Валентина Хамайко, ведущая «Сніданку. Вихідний» и рубрики «Солодка неділя» на телеканале 1+1, мама троих детей: Соломии (7 лет), Михаила(5 лет) и Мирославы ( 3 года).
О детях и семье
Вони смішні й класні. Вийшло так, що народжувалися вони кожні два роки. В мене троє діток і вони дуже гонорові. Мені подобається, що вони дуже індивідуальні і не прогинаються один під одного. Навіть найменша (їй виповнилося два роки) не дуже спокійна, своє буде відстоювати до кінця. Буває різне, звичайно, діти кажуть: «Мамо, вона б’ється». Відповідаю, що це вона щось намагається пояснити. Домовляйтеся з нею. І вони домовляються. У нас дуже емоційна сім’я. Але я зрозуміла, що якщо я буду поводити себе так само, як діти, то нічого гарного з цього не вийде. Хоча я теж темпераментна.
Старша Соломія вже ходить у школу. З трьох років ходила у фольк-гурт «Правиця», де навчалася грі на фортепіано та співам, паралельно вивчаючи українські традиції та історію України. Коли Соломії виповнилося 4 роки, а Михайлу – 3, я віддала їх на акробатику . Пізніше з’явилися музична школа, теніс і футбол. Під час карантину ми з Соломією відкрили для себе Бродвей kids. Відтепер Соломія займається ще й там.
Діти вже дуже просять четвертого братика чи сестричку. Я допускаю, що це станеться, але я хочу зробити невеличку паузу і трошки попрацювати. Старша донька вже стає дорослішою і поступово почне віддалятися від нас, а батьки відчувають себе молодими, поки у них є малі діти. Поки є кого приголубити і обійняти.
Останні новини
- Soft Power як важливий інструмент лідера: конструктивні комунікації для взаємовигідних рішень
- LATEXFAUNA та Бадоєв: колаборація року і звабливий концерт уже на підході
- SkyUp Airlines™ розпродасть за донати валізи на “Куражі”
- ГО «Дівчата» спільно з World Vision провели дослідження гендерно зумовленого насильства в умовах війни в Україні
- Афіша тижня: що подивитися, послухати та куди сходити 14-20 жовтня Новости на главной
О том, почему нет няни
В нас була няня, коли з’явилася друга дитина. Але чомусь наша комунікація між дітьми і мною відбувалася тільки через няню. Мені це не сподобалося. Через деякий час малий почав дуже сильно кричати, кричав і вдень і вночі так, що я лякалася. З дитиною щось відбувалося, але що – я пояснити не могла. Відмовилася від няні і помітила, що через декілька місяців між дітьми і мною став міцніший зв’язок. Ми всі стали однією командою. Я зрозуміла, що перші два роки мама обов’язково повинна бути поруч. Коли з’явилася третя дитина, я постійно просила старших дітей про допомогу і вони завжди допомагали, навіть підгузки змінити чи щось принести – наввипередки бігли. Зараз дуже зворушливо спостерігати, як вони допомагають найменшій взутися. Вони забавляють один одного, допомагають краще за будь-яку няню. І, звичайно, чоловік допомагає. Найменшу, Мирославцю, до 1,5 року я постійно возила з собою. Вона виросла у машині. Так ми пересувались по місту, щоб всюди встигати зі старшими. Логістику пересування завжди продумую ретельно. А ще мені дуже допомагає свекор. Наш дідусик.
О разнице между чувствами к сыну и дочкам
Я раніше ніколи не могла подумати, що ставлення до дочок і синів, насправді, різне. Коли народився Михайлик, я на власному досвіді це відчула. Я зрозуміла, що люблю його не просто як дитину, а й як частинку мого коханого чоловіка у ньому. Його остання пристрасть – сірники. Його аж трусить, коли він їх бачить. Моя позиція така, що хлопчику потрібно все дозволяти. Але контролювати його безпеку. З тими ж сірниками, краще хай він їх запалить, але десь біля мене, щоб я змогла загасити і допомогти, ніж якщо він тихенько сам їх візьме, почне досліджувати і будинок спалить.
О том, чему учат дети
Вони всьому нас вчать! Але в основному – терплячості, самоорганізації, економії, відповідальності, а головне — любові. Коли мене смикала за волосся перша дитина, я сердилася і готова була дати здачі, а з третьою я можу довго пояснювати, що мені боляче…так не гарно робити…і просто монотонно забирати маленькі рученята. Без них вже важко уявити своє життя!
О стратегии в воспитании
Всі діти – маленькі особистості, і потрібно відштовхуватись від цього. Перша дитина завжди, як потяг, повинна показувати приклад. Всі інші діти вже у неї вчаться. Михайлик інколи навіть ревнує, мовляв, чому ти, мамо, народила Соломію першою, а не мене. Я йому пояснюю, що Соломія у мене перша дівчинка, ти — перший хлопчик, а Мирослава – наша молодша.
Вчу їх вже зараз планувати майбутнє. На прикладах і порівняннях вчу, що мрії збуваються, що потрібно вірити і йти до неї. Дозволяю їм спробувати все на власному досвіді. Але намагаюся не доводити себе «до ручки». Пояснюю ситуацію і це означає, що коли мама сказала «Ні», то рішення вона своє не змінить. Дозволяю стрибати по калюжах, обсипатися піском, качатися по траві…будь що, але якщо ситуація вимагає іншої поведінки, то пояснюю, чому саме зараз це робити не можна.
О разделении обязанностей в семье
Андрій (Андрей Онистрат, муж Валентины — ред.) завжди дуже допомагає мені. Ми взагалі одна команда – підстраховуємо один одного. Якщо я на роботі, то він завжди забере дітей з гуртків або зі школи. На вихідних може просто взяти всіх трьох і відвезти у зоопарк чи на якісь змагання і дати мені вихідний, щоб я просто побула сама і трохи відпочила. Психологічний відпочинок – це дуже важливо і правильно. Головне — працювати у зв’язці, як альпіністи.
О семейных традициях
У нас у родині дуже велике значення має спорт. Тому вже гарною традицією стало брати всією сім’єю участь у різноманітних марафонах, змаганнях, веселих стартах. Якщо десь проходить щось цікаве, ми намагаємося завжди брати участь. Соломія минулого року вже зі мною паски місила. Це теж стає традицією. А ще перед новорічними та різдвяними святами я власноруч роблю невеличкі подарункові набори з солодощами для наших рідних та друзів. Вони вже навіть чекають їх.
Кожного дня ми з дітьми спати разом лягаємо, і хоча у кожного з них є своє ліжечко, засинаємо ми все одно всі разом, обійнявшись.
О важности спорта в воспитании детей
У нас спортивна родина. Ми з чоловіком беремо участь у важливих великих змаганнях, всеукраїнських марафонах, тощо, і я намагаюся дітям це прищеплювати. Прислуховуюсь до них, дивлюся, що їм більше подобається. От, наприклад, Соломія пішла на танці, і вони їй страшенно не сподобалися. Вона навіть плакала. А коли ми спробували акробатику, то все пішло як по маслу. Я намагаюся дати дітям вибір, щоб вони самі зрозуміли, що їм справді подобається. Головне, окрім вибору, показувати все на власному прикладі. Не лінуватися і «тягнути» дітей за собою на змагання, у всілякі секції гуртки. Наші малі завжди з нами на всіх змаганнях. І навіть якщо не беруть участь, то просто вболівають. Вони бачать, як ми тренуємось, і це закарбовується у їх пам’яті. Нещодавно старша дочка пробігла з татом 4 кілометри. Це був дитячий старт під час Харківського марафону 2016 року. Ніхто не очікував, а вона просто взяла і побігла. Спорт ніколи дітям не заважає.
О Бостонском марафоне
Ми брали участь у Бостонському марафоні, де стався теракт. Ми з чоловіком прибігли у різний час. Він фінішував раніше і пішов у готель відпочивати. Десь через 10 хвилин після того, як я фінішувала, я помітила, що щось відбувається. Навколо було дуже багато людей, лунала гучна музика, всі щось кричали. Тому у цьому гаморі я просто не почула сам вибух. Вже коли повернулася в готель, всі почали запитувати, чи все у нас добре. І тільки коли ми ввімкнули телевізор, дізналися про трагедію. Ми перший раз поїхали самі, без дітей. Соломія нас тоді дуже не хотіла відпускати, плакала так сильно. Відчувала щось, мабуть. Саме після цього марафону я довідалася, що вагітна Мирославою – третьою дитиною.
Об образовании и карьере
Колись давно я хотіла поступати у театральний інститут, але злякалась і обрала легший, як мені здавалося, шлях. Мої батьки теж були провізорами, тому і я пішла у медицину й здобула професію фармацевта. Моя професія і тоді, і зараз дуже подобається. Але у 2001-му році я отримала нагороду. Це була «Чорна Перлина» — краща модель року. З 14 років я працювала моделлю в агенції «Олег і Єва». Після неї мене запросили спробувати себе на телебаченні.
Рік я ще поєднувала роботу на телебаченні з роботою в аптеці, а потім залишила лише телебачення. Було багато цікавих пропозицій. Через деякий час народилася Соломія, і я пройшла кастинг у ток-шоу «Справжні лікарі» на 1+1, де мій медичний досвід дуже став при нагоді. Потім народились Михайлик і Мирослава, і зараз я знов повернулася на телебачення як ведуча «Сніданку» вихідного дня. Оскільки цей випуск «Сніданку» виходить у вихідні, то мені дуже зручно. У будні зі всіма школами і садочками важкувато, а так є вихідні, коли дуже допомагає чоловік, бабуся і дідусь.
О том, как поддерживать мужа в трудное время
Я завжди намагаюся бути тією людиною, яка розуміє і підтримує. Коли у чоловіка труднощі на роботі, він завжди переживає. Відчувається деяка емоційна неврівноваженість. Я даю йому турботу, підтримку, приділяю увагу. Я знаю, як це приємно – повертатися додому, де тебе чекають і всією юрбою зустрічають. Це всім приємно, особливо у скрутні часи. Дім – це фортеця, за мурами якої повинні лишатися всі негаразди.
О том, какой должна быть идеальная мама
Всі мами різні, і бути мамою – важка робота, яку, на жаль, сприймають як норму. А жінка, у свою чергу, має бути реалізованою. Треба любити себе і не розчинятися повністю у сім’ї та дітях. Займатися улюбленою справою, навіть якщо важко – робити маленькі кроки до цього. Реалізована жінка – щаслива жінка, а отже – щаслива родина.
Беседовала Зося Зосим