За кордоном: Де і як провести свій Gap Year

Останній дзвінок вже пролунав, і більшість випускників з нетерпінням очікують початку “дорослого” життя. Але з чого його почати, знають далеко не всі. І для того щоб знайти себе та вибрати правильний шлях, дехто зважується на Gap Year. Раніше ми вже писали кому й навіщо може бути корисною річна відпустка, а цього разу розпитали в засновника проекту «My name is Travel» Ореста Білоуса, чому варто їхати за кордон.

Хто і коли бере Gap Year?

Це загальносвітова тенденція, коли люди зупиняють свою звичну діяльність і беруть тривалий термін (близько року) для зміни діяльності. Зазвичай вони подорожують, пробують багато нового й роблять для себе висновки. Це може бути перед вступом в університет або після його завершення, чи навіть в перерві між змінами роботи.

Скільки разів можна брати таку відпустку?

Скільки завгодно, але зазвичай це стається один раз. Тому що Gap Year забирає досить багато часу, і знайти декілька таких «вікон» в житті важко. Хоча деякі люди не зупиняються й продовжують жити в такому стилі.

Яким був ваш досвід?

Коли я це робив, я ще не знав, як це називається. Я просто зупинив свою діяльність в Україні й поїхав за кордон. Почав подорожувати й дуже багато змінилося за цей час. Десь за рік я вже опинився в Південно-Східній Азії з новими проектами й друзями. Взагалі все змінилося в житті, хоча основну сферу діяльності — туризм — не змінював, просто з онлайну перейшов в офлайн.

Що підштовхнуло до рішення взяти перерву?

Конфлікт з соціальними стандартами, які мені нав’язували з самого дитинства. Ти маєш вчитися, працювати, одружитися, купити квартиру тощо. Я майже всі ці пункти виконав і зрозумів, що це не зовсім те, що робить щасливим. Потім я по роботі потрапив у Англію й там у мене вкрали паспорт. В українському та британському посольстві зі мною розмовляли дуже відмінно. Якщо в українському мало не з нецензурною лексикою виганяють лише тому, що хотів отримати тимчасовий документ аби повернутися в Україну, але не давав хабара, то в британському видають сертифікат навіть на безкоштовні відвідини психотерапевта, якщо є в людини потреба. І я тоді зрозумів, що в нас щось працює не так.

Як спланувати поїздку на цілий рік?

Для початку треба розуміти, що все не спланується ні в якому разі й треба лишити місце спонтанності. Планувати треба загальні речі, тобто декілька перших тижнів подорожі, поки триває адаптація в дорозі.

Зазвичай для Gap Year обирають один із двох найпопулярніших напрямків. Перший — з Європи до Австралії, а другий — це подорожі Латинською Америкою. Як правило, перший місяць проводять, як у відпустці, а далі стає нудніше. Саме тоді люди починають знаходити нові заняття, займатися волонтерством і так далі. Якщо ж перебувати весь час у режимі відпустки, то, скоріш за все, за 3-4 місяці ви захочете завершити свій академічний рік, оскільки будь-яка подорож, якщо триває так довго, починає набридати. Але якщо ти починаєш  знаходити собі якусь діяльність, то це переростає в тривалий процес. І саме за таких умов дуже важко планувати, адже ви не знаєте, чи вдастся вам попрацювати чи поволонтерити певний час. Тут треба покластися на обставини та самого себе.

Приміром, я два роки був власником хостелу в Малайзії, який знаходився якраз посередині першого Gap Year-маршруту. З 2 000 туристів, які в мене зупинялися, декілька сотень перебували в тривалій відпустці. Це були як 18-річні, так і 30-річні люди. Частина з них завжди була в пошуку якоїсь активної діяльності. У своєму хостелі я пропонував їм роботу за проживання та сніданки. Загалом, є сайти де можна знайти сотні й навіть тисячі пропозицій такого типу, можна поїхати десь попрацювати в хостелі чи на фермі й за це тобі нададуть безкоштовне проживання або знижки чи навіть невелику зарплатню. Люди перебувають на таких роботах один-два місяці й рухаються далі.

Тож головне — спланувати перший місяць і мати якийсь невеликий фінансовий запас. Ми колись підраховували, що на річну подорож з Таїланду до Австралії в такому повільному режимі з додатковими підробітками вистачить 2 500 доларів. Але дуже важливо знати англійську мову.

Чи обов’язково їхати саме за кордон?

Люди вирушають у подорож, щоб щось переосмислити й змінити у своєму житті. В принципі, не обов’язково їхати до інших країн. Але молодь бере таку відпустку, щоб визначитися в житті й подивитися на те, як живуть люди у всьому світі. Між змінами професій люди беруть перерву коли досягають якихось криз і губляться в сенсах, під час подорожі вони хочуть подивитися на світ по-новому.

А які відкриття ви зробили під час своєї поїздки?

Для мене відкриттям стала Малайзія. 10 років тому я майже нічого про неї не знав. Вразило, що представники трьох різних рас, які там живуть, співіснують більш примирено ніж українці в різних областях. В Індонезії люди взагалі не вміють злитися. У будь-якій конфліктній ситуації, навіть після якоїсь неприємної пригоди на дорозі, вони будуть посміхатися.

До яких «підводних каменів» потрібно бути готовим?

Найголовніший «підводний камінь» — криза. Вона розпочинається десь на третьому місяці подорожі. Ти починаєш сумувати за домом, втрачаєш сенси поїздки тощо, і є частина людей, які піддаються цим почуттям і повертаються. В такі моменти треба трохи сповільнитися й зупинитися на цей кризовий період в одному місці й перечекати. Треба розуміти, що так стається у всіх і це нормальна реакція психіки на таку кількість змін.

Які практичні поради можете дати?

Треба зрозуміти, що стандартний вид туристичного житла не підходить, тому що рік жити в готелі дорогувато. Тож треба шукати бюджетні варіанти, але це не значить, що вони будуть гіршими. Просто потрібно шукати таке житло. в якому живуть місцеві. З першого дня перебування в іншій країні це спланувати не виходить, тому варто на пару днів оселитися в готелі чи хостелі, а потім шукати житло. Можна пошукати групи експатів, які є в кожній країні й питати поради у них. Часто вони можуть прихистити навіть у своїй кімнаті. Або ж познайомитися з місцевими й отримати пораду від них. Ще варто мати з собою права категорій А та В і міжнародні права. І в ідеалі, слід мати англійську версію (якщо така є), або ж перекладену нотаріально й апостильовану в Міністерстві освіти й науки, копію диплому.

Слідкуйте за публікаціями серії в соцмережах за хештегом #GapYearInUkraine

Підготувала Катерина Савенко

Фото із архіва Ореста Білоуса

— Читайте також: Gap year: Як обрати майбутню професію