Татьяна Гордиенко
З 2014 року «Затягніть паски!» стало офіційною економічною доктриною в нашій державі: усі нові реформи спрямовано на заходи жорсткої економії. Чому від таких реформ постраждали найбільше саме жінки України, і що треба зробити, аби українки перестали бути фактично обмеженими у правах? На ці питання шукали відповідь сьогодні, 2 березня 2018 року, в Українському кризовому медіа-центрі, де відбувся брифінг за участю Оксани Дутчак, соціологині Центру соціальних та трудових досліджень, та Ніни Потарської, консультантки Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу. На брифінгу Оксана Дутчак поділилась результатами дослідження «Жінки під тиском жорсткої економії. Феміністична відповідь», виконаного на замовлення Фонду ім. Рози Люксембург в Україні. Дослідження буде опубліковано у травні 2018 року, але його основні висновки доволі красномовні.
Фактичне обмеження у правах
Міжнародна жіноча ліга за мир і свободу минулого року подавала звіт, разом із Центром соціальних досліджень та іншими організаціями, до Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок. В останні роки заходи жорсткої економії призвели до того, що життєвий рівень українців катастрофічно знизився, а жінки України через своє економічне становище взагалі фактично обмежені у своїх основних правах: праві на гідний рівень життя, якісне медичне обслуговування, освіту та доступ до правосуддя. Таке обмеження зумовлене діями міжнародних інституцій, зокрема МВФ. Проте, вважають учасниці брифінгу, у ситуації, коли в МВФ є певні вимоги, багато чого залежить від приорітетів політики держави, яка перш за все повинна захищати права своїх громадян. Адже скорочення державного сектору економіки, де працюють переважно жінки, та у якому основними отримувачками послуг також є жінки, відкидає багатьох з них за межу бідності, як і скорочення субсидій та соціальних допомог. Дослідниці впевнені: є інші шляхи виконання вимог МВФ та інших інституцій, наприклад, зміни в офшорній політиці та запровадження прогресивного оподаткування.
Пастка «жіночої» роботи
Не секрет, що деякі професійні сфери у нас переважно «жіночі»: охорона здоров`я, освіта, державна служба, соціальний захист. Масштабне скорочення цього сектору відбулося за останні роки через реформу децентралізації влади: втрачено, наразі, близько 180 тисяч робочих місць, переважно це жінки. Із закриттям закладів медицини, освіти й соціальної сфери опинилися без можливості отримати їхні послуги й основні отримувачки — жінки. Оскільки закриті та скорочені були заклади у сільській місцевості, то, за даними Держстату, у 2016 році 70% сільських домогосподарств опинилося за межею бідності, а більшість сільського населення становлять в Україні саме жінки. Особливо критична наразі ситуація у жінок вразливих катеогрій: жінок похилого віку, самотніх матерів, жінок з числа внутрішньо переміщених осіб, жінок, що проживають у сільській місцевості, тощо. Найгірше доводиться жінкам із зони АТО та прилеглої «сірої зони»: багато хто з них стикається з настільки ускладненим облаштуванням на новому місці, на підконтрольних Україні територіях, що вони повертаються до зон конфлікту, де є можливість отримати гуманітарну допомогу і вижити.
Соціальні виплати
Якщо з розміром мінімальної заробітної плати уряд вирішив ситуацію у минулому році, то з індексацією законодавчого прожиткового мінімуму — ніяк. Прожитковий мінімум — це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров’я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб. Наразі такий місячний мінімум на працездатну особу становить 1762 гривні, для дитини до 6 років — 1492 гривень. Відповідно до розміру прожиткового мінімуму обраховуються й розміри усіх соціальних виплат. Зрозуміло, що без обрахування реального прожиткового мінімуму (бо незрозуміло, як можна прожити на 1762 в місяць), усі ті, дохід яких має частку соціальних виплат, будуть біднішати більше й більше. Заморожений у 2014 році законодавчий прожитковий мінімум викликав знецінення державних допомог, у тому числі і по народженню дитини. Оскільки відпустки по догляду за дитиною оформлює лише 1% українських чоловіків, українські жінки залишаються доглядати дітей, виконувати левову частину роботи по домогосподарству, без можливості раніше вийти на роботу, адже у нас немає належної кількості садочків, не можуть вони розраховувати і на належну економічну підтримку з боку держави у вигляді адекватної соцвиплати.
Далі пасок не затягується
Які заходи пропонує дослідження для виправлення ситуації з обмеженням у правах українських жінок?
1. Належна індексація законодавчого прожиткового мінімуму, а відтак і розмірів соціальних виплат для вразливих верств населення.
2. Створення нових робочих місць у «традиційних жіночих» сферах.
3. Дієві заходи для перекваліфікації людей, які втратили роботу.
4. Розвиток інфраструктури, особливо у селі, для гарантування прав доступу до медицини, освіти.
5. Оплачувана відпустка по догляду за дитиною, встановлення батьківських квот.
Фото: Керсти К