WoMo-книга: «Магічне мистецтво ігнорування»

Досить задовольняти інших, час подбати про себе

Припиніть непокоїтися через незначущі дрібниці — опануйте дивовижне мистецтво ігнорування та станьте творцем власного щастя. У цій блискучій, дотепній і практичній пародії на бестселер Марі Кондо «Викинь мотлох із життя» авторка Сара Найт пояснює, як позбутися небажаних зобов’язань та не відчувати через це сорому й провини, а натомість витрачати свій час, енергію й гроші на те, що дійсно має значення.

Завдяки цій книжці ви дізнаєтеся, як припинити перейматися тим, що інші вважають зайвим, розділити те, чим треба перейматися, і те, про що турбуватися не варто, навчитися говорити «ні» й нарешті почати жити так, як мріяли. А зараз пропонуємо уривок, який ексклюзивно для читачів WoMo надало видавництво «Віват». Книга з’явиться у продажу 29 липня 2019 року.

Чому я маю клопотати дупу?

Це одне з найважливіших питань у житті. Чи, принаймні, має бути таким.

Замість перти наосліп уперед і кричати: «Так, Так, ТАК!!!» кожній людині і кожній пропозиції (як-от купівля й читання цієї книжки), які вимагатимуть вашого часу, сил і матеріальних ресурсів, — пригальмуйте, притримайте при собі це брудне слово з трьох літер і поставте просте запитання: чи дійсно мені це потрібно?

Імовірно, ви не усвідомлюєте, що насправді наша здатність парити чимось дупу є вельми обмеженою — і неймовірно цінною. Коли нам дошкуляє забагато всілякої чортівні, здатність носитися з нею, як дурень зі ступою, поступово зникає, подібно до грошей на банківському рахунку, що їх розтринькай — і відчуватимеш тривожність, знесилення та відчай. Так не можна! Трохи згодом ми сформуємо спеціальний «бюджет паторочі», який допомагатиме оцінювати різні ситуації, розставляти пріоритети і зрештою призвичаїтися відкидати все, що не потрібне, раз і назавжди.

Та перш ніж визначати, що слід пожбурити до дідька лисого, потеревеньмо про те, чим усе-таки варто парити дупу.
Отже, робити це слід лиш у тому разі, якщо людина, предмет чи концепція не дратують вас, а, навпаки, тішать. Інколи розмірковування на цю тему не забирають багато сил і рішення виявляється очевидним. Овва! Чудово. Проте частіше (і саме тому вам знадобиться метод «Не шкода») ви взагалі нічого не зважуєте й приймаєте хибне рішення.

Більшість людей туркаються кожним-кожнісіньким комашиним бриком. Почуття провини, обов’язку чи занепокоєння змушують їх поводитися так, щоб уникнути осуду інших, і зазвичай це кепсько впливає на баланс радощів та прикрощів у їхньому житті.

Сенсу тут немає жодного, адже такий принцип аж ніяк не сприяє щасливому гідному життю. (Якщо ви не прагнете жити щасливо, негайно киньте читати цю книжку!)

Гей, ви досі тут?

Гаразд, тоді скажіть: замість картати себе почуттям провини, обов’язку й неспокою, хіба не ліпше бути сповненими сил, доброзичливими й безтурботними? Як Санта Клаус, тільки замість іграшок ваш мішок буде повний паторочі, і ви роздаватимете її хлопчикам та дівчаткам, яких уважатимете гідними.

Ви можете стати Сантами паторочі!

Тож припиніть погоджуватися з усіма і кожному догоджати, а натомість поміркуйте, чи не начхати вам на те, що відбувається, чи заслуговує воно вашої уваги (часу, енергії, грошей) і чи варто тринькати на це свій бюджет гриж.
Тільки чесна відповідь на ці запитання допоможе визначити, які люди та речі, завдання й заходи, ідеї і заняття найменше нас нервують, найбільше тішать, а отже, заслуговують на те, щоб заради них ми парили собі дупу.

Якщо ви міркуватимете саме так, ваше життя сповниться нескінченних рішень «так» чи «ні», варто ворушитися чи можна й вусом не вести. Якщо ж ви й надалі простуватимете звичним шляхом — день у день, щотижня, щомісяця, — у вас зрештою не залишиться сил на туркання, і ви втямите, що весь цей час допомагали влаштовувати життя інших людей і аж ніяк не ВЛАСНЕ.

Метод «Не шкода» допоможе переломити цю ситуацію.

Настав час переписати сценарій, скасувати дію прокляття і послати до чортів свинячих усе те лайно, що казна-чому вам дошкуляло.

Мозок — він як комора

Ухваливши рішення послати щось до бісової матері, ви скидаєте з себе зайвий тягар. Іще краще, якщо роздача дуль із маком не зачепить нікого за живе і не перетворить вас на скотиняку.

Але спершу треба пізнати себе.

Крок 1 починається із сортування мотлоху в голові, та й так, щоб можна було визначити, яка патороч збурює лють, а яка дарує втіху. По тому ви вже вирішите, чи парити дупу цією патороччю, а чи ні.

Як я вже казала, ми не маємо змоги скинути наші бридні посеред кімнати й покопирсатися в них. Але можна попорпатися в собі.

Згодом, коли будете готові, я попрошу вас усістися на підлогу (бажано дерев’яну: якщо влаштуєтеся незручно, вам свербітиме впоратися з завданням якнайшвидше) і уявити, ніби ваш мозок — це завалена речами кімната. Хоча назвімо його краще величезною коморою, повною лайна. У ній містяться геть усі бридні, якими вас змусили дурити собі голову, хотіли ви того чи ні.

А панує там просто трясця який безлад!

(Дивилися «Барахольників» 1? Ой, здається, зараз у мене висипка з’явиться!)

І тепер ви продиратиметеся крізь завали в мозковій коморі, помічаючи як гарні речі (замороки, яких не варто позбуватися), так і негідь (те, що слід запхати чортові за гузно). Імовірно, вам удасться надибати давно забуті речі, які, одначе, заслуговують на місце у вашій коморі навіть після прибирання. Ви ідентифікуєте кожного нав’язаного вам таргана, розберете його на кістки, оціните й добряче обміркуєте, чи вартий він вашої уваги.

Щойно візьметеся до розгрібання власного лайна, у вас, найімовірніше, станеться розлад шлунка, заболить живіт, занудить. ТАК І МАЄ БУТИ.

Людоньки, ми тут прагнемо перезавантажити патороч!

Більшість із нас зазирають до комори вряди-годи і ніколи не йдуть далі порога, біля якого навалені гори мотлоху, — навіть не намагаються подивитися, що ж там ховається. Але ви мусите зайти досередини й визнати, що все це лайно ваше. А доти навіть не сподівайтеся здихатись його.

Так, ви маєте пережити перезавантаження паторочі, аби зрозуміти, скільки часу, сил і матеріальних ресурсів забирають ваші таргани, — а тоді спекатися їх раз і назавжди.

По тому, як буде проведено інвентаризацію вашої мозкової комори (я вже казала, це відбудеться в третьому розділі), ви зможете скласти перелік усіх тарганів, які ховалися по закутках.

Прибирайте старанно та ретельно, й у вас виробиться метод, завдяки якому ви будете вільні решту свого життя, навіть якщо час од часу у вас з’являтимуться нові приводи помордувати собі довбешку. Приміром, із настанням свят. Ви більше не допустите накопичення мотлоху в голові, оскільки у вас будуть певні засоби й план дій, що допомагатимуть одразу викидати з мозкової комори всю негідь.

Нагадую: ви повинні описати кожну знайдену патороч — незалежно від того, хочете лишити її собі чи ні. Наразі все те, чим ви бажаєте й маєте клопотати собі макітру, може бути сховане під усіляким непотребом: наприклад, щастя сестри, на яке вам аж ніяк не начхати, лежить під інтимним пірсинґом її нового хлопця, хоча це вже точно не гріє вас і не знобить.
Я попереджала, що тут безлад. Зачекайте трішки, вам потрібно просто зорієнтуватися в ситуації.

Альберт Ейнштейн казав: «Якби в мене була година на розв’язання проблеми, то 55 хвилин я присвятив би її обмірковуванню і 5 — власне розв’язанню». Розумний чоловік — не дивно, що здобув Нобелівську премію.

Знайдіть час на дослідження своєї мозкової комори, розкопайте всіх тарганів і внесіть їх до переліку. Обіцяю, у майбутньому це допоможе не туркати довбешку зайвим і поліп-шити власне життя.

Довіртеся мені. Чи бодай Ейнштейнові.

  • Де придбати: vivat-book.com.ua (продаж книги почнеться з 29 липня 2019 року)
  • Ціна: 149 грн
— Читайте також: WoMo-книга: «Мить піднесення» Мелінди Ґейтс

Мы в Facebook