WoMo-книга: Заборонений плід

Готові закластися на що завгодно, що 9 з 10 наших читачів взяли б цю книгу до рук дещо ніяковіючи. Та й читати цей огляд деякі будуть теж ніяковіючи і навіть, можливо, повернуть монітор так, щоб ніхто не бачив екрану. Здавалося б, нема чого так соромитись: це лише книжка про стереотипи й забобони щодо жіночих статевих органів, жіночої фізіології та сексуальності. Але ми розуміємо, звідки сором — з вікової традиції вважати жіноче нечистим. Поговоримо про це, гортаючи нову книжку коміксів від видавництва «Видавництво», яку написала шведська авторка Лів Стрьомквіст.

Насамперед хочеться відзначити іронічний, бунтарський стиль оповідання авторки. Її сарказм і раціоналістичний погляд на «наукові» твердження вчених мужів, філософів та психологів минулого, яскраво демонструють абсурдність наших упереджень та стимулюють до того, аби попрацювати над власними навичками критичного мислення.

Книжка складається з трьох тематичних частин. Перша присвячена історичному аналізу виникнення упереджень щодо жінок, їх сексуальності та, власне, жіночих статевих органів. «Мракобісся» — інакше не назвати результати, до яких призвела діяльність «чоловіків, які занадто цікавились жіночими статевими органами».

Комікс пропонує своєрідний антирейтинг «мракобісів» від Джона Гарві Келлога (того самого, що придумав кукурудзяні пластівці Kellog`s), який дуже непокоївся про шкоду жіночої мастурбації та радив припікати клітори їдким карболовим квасом, до Ісаака Бейкер-Брауна, який обґрунтував та розповсюдив практику видалення клітору у цілях лікування істерії, депресії, головного болю, поганого апетиту і (увага!) непослуху. Дістав ганебне місце у цьому списку і святий Августин, який першим з християнських філософів запропонував думку, що «секс — це не дарунок богів, а зрада Бога». На першому місці опинилась група отців церкви та вчених, які зажадали у 1965 році відкрити саркофаг королеви Христини, бо «у літературі багато говориться про досить нетипову для жінок поведінку королеви Христини та про можливу її інтерсексуальність». Тобто рішуча і байдужа до моди королева не може бути жінкою? Саркофаг був відкритий і якого ж висновку дійшли «цікаві дядьки»?

Через брак знань про те, який вплив має інтерсексуальність на будову скелета, ми не можемо поставити діагноз «інтерсексуальність».

Друга тема книжки — наші уявлення про будову жіночих статевих органів, особливо вульви, та стереотипи, повязані із її виглядом. Почнемо з того, що мало хто користується спеціальним терміном для називання жіночих статевих органів, адже «пиріжок» — це не назва. По-друге, погляньте у будь-який підручник біології: ви побачите, що чоловічі статеві органи зображено повністю — і внутрішні, і зовнішні. Жіночі ж — тільки внутрішні: матка, яєчники, труби, піхва. А де вульва? Як її влаштовано, чому всі соромляться говорити про клітор і те, що будь-який жіночий оргазм — кліторальний? Чому жіночі статеві органи — це тільки діра, зручна порожнеча, яка приймає пеніс? І взагалі, чому у нашій сучасній культурі вважається, що навіть натяк на зображення жіночих статевих органів — непристойний, та й для інтимного життя наявна вульва — не підходить, її треба хірургічно зменшувати? Так в історії було не завжди. Пошукайте у Google зображення давніх жіночих скульптур, які називають «Sheela na Gig» — ви будете приємно здивовані. Суспільні упередження щодо жіночого тіла та сексуальності дошкуляють багатьом жінкам та дівчатам, які відчувають себе через них негарними, «потворними», неправильними.

Третя велика тема і розділ коміксу — менструація. Стереотипи та забобони щодо цього цілком природного фізіологічного процесу — це не тільки огидний ритуал «чаупаді» у нетрях Непалу, це й ціла низка упереджень у нашій рідній українській культурі. Здавалося б, сучасне суспільство повинно було б ширше дивитись на фізіологію здорової людини, але ні. Навіть мова рекламних роликів прокладок і тампонів повсякчас повторює нам, що жінки «у ці дні» можуть почуватися «свіжими і впевненими» так, що «ніхто й не помітить, що в тебе ці дні». Ніби менструація — це щось ганебне, про що ніхто не повинен дізнатися.

Іноді буває дуже прикро, що менструація як феномен, досвід, екзистенційна та мистецька тема така невидима в нашій культурі, що менструальні досвіди так рідко репрезентують у публічному просторі.

Проте, виявляється, що у нашій культурі існує багато символічних репрезентацій місячних. Наприклад, казка про Сплячу красуню. А ми ще сміємось про «Дванадцять місяців» — нічого смішного, все так і є!

Сподіваємось, що ця інформативна, іронічна, просвітницька і глибоко гуманістична книжка знайде в нашій країні своїх читачів і читачок, сприятиме руйнації шкідливих упереджень та застарілих табу щодо статі, сексуальності та тілесності.

Ціна: 350 грн.

Де придбати: vydavnytstvo.com

— Читайте також: WoMo-книга: Комікс 18+ «Розквашене яблуко»