Галина Ковальчук
Багато вчителів доволі неохоче, навіть агресивно сприймають новини про створення інтегрованих курсів у школах. На перший погляд важко зрозуміти, як поєднувати фізику та філософію чи хімію і математику, і навіщо це потрібно. Але інтегровані курси — це майбутнє освіти, і української також, навіть з тієї точки зору, що такі вони наявні у нових типових планах навчання, що затверждуються на наступні роки. Але і в глобальному важливому значенні інтегрованих підходів упевнені учасники панельної дискусії про шляхи розвитку освітньої системи, що відбулася у Новопечерській школі.
Своїми думками про інтегровані предмети та курси з аудиторією та модератором дискусії Олегом Деревянко, поділилися Зоя Литвин, засновниця Новопечерської школи, Іванна Коберник, радниця Міністра освіти та науки, співзасновниця ГО «Батьківський контроль», та Андреас Шляйхер, експерт світового рівня з освіти, куратор міжнародної системи тестування PISA.
Андреас Шляйхер
Інтеграція предметів, наприклад, мови та літератури, насправді допоможе учням. На даний момент вони вивчають забагато, до 20 предметів, і знання, яке вони отримують, занадто фрагментоване. А інтеграція допоможе вийти за рамки предметів, чи це фізика та хімія, математика та філософія, і таким чином учні будуть краще підготовані до майбутнього, що їх чекає. Я не кажу про конкретні об’єми вивчення, кількість годин за тим чи іншим предметом, — у різних країнах ці дані відрізняються.
Інтеграція предметів навчання – великий виклик для української освіти. Адже в Україні велика кількість випускників університетів не можуть знайти роботу і водночас роботодавці не можуть знайти працівників з необхідними їм якостями. Місце освітньої системи в цьому трикутнику повинно бути важливим за рахунок її покращення, щоб молодь була краще адаптована – мала необхідні навички та вміння, могла створювати нові робочі місця, мислила креативно. Тому навчальні заклади повинні бути більш творчими, і в створенні інтегральних дисциплін зокрема.
Думаю, що в майбутньому для учнів буде критично важливо мислити не окремими дисциплінами, а наскрізно. Але це не означає, що ми повинні перемішати всі предмети в школі і змусити вчителів викладати водночас. Мені здається, що краще навчити основам тієї чи іншої дисципліни, а потім рухатися разом з різними вчителями за допомогою методу проектного вивчення. Тобто наше завдання – не змушувати вчителів знати всі предмети, а знаходити точки дотику між ними і використовувати їх. Роль вчителя у цій системі – побачити, що реально цікавить учня.
Іванна Коберник
Інтеграція предметів – дуже актуальне питання. Напевне, ви знаєте, яку дискусію та навіть несприйняття викликав в суспільстві сам факт громадського обговорення типового плану навчання в 10-11 класах, який в тому числі як варіант вибору передбачав інтегровані предмети. Ми ще маємо виробити словник для термінів, що вже є нормою освітніх систем інших країн і яких немає в українській мові. Немає навіть слова, щоб дослівно перекласти, наприклад, design thinking, і поки досить складно пояснити вчителям, про що йдеться. Те саме стосується інтеграції предметів. Значна кількість вчителів, особливо у старшій школі, переконана, що їх предмет найважливіший. І коли обговорювалося оновлення програм для 5-9 класів, значна частина пропозицій виглядала так: «Треба збільшити кількість годин на мій предмет». Це досить серйозна, глобальна проблема, що вимагає зміни культурної норми в освіті та професії вчителя.
Коли було оголошено збір заявок на написання програм для 10-11 класів під нові типові плани, то найменше людей подалися на створення інтегрованих курсів. Якщо написати програму з української мови хочуть біля 70 чоловік, то на інтегровані курси подалися 15. З них обрали сім, і процес проходить досить складно, бо люди, класично долучені до Міністерства освіти і створення програм, не зовсім розуміють, як складати інтегровані курси, і значна кількість їх не вірить, що це правильно.
Я якось розмовляла з вчителями з приватної школи, які розробили інтегрований курс Science для 5-6 класів і хотіли поділитися своєю розробкою, щоб його могли викладати всі. Для цього необхідний бриф міністерства, а також рецензія. Ці вчителі принесли курс у один з найвідоміших педагогічних інститутів з проханням написати рецензію, і їм відмовили. Навіть негативної рецензії не написали, а відповіли, що в них нема спеціалістів, бо в тому курсі намішані географія, фізика, хімія, а такого, на їх думку, не може бути.
Мені здається, у нинішній ситуації головне завдання міністерства – дати вибір вчителям, які готові працювати і розуміють інтегровані предмети. Звичайно, ми маємо світовий досвід розвинених країн, який показує, що інтегрований підхід працює, а також маємо світовий досвід викладання Science з першого класу. У нас навчання точним наукам починається набагато пізніше, тобто у XXI столітті, у цифрову еру з великими можливостями ми маємо менше практичної наукової роботи в українських школах, ніж було раніше. Як сталося, що зараз у нас такі низькі результати з природничих наук і діти виконують лабораторні роботи в зошиті? Є випускники українських шкіл, які не виконали жодної лабораторної роботи з фізики і хімії. Мені здається, про це недостатньо говорять, а це складна проблема, що вимагає нових підходів до природничої освіти, в тому числі інтеграції. [traqli_related]
Зоя Литвин
Я абсолютно схвалюю інтегральний підхід і створення інтегрованих курсів у школі. Також я за те, щоб учень мав свободу у виборі своєї індивідуальної навчальної траєкторії. Я бачу на практиці, що це працює – і в Новопечерській школі, і в інших країнах, де наша команда обмінюється досвідом. Єдиний виклик для нас – провал у навчанні викладачів досить великий, можливо, нам потрібно буде більше міжнародних експертів, їх досвіду у створенні інтегрованих курсів.
Фото: Максим Лисовой