щодня.
  • Почни вести щоденник, де щовечора записуватимеш три речі, які добре зробила сьогодні. Хвали себе, зараз не час бути сором’язливою тихонею. Я знаю, ця практика може звучати контрпродуктивно, бо вихваляння працює над впевненістю в собі, а не самооцінкою. Але в роботі над вищою самооцінкою важливо навчитись схвалювати себе без сторонньої допомоги. Низька самооцінка часто проявляється через дуже галасливого внутрішнього критика. Він розказує нам такі речі про нас, які ми б в житті не сказали нашим друзям. З практикою ведення такого щоденника ти почнеш виховувати внутрішнього прихильника, чий голос буде надзвичайно важливим на твоєму шляху.
  • Поки внутрішній прихильник ще малий та тихий, залучай прихильників ззовні. Створи собі невеличкий фан-клуб, і звертайся по їхню підтримку, коли самій занадто складно. Тут важливо знайти баланс і не звикати залежати від їхньої підтримки. Проте мій особистий досвід показує, наскільки важливо іноді спитати людей навколо, коли позитивний голос всередині підступно мовчить.

Я прописую щоденник “моїх хороших справ” клієнтам, щойно бачу низьку самооцінку. Це надзвичайно важливий інструмент, опанування якого суттєво покращує якість життя та кількість радості в ньому. Я відчула його силу, проте знаю, що потрібен час, аби виробити звичку вести щоденник та відчути його користь. Тому я завжди стою поруч в ролі затятої прихильниці та показую клієнтам їхні успіхи. Минає кілька тижнів, і вони розповідають про власні здобутки та переказують мені про стресові ситуації, які б раніше збили їх з ніг, але не тепер. 

Наша висока самооцінка позитивно впливає не лише на нас

Травень 2020, я спілкуюсь з мамою через інтернет. Раптом вона питає: “Аню, то ти зараз психологію вивчаєш?” Трохи збита з пантелику запитанням, я пояснюю, що і психологію, і багато чого іншого. Мама слухає, а потім промовляє “Для мене те, що ти робиш – темний ліс. Я пишаюсь тобою.” Я не знаю, чому вона раптом вирішила почитати мої пости, але я впевнена, що здорова позитивна реакція на її коментар два тижні тому допомогла. Мама бачить різницю в моїх реакціях нині та кілька років тому. І хоча теорія про самооцінку для неї – темний ліс, відповідна практика очевидна.

 

Новини партнерів